VERSO 17
17
Texto
Текст
dīnānām anukampayā
maitryā caivātma-tulyeṣu
yamena niyamena ca
діна̄на̄м анукампайа̄
маітрйа̄ чаіва̄тма-тулйешу
йамена нійамена ча
Sinônimos
Послівний переклад
махата̄м — до великих душ; баху-ма̄нена — з великою повагою; діна̄на̄м — до нещасних; анукампайа̄ — зі співчуттям; маітрйа̄ — по-дружньому; ча — також; ева — певно; а̄тма-тулйешу — до рівних; йамена — приборкуючи чуття; нійамена — впорядковуючи своє життя; ча — і.
Tradução
Переклад
O devoto puro deve executar serviço devocional prestando o maior respeito ao mestre espiritual e aos ācāryas. Ele deve ser compassivo com os pobres e fazer amizade com pessoas que estão no mesmo nível que ele, porém, deve executar todas as suas atividades com regulação e com controle dos sentidos.
Виконуючи віддане служіння, чистий відданий повинен шанувати духовного вчителя і ачарій. Він повинен співчувати нещасним і підтримувати дружні стосунки з рівними собі. Разом з тим, у всіх своїх діях він повинен дотримуватися приписів шастр і панувати над своїми чуттями.
Comentário
Коментар
Na Bhagavad-gītā, décimo terceiro capítulo, afirma-se claramente que devemos executar serviço devocional e avançar no caminho do conhecimento espiritual, aceitando um ācārya. Acāryopāsanam: deve-se adorar um ācārya, mestre espiritual que conhece as coisas como elas são. O mestre espiritual deve pertencer à sucessão discipular oriunda de Kṛṣṇa. Os predecessores do mestre espiritual são seu mestre espiritual, seu avô espiritual, seu bisavô espiritual e assim por diante, que formam a sucessão discipular de ācāryas.
ПОЯСНЕННЯ: У тринадцятій главі «Бгаґавад-ґіти» ясно сказано, що для поступу на шляху відданого служіння й розвитку духовного знання, потрібно прийняти ачар’ю. А̄ча̄рйопа̄санам — треба поклонятися ачар’ї, духовному вчителю, який знає істинну суть речей. Духовний вчитель повинен належати до учнівської спадкоємності, яка бере початок від Крішни. Духовний вчитель має свого духовного вчителя, який має свого вчителя, а той свого і т. д., і ці попередні вчителі складають учнівську спадкоємність ачарій.
Recomenda-se aqui que se ofereça o maior respeito a todos os ācāryas. Afirma-se que guruṣu nara-matiḥ. Guruṣu significa “aos ācāryas,” e nara-matiḥ significa “pensar que é um homem comum.” Pensar que os Vaiṣṇavas, os devotos, pertencem a uma casta ou a uma comunidade em particular, pensar que os ācāryas são homens comuns ou pensar que a Deidade no templo é feita de pedra, madeira ou metal – pensar assim é condenado. Niyameṇa: deve-se oferecer o maior respeito aos ācāryas segundo as regulações padrão. O devoto deve também, ser compassivo com os pobres. Isto não se refere àqueles que são paupérrimos materialmente. De acordo com a visão espiritual, um homem é pobre se não está em consciência de Klṣna. Pode ser que um homem seja muito rico materialmente, mas se ele não é consciente de Kṛṣṇa é considerado pobre. Por outro lado, muitos ācāryas, tais como Rūpa Gosvāmi e Sanātana Gosvāmi, costumavam viver debaixo de árvores todas as noites. Superficialmente, parecia que eles eram muito pobres, mas, por seus escritos, podemos entender que, em vida espiritual, eles eram as pessoas mais ricas.
Це вірш радить ставитися до всі ачарій з якнайбільшою повагою. У писаннях сказано: ґурушу нара-матіх̣. Ґурушу означає «щодо ачарій», а нара-матіх̣ означає «думати, як про звичайних людей». Хто вважає, що вайшнави, чи віддані, належать до якоїсь касти чи громади, що ачар’ї — звичайні люди чи що Божество в храмі зроблене з каменю, дерева чи металу, той пропаща людина. Також тут сказано: нійамена, — свою якнайглибшу повагу до ачарій треба виражати згідно з приписами шастр. Також відданий повинен співчувати нещасним людям. Це стосується не тих, хто злидарює в матеріальному відношенні. В очах відданого бідним є той, хто не має свідомості Крішни. Людина може посідати велике матеріальне багатство, але якщо вона не має свідомості Крішни, то її вважають за бідняка. З іншого боку, багато ачарій, як оце Рупа Ґосвамі й Санатана Ґосвамі, жили щоночі під іншим деревом. На перший погляд, здавалося, що вони злидарюють, але з їхніх творів видно, що в духовному житті вони були найбагатшими з багатих.
O devoto mostra compaixão pelas pobres almas que carecem de conhecimento espiritual, iluminando-as a fim de elevá-las à consciência de Kṛṣṇa. Este é um dos deveres do devoto. Além disso, ele deve fazer amizade com pessoas que estejam em nível de igualdade com ele próprio ou que tenham a mesma compreensão que ele. O devoto não tem por que fazer amizade com pessoas comuns: ele deve fazer amizade com outros devotos para que, discutindo entre si, eles possam elevar-se mutuamente no caminho da compreensão espiritual. Chama-se isto de iṣṭa-goṣṭhī.
Проявляючи співчуття до нещасних людей, бідних на духовне знання, відданий вчить їх, як піднятися на рівень свідомості Крішни. Це один з обов’язків відданого. Крім того, він повинен дружити з тими, хто перебуває на однаковому з ним рівні чи хто поділяє з ним однакові погляди. Відданому немає сенсу дружити із звичайними обивателями, він повинен дружити з іншими відданими. Так, бесідуючи між собою, вони допомагатимуть одне одному підніматися на вищий рівень духовного розуміння. Це називається ішта-ґоштгі.
Na Bhagavad-gītā, faz-se referência a bodhayantaḥ parasparam, “discutindo entre si.” Geralmente, os devotos puros utilizam seu tempo valioso, cantando e discutindo várias atividades do Senhor Kṛṣṇa ou do Senhor Caitanya entre eles. Há inúmeros livros, tais como os Purāṇas, Mahābhārata, Bhāgavatam, Bhagavad-gītā e Upaniṣads, que contêm incontáveis temas para discussão entre dois ou mais devotos. Amizade é para ser estabelecida entre pessoas com interesses e compreensões mútuos. Diz-se que tais pessoas são svajāti, “da mesma casta.” O devoto deve evitar pessoas cujo caráter não esteja fixo na compreensão padrão; mesmo que tais pessoas sejam Vaiṇavas, ou devotos de Kṛṣṇa, se seu caráter não for corretamente representativo, então elas deverão ser evitadas. Devemos controlar rigidamente os sentidos e a mente e seguir estritamente as regras e regulações, e devemos fazer amizade com pessoas do mesmo nível.
У «Бгаґавад-ґіті» теж є згадка про бодгайантах̣ параспарам, що означає «обговорюючи одне з одним». Переважно, чисті віддані використовують свій цінний час на те, щоб оспівувати й обговорювати між собою діяння Господа Крішни чи Господа Чайтан’ї. Існує безліч книжок, як оце Пурани, «Махабгарата», «Бгаґаватам», «Бгаґавад-ґіта» й Упанішади, що містять незліченні теми, які можуть обговорювати між собою двоє чи більше відданих. Дружні стосунки повинні зав’язувати між собою люди, які мають спільні інтереси й погляди. Таких людей називають сва-джаті, «одної касти». Відданий повинен уникати людей, поведінка яких непостійна і не відповідає вимогам писань. Нехай навіть це вайшнава, тобто відданий Крішни, — якщо вдача людини не відповідає вайшнавським нормам, її треба уникати. Треба наполегливо приборкувати чуття й неухильно дотримуватися правил та приписів, підтримуючи дружні стосунки з людьми одного з собою рівня.