VERSO 15
15
Texto
Текст
anaṣṭo naṣṭavan mṛṣā
naṣṭe ’haṅkaraṇe draṣṭā
naṣṭa-vitta ivāturaḥ
анашт̣о нашт̣аван мр̣ша̄
нашт̣е ’хан̇каран̣е драшт̣а̄
нашт̣а-вітта іва̄турах̣
Sinônimos
Послівний переклад
манйама̄нах̣ — думаючи; тада̄ — тоді; а̄тма̄нам — себе; анашт̣ах̣ — хоче не загублений; нашт̣а-ват — як загубленого; мр̣ша̄ — оманно; нашт̣е ахан̇каран̣е — через зникнення его; драшт̣а̄ — споглядач; нашт̣а-віттах̣ — який загубив свій маєток; іва — наче; а̄турах̣ — нещасний.
Tradução
Переклад
A entidade viva pode vividamente sentir sua existência na posição de observadora, mas, devido ao desaparecimento do ego durante o estado de sono profundo, ela falsamente julga-se perdida, como um homem que perdeu sua fortuna e sente-se aflito, julgando-se perdido.
Жива істота може ясно відчути свою природу споглядача, але через те, що під час глибокого сну її его зникає, вона піддається омані і вважає себе теж загубленою. Так само людина, яка втратила своє багатство, поринає в горе, вважаючи себе погубленою.
Comentário
Коментар
É somente por ignorância que a entidade viva julga-se perdida. Se, ao obter conhecimento, ela chega à verdadeira posição de sua existência eterna, ela sabe que não está perdida. Nesta passagem, menciona-se um exemplo apropriado: naṣṭa-vitta ivāturaḥ. Uma pessoa que perdeu uma grande soma de dinheiro talvez pense que está perdida, mas, na verdade, não está perdida – somente seu dinheiro está perdido. Porém, por estar absorta no dinheiro, ou por se identificar com o dinheiro, ela pensa que está perdida. De forma semelhante, quando nos identificamos falsamente com a matéria, considerando-a nosso campo de atividades, pensamos que estamos perdidos, embora, em verdade, não estejamos. Logo que alguém desperta para o conhecimento puro de compreender que é servo eterno do Senhor, ele revive sua própria posição verdadeira. A entidade viva não pode jamais se perder. Quando alguém se esquece de sua identidade em sono profundo, absorve-se em sonhos, e talvez se julgue uma pessoa diferente, ou se julgue perdida. Na verdade, porém, sua identidade está intacta. Esse conceito de estar perdido deve-se ao falso ego, e continua enquanto não despertamos para o sentido de nossa existência como servos eternos do Senhor. O conceito dos filósofos māyāvādīs de tornarem-se unos com o Senhor Supremo é outro sintoma de que estão perdidos no falso ego. Pode ser que alguém afirme falsamente que é o Senhor Supremo, mas, na realidade, ele não é. Essa é a última armadilha da influência de māyā sobre a entidade viva. Julgar-se igual ao Senhor Supremo ou julgar-se o próprio Senhor Supremo também deve-se ao falso ego.
ПОЯСНЕННЯ: Тільки в невігластві жива істота вважає себе загубленою. Розвинувши знання і усвідомивши своє істинне становище вічної істоти, вона розуміє, що ніколи не може пропасти. Вдалий приклад, який це ілюструє, наведено в цьому вірші: нашт̣а-вітта іва̄турах̣. Людина, яка втратила великі гроші, може думати, що вона пропала, але насправді пропала не вона, а тільки її гроші. Але через те, що її свідомість занурена в гроші, тобто через те, що вона ототожнює себе з цими грошима, вона вважає, що пропала вона сама. Так само, коли ми помилково ототожнюємо себе з матерією, яка становить наше поле діяльності, ми іноді думаємо, що пропали, хоча насправді це ілюзія. Коли в людині прокидається чисте знання і вона усвідомлює себе як вічного слугу Господа, вона повертається в своє істинне становище. Жива істота ніколи не може пропасти. Людина, яка поринула в сон і забула, хто вона, може вважати, що вона хтось інший чи що вона пропала, але насправді її тотожність залишається та сама. Уявляти себе загубленим примушує оманне его, яке існує доти, доки жива істота не прокинеться й не усвідомить, що вона вічний слуга Господа. Ідеї філософів-майаваді про злиття з Верховним Господом — це просто інший прояв оманного его, яке навіює їм думки про зникнення особи. Під впливом ілюзії хто завгодно може проголосити себе Верховним Господом, але це не має нічого спільного з дійсністю. Це остання пастка майі, в яку вона ловить живу істоту. Вважати себе за рівного Верховному Господу чи вважати себе за Самого Верховного Господа означає все ще залишатися під впливом оманного его.