Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.27.15
Текст
анашт̣о нашт̣аван мр̣ша̄
нашт̣е ’хан̇каран̣е драшт̣а̄
нашт̣а-вітта іва̄турах̣
Послівний переклад
манйама̄нах̣ — думаючи; тада̄ — тоді; а̄тма̄нам — себе; анашт̣ах̣ — хоче не загублений; нашт̣а-ват — як загубленого; мр̣ша̄ — оманно; нашт̣е ахан̇каран̣е — через зникнення его; драшт̣а̄ — споглядач; нашт̣а-віттах̣ — який загубив свій маєток; іва — наче; а̄турах̣ — нещасний.
Переклад
Жива істота може ясно відчути свою природу споглядача, але через те, що під час глибокого сну її его зникає, вона піддається омані і вважає себе теж загубленою. Так само людина, яка втратила своє багатство, поринає в горе, вважаючи себе погубленою.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Тільки в невігластві жива істота вважає себе загубленою. Розвинувши знання і усвідомивши своє істинне становище вічної істоти, вона розуміє, що ніколи не може пропасти. Вдалий приклад, який це ілюструє, наведено в цьому вірші: нашт̣а-вітта іва̄турах̣. Людина, яка втратила великі гроші, може думати, що вона пропала, але насправді пропала не вона, а тільки її гроші. Але через те, що її свідомість занурена в гроші, тобто через те, що вона ототожнює себе з цими грошима, вона вважає, що пропала вона сама. Так само, коли ми помилково ототожнюємо себе з матерією, яка становить наше поле діяльності, ми іноді думаємо, що пропали, хоча насправді це ілюзія. Коли в людині прокидається чисте знання і вона усвідомлює себе як вічного слугу Господа, вона повертається в своє істинне становище. Жива істота ніколи не може пропасти. Людина, яка поринула в сон і забула, хто вона, може вважати, що вона хтось інший чи що вона пропала, але насправді її тотожність залишається та сама. Уявляти себе загубленим примушує оманне его, яке існує доти, доки жива істота не прокинеться й не усвідомить, що вона вічний слуга Господа. Ідеї філософів-майаваді про злиття з Верховним Господом — це просто інший прояв оманного его, яке навіює їм думки про зникнення особи. Під впливом ілюзії хто завгодно може проголосити себе Верховним Господом, але це не має нічого спільного з дійсністю. Це остання пастка майі, в яку вона ловить живу істоту. Вважати себе за рівного Верховному Господу чи вважати себе за Самого Верховного Господа означає все ще залишатися під впливом оманного его.