VERSO 34
34
Texto
Текст
mat-pāda-sevābhiratā mad-īhāḥ
ye ’nyonyato bhāgavatāḥ prasajya
sabhājayante mama pauruṣāṇi
мат-па̄да-сева̄бгірата̄ мад-іха̄х̣
йе ’нйонйато бга̄ґавата̄х̣ прасаджйа
сабга̄джайанте мама пауруша̄н̣і
Sinônimos
Послівний переклад
na — jamais; eka-ātmatām — fundindo-se na unidade; me — Minha; spṛhayanti — eles desejam; kecit — nenhum; mat-pāda-sevā — o serviço a Meus pés de lótus; abhiratāḥ — ocupados em; mat-īhāḥ — esforçando-se por alcançar-Me; ye — aqueles que; anyonyataḥ — mutuamente; bhāgavatāḥ — devotos puros; prasajya — reunindo-se; sabhājayante — glorificam; mama — Minhas; pauruṣāṇi — gloriosas atividades.
на — ніколи; ека-а̄тмата̄м — злиття; ме — зі Мною; спр̣хайанті — прагнуть; кечіт — будь-які; мат-па̄да-сева̄ — служінням Моїм лотосовим стопам; абгірата̄х̣ — задіяні; мат-іха̄х̣ — стараючись досягнути Мене; йе — ті, хто; анйонйатах̣ — один з одним; бга̄ґавата̄х̣ — чисті віддані; прасаджйа — збираючись; сабга̄джайанте — оспівують; мама — Мої; пауруша̄н̣і — славетні діяння.
Tradução
Переклад
O devoto puro, que está apegado às atividades de serviço devocional e que sempre se ocupa a serviço de Meus pés de lótus, não deseja jamais tornar-se uno coMigo. Tal devoto, que está inabalavelmente ocupado, sempre glorifica Meus passatempos e atividades.
Чистий відданий, що прив’язаний до відданого служіння і що повсякчасно служить Моїм лотосовим стопам, ніколи не бажає злитися зі Мною воєдино. Такий відданий, непохитний на цьому шляху, завжди оспівує Мої розваги і діяння.
Comentário
Коментар
Há cinco classes de liberação descritas nas escrituras. Uma delas é tornar-se uno com a Suprema Personalidade de Deus, ou seja, abandonar a própria individualidade e fundir-se no Espírito Supremo. Isso se chama ekātmatām. O devoto nunca aceita essa classe de liberação. São as seguintes as outras quatro liberações: ser promovido ao mesmo planeta que Deus (Vaikuṇṭha), associar-se pessoalmente com o Senhor Supremo, obter a mesma opulência que o Senhor e conseguir as mesmas feições corporais que o Senhor Supremo. O devoto puro, como será explicado por Kapila Muni, não aspira a nenhuma das cinco liberações. Ele rejeita especialmente como infernal a ideia de tornar-se uno com a Suprema Personalidade de Deus. Śrī Prabodhānanda Sarasvatī, grande devoto do Senhor Caitanya, disse que kaivalyaṁ narakāyate: “A felicidade de tornar-se uno com o Senhor Supremo, à qual aspiram os māyāvādīs, é considerada infernal.” Essa unidade não é para devotos puros.
ПОЯСНЕННЯ: У писаннях перелічено п’ять різновидів звільнення. Один з них — це злитися воєдино з Верховним Богом-Особою, тобто позбутися своєї індивідуальності і розчинитися в Верховному Дусі. Це називається ека̄тмата̄м. Відданий ніколи не погоджується на таке звільнення. Інші чотири різновиди — це досягути тої самої планети, де перебуває Бог (Вайкунтги), особисто спілкуватися з Верховним Господом, отримати таке саме багатство, як Господом і мати таку саму зовнішність, як Верховний Господь. Чистий відданий, як пояснить Капіла Муні, не прагне жодного з п’яти різновидів звільнення. А думка про злиття з Верховним Богом-Особою викликає в нього просто відразу, бо це здається йому гіршим за пекельні муки. Шрі Прабодгананда Сарасваті, великий відданий Господа Чайтан’ї, сказав: каівалйам̇ нарака̄йате — «Щастя злиття з Верховним Господом, якого так прагнуть майаваді, для відданого здається пеклом». Для чистих відданих злиття з Господом неприйнятне.
