Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.27.14

Текст

бгӯта-сӯкшмендрійа-мано-
буддгй-а̄дішв іха нідрайа̄
лінешв асаті йас татра
вінідро нірахан̇крійах̣

Послівний переклад

бгӯта  —  матеріальні елементи; сӯкшма  —  об’єкти насолоди; індрійа  —  матеріальні чуття; манах̣  —  розум; буддгі  —  інтелект; а̄дішу  —  і так далі; іха  —  тут; нідрайа̄  —  сном; лінешу  —  занурений; асаті  —  в непроявлене; йах̣  —  хто; татра  —  там; вінідрах̣  —  пробуджений; нірахан̇крійах̣  —  вільний від оманного его.

Переклад

Хоча здається, що відданий занурений в п’ять матеріальних елементів, об’єкти матеріальної насолоди, матеріальні чуття і матеріальний розум та інтелект, насправді він пробудився від сну і звільнився від оманного его.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш докладніше пояснює слова Рупи Ґосвамі, який у «Бгакті-расамріта-сіндгу» каже, що людина може бути звільнена ще навіть у теперішньому тілі. Жива істота, яка стала сатйа-др̣к, тобто пізнала свої стосунки з Верховним Богом-Особою, може здаватися зовні зануреною в п’ять елементів матерії, п’ять об’єктів матеріальних чуттів, десять чуттів і розум та інтелект, але все одно її слід вважати за пробуджену і вільну від впливу оманного его. Дуже важливим у цьому вірші є слово лı̄на. Філософи-майаваді закликають злитися з безособистісним сяйвом Брахмана, вважаючи це за найвищу мети, або призначення. У цьому вірші також йдеться про злиття, або занурення. Але, навіть занурившись в те чи інше середовище, можна зберегти свою індивідуальність. Джіва Ґосвамі ілюструє це на прикладі з зеленою пташкою, яка залітає в крону зеленого дерева і, на перший погляд, зливається з його зеленню, але насправді не втрачає своєї індивідуальності. Пізнати свою істинну індивідуальність означає усвідомити себе як вічного слугу Верховного Господа. Це пояснює Сам Господь Чайтан’я. Він виразно сказав, відповідаючи на запитання Санатани Ґосвамі, що жива істота — це вічний слуга Крішни. Крішна також каже в «Бгаґавад-ґіті», що жива істота вічно є Його невід’ємною часткою. Призначення частки полягає в тому, щоб служити цілому. В цьому полягає суть індивідуальності. Індивідуальність залишається навіть тоді, коли жива істота неначе зливається з матерією. Жива істота має грубе тіло, яке складається з п’яти елементів, тонке тіло, яке складається з розуму, інтелекту, оманного его й оскверненої свідомості, а також п’ять діяльних чуттів і п’ять пізнавальних чуттів. Таким чином вона занурюється в матерію. Але навіть занурившись у двадцять чотири матеріальних елементи, вона зберігає свою індивідуальність вічного слуги Господа. Живу істоту, яка усвідомлює своє становище слуги, чи вона перебуває в духовному світі, чи в матеріальному, слід вважати за звільнену душу. Так пояснюють авторитети і так сказано теж і в цьому вірші.