Skip to main content

ТЕКСТ 13

ВІРШ 13

Текст

Текст

ашт̣аме мерудевйа̄м̇ ту
на̄бхер джа̄та урукрамах̣
дарш́айан вартма дхӣра̄н̣а̄м̇
сарва̄ш́рама-намаскр̣там
ашт̣аме мерудевйа̄м̇ ту
на̄бгер джа̄та урукрамах̣
дарш́айан вартма дгіра̄н̣а̄м̇
сарва̄ш́рама-намаскр̣там

Пословный перевод

Послівний переклад

ашт̣аме — восьмым из воплощений; мерудевйа̄м ту — из чрева Мерудеви; на̄бхех̣ — жены царя Набхи; джа̄тах̣ — родился; урукрамах̣ — всемогущий Господь; дарш́айан — показав; вартма — путь; дхӣра̄н̣а̄м — совершенных существ; сарва — всеми; а̄ш́рама — укладами жизни; намаскр̣там — почитаемые.

ашт̣аме  —  восьме з втілень; мерудевйа̄м ту  —  в лоні дружини Мерудеві; на̄бгех̣  —  царя Набгі; джа̄тах̣  —  народився; урукрамах̣   —   всемогутній Господь; дарш́айан  —  показуючи; вартма  —  шлях; дгіра̄н̣а̄м  —  досконалих істот; сарва  —  усіма; а̄ш́рама  —  життєвими станами; намаскр̣там  —  шанований.

Перевод

Переклад

Восьмым воплощением был царь Ришабха, сын царя Набхи и его жены Мерудеви. В этом воплощении Господь показал путь к совершенству, которым следуют те, кто полностью обуздал свои чувства и кого почитают представители всех укладов жизни.

Восьмим втіленням був цар Рішабга, син царя Набгі та його дружини Мерудеві. В цьому втіленні Господь показав шлях до досконалости, що ним ідуть ті, котрі цілковито опанували свої чуття й котрих шанують всі життєві стани.

Комментарий

Коментар

Человеческое общество естественным образом делится на восемь групп — четыре профессиональных сословия и четыре уклада жизни, соответствующих разным уровням культурного развития. Четыре профессиональных сословия — это сословие людей интеллектуального труда, сословие правителей, сословие людей, занятых торговлей и производством, и сословие рабочих. А ученичество, жизнь домохозяина, отход от мирской деятельности и жизнь в отречении — четыре ступени культурного развития на пути духовного самоосознания. Высочайшим из них считается уклад жизни в отречении — санньяса. По своему положению санньяси — духовный учитель всех сословий общества. Санньяса также делится на четыре ступени по степени приближения к совершенству. Они называются кут̣ӣчака, бахӯдака, паривра̄джака̄ча̄рйа и парамахам̇са. Парамахам̇са — это ступень наивысшего совершенства. Тех, кто достиг ее, почитают представители всех остальных укладов жизни. Махараджа Ришабха, сын царя Набхи и Мерудеви, — воплощение Господа. Он учил Своих сыновей идти к совершенству, практикуя тапасью, которая очищает человека от грехов и позволяет обрести духовное счастье — непреходящее и вечно возрастающее. Каждое живое существо ищет вечного и безграничного счастья, но никто не знает, где его найти. Глупые люди стремятся к материальным чувственным наслаждениям, которые заменяют им истинное счастье. Они, однако, забывают, что собаки и свиньи тоже наслаждаются временным «счастьем» чувственных удовольствий. Чувственные удовольствия доступны и зверям, и птицам, и домашним животным. Любая форма жизни, в том числе человеческая, предоставляет все возможности для такого счастья. Однако человеческая жизнь предназначена не для таких дешевых удовольствий. Ее смысл в том, чтобы, идя путем духовного самоосознания, достичь вечного и безграничного счастья. К этому духовному самоосознанию приводит тапасья, то есть путь добровольных епитимий и воздержания от материальных наслаждений. Того, кто приучен воздерживаться от материальных наслаждений, называют дхирой, то есть «человеком, которому чувства не доставляют беспокойств». Только дхӣры способны выполнять правила санньясы и постепенно подняться до уровня парамахамс, почитаемых всеми членами общества. Это учение проповедовал царь Ришабха, и в конце Своей жизни Он стал полностью независим от потребностей материального тела. Глупцы пытаются имитировать это состояние, но в действительности этой стадии достигают лишь немногие, и они заслуживают всеобщего почитания.

ПОЯСНЕННЯ:        Людське суспільство природно розкладається на вісім підрозділів, що їх складають суспільні та духовні стани життя: чотири підрозділи виділяють за діяльністю, інші чотири    —    за рівнем культури. Клас інтелектуалів, клас керівників, клас виробників та торговців і клас робітників    —     це чотири фахові верстви. А життя в учнівстві, сімейне життя, відхід від справ та життя у зреченості    —    це чотири рівні культурного поступу на шляху духовного усвідомлення. З цих чотирьох зречений стан життя, санн’ясу, вважають за найвищий, і санн’ясі за своїм становищем є духовним вчителем для всіх інших станів та верств. Сам статус санн’яси теж має чотири рівні наближення до досконалости. Їх називають кутічака, бахудака, парівраджакачар’я та парамахамса. Парамахамса    —    це найвищий ступінь життєвої досконалости. Тих, хто перебуває на рівні парамахамси, вшановують представники всіх станів життя. Махараджа Рішабга, син царя Набгі й Мерудеві, був втілення Господа; Він навчав Своїх синів йти до досконалости через тапас’ю, що освячує людське існування й дає можливість зійти на рівень духовного щастя, яке є вічне і весь час зростає. Будь-яка істота шукає щастя, але ніхто не знає, де знайти щастя вічне й безмежне. Немудрі люди намагаються замінити справжнє щастя матеріальною чуттєвою втіхою, не тямлячи, що так зване щастя чуттєвих утіх    —    тимчасове і приступне навіть собакам та свиням. Ніхто не обійдений чуттєвою втіхою: ні тварини, ні птахи, ні звірі. Кожна форма життя, і людська теж, має для такого щастя широкі можливості. Проте людське життя призначене не для цього дешевого щастя. Людині життя дане на те, щоб через духовне усвідомлення прийти вічного, безмежного щастя. Шляхом, що приводить до духовного усвідомлення, є тапас’я, коли істота добровільно відбуває покути і утримується від матеріальної втіхи. Тих, що навчені утримуватись від матеріальних насолод, називають дгірами, тобто людьми, яких не турбують чуття. Тільки дгіри можуть додержати всіх правил санн’яси і поступово піднятися на рівень парамахамс, яких шанують усі члени суспільства. Цю науку і проповідував цар Рішабга, що під кінець життя став незалежним від потреб матеріального тіла. Цього стану досягають лише поодинокі. Їх варто усіляко шанувати, але не мавпувати, як це роблять нетямущі люди.