Muitos assim chamados devotos pensam que, no estado condicionado, podemos adorar a Personalidade de Deus, mas que, em última análise, não há personalidade. Eles dizem que, já que a Verdade Absoluta é impessoal, pode-se imaginar uma forma pessoal da Verdade Absoluta impessoal por algum tempo, porém, logo que se alcança a liberação, a adoração cessa. Essa é a teoria apresentada pela filosofia māyāvāda. Na realidade, os impersonalistas não se fundem na existência da Pessoa Suprema, mas, sim, em Seu brilho corpóreo pessoal, chamado brahmajyoti. Embora esse brahmajyoti não seja diferente de Seu corpo pessoal, essa espécie de unidade (fundir-se no brilho corpóreo da Personalidade de Deus) não é aceita pelo devoto puro, porque os devotos experimentam um prazer maior do que o dito prazer de fundir-se em Sua existência. O maior prazer é servir ao Senhor. Os devotos estão sempre pensando em como servi-lO; estão sempre projetando caminhos e meios de servir ao Senhor Supremo, mesmo em meio aos maiores obstáculos da existência material.
Існує багато псевдо-відданих, які гадають, що Богові-Особі треба поклонятися доти, доки ми перебуваємо в зумовленому стані, але в найвищому розумінні особистостей не існує. Вони кажуть, що Абсолютна Істина безособистісна і тому на якийсь час можна уявити Абсолютну Істину в образі якоїсь особи, але коли ми досягаємо звільнення, більше не буде потреби поклонятися цій формі». Це теорія, якої тримаються філософи-майаваді. Насправді імперсоналісти не зливаються з буттям Верховної Особи, вони зливаються з Його тілесним сяйвом, що зветься брахмаджйоті. Хоча брахмаджйоті невідмінне від тіла Господа, чисті віддані цураються такого єднання з Господом (тобто злиття з сяйвом тіла Бога-Особи), тому що відданим відома більша насолода, ніж так зване щастя злиття з Господнім буттям. Найвища насолода — це служити Господу. Віддані завжди думають про те, як служити Господу. Вони завжди обмірковують різні способи служити Верховному Господу, навіть коли їх з усіх боків оточують перешкоди матеріального існування.
Os māyāvādīs aceitam a descrição dos passatempos do Senhor como lendas, mas, na verdade, não são lendas; são fatos históricos. Os devotos puros aceitam as narrações dos passatempos do Senhor, não como lendas, mas como Verdade Absoluta. As palavras mama pauruṣāni são significativas. Os devotos se apegam muito à glorificação das atividades do Senhor, ao passo que os māyāvādīs não podem sequer pensar nessas atividades. Segundo eles, a Verdade Absoluta é impessoal. Sem existência pessoal, como pode haver atividade? Os impersonalistas consideram as atividades mencionadas no Śrīmad-Bhāgavatam, na Bhagavad-gītā e em outros textos védicos como histórias fictícias, em virtude do que as interpretam com muita malícia. Eles não têm ideia da Personalidade de Deus. Desnecessariamente, metem o nariz na escritura e interpretam-na de maneira enganadora a fim de desencaminhar o público inocente. As atividades da filosofia māyāvāda são muito perigosas para o público, e, em razão disso, o Senhor Caitanya nos advertiu a nunca ouvir nenhum māyāvādī falar sobre qualquer escritura. Eles estragarão todo o processo, e a pessoa que os ouvir jamais será capaz de chegar ao caminho do serviço devocional para alcançar a perfeição máxima, ou será capaz de fazê-lo somente depois de muitíssimo tempo.
Майаваді вважають описи Господніх розваг за вигадані історії, але це не вигадка, це історичні факти. Чисті віддані вважають оповіді про Господні розваги не за якусь вигадку, а за Абсолютну Істину. Варто звернути увагу тут на слова мама пауруша̄н̣і в цьому вірші. Віддані дуже люблять оспівувати Господні подвиги, тоді як майаваді нездатні вмістити їх навіть у розумі. Вони вважають, що Абсолютна Істина безособистісна. Якщо немає особистостей, про яку діяльність може йти мова? Імперсоналісти вважають Господні діяння, описані в «Шрімад-Бгаґаватам», «Бгаґавад-ґіті» та інших ведичних писаннях, за вигадку і тому дають їм облудні тлумачення. Вони не мають ніякого уявлення про Бога-Особу і тому не мають права пхатися в писання і давати їм свої хибні пояснення, заводячи в оману нетямущих людей. Філософія майавади становить велику загрозу для суспільства, і тому Господь Чайтан’я попереджав нас, щоб ми ніколи не слухали їхніх пояснень щодо будь-яких писань. Вони спотворюють саму суть ведичної науки, і людина, яка їх слухає, або ніколи не зможе стати на шлях відданого служіння і досягнути найвищої досконалості, або зможе прийти до відданого служіння тільки через багато років, а то й життів.
Kapila Muni afirma claramente que as atividades de bhakti, ou atividades de serviço devocional, são transcendentais a mukti. Isso se chama pañcama-puruṣārtha. Geralmente, as pessoas ocupam-se em atividades de religião, desenvolvimento econômico e gozo dos sentidos e, por fim, agem com o intuito de se tornarem unas com o Senhor Supremo (mukti). Bhakti, porém, é transcendental a todas essas atividades. O Śrīmad-Bhāgavatam, portanto, começa afirmando que todas as espécies de pretensa religiosidade são completamente reprovadas pelo Bhāgavatam. Atividades ritualísticas visando o desenvolvimento econômico e o gozo dos sentidos e, após a frustração no gozo dos sentidos, o desejo de tornar-se uno com o Senhor Supremo – tudo isso é inteiramente rejeitado pelo Bhāgavatam. O Bhāgavatam destina-se especialmente aos devotos puros, que sempre se ocupam em consciência de Kṛṣṇa, em atividades do Senhor, e sempre glorificam essas atividades transcendentais. Os devotos puros adoram as atividades transcendentais do Senhor em Vṛndāvana, Dvārakā e Mathurā, como são narradas no Śrīmad-Bhāgavatam e em outros Purāṇas. Os filósofos māyāvādīs rejeitam-nas por completo, considerando-as lendas, mas, na realidade, são temas grandiosos e adoráveis e, deste modo, só os devotos podem saboreá-las. Eis a diferença entre o māyāvādī e o devoto puro.
Капіла Муні виразно проголошує, що діяльність бгакті, віддане служіння, трансцендентна щодо мукті. Цю діяльність називають пан̃чама-пуруша̄ртга. Загалом люди вдаються до діяльності чотирьох категорій: до релігії, економічного розвитку, задоволення чуттів і, врешті-решт, до діяльності, яка повинна привести до злиття з Верховним Господом (мукті). Але бгакті трансцендентне щодо всіх цих форм діяльності. Тому «Шрімад-Бгаґаватам» з самого початку проголошує, що з нього викинуто всі форми облудної релігійності. «Бгаґаватам» цілковито відкидає ритуалістичну діяльність, яка має на меті матеріальне збагачення і задоволення чуттів, а також діяльність, до якої людина вдається, розчарувавшись у чуттєвих насолодах і бажаючи злитися з Верховним Господом. «Бгаґаватам» призначений для чистий відданих, які завжди присвячують себе свідомості Крішни, слухаючи про трансцендентні діяння Господа і прославляючи їх. Чисті віддані поклоняються трансцендентним розвагам Господа у Вріндавані, Двараці та Матгурі, описаним у «Шрімад-Бгаґаватам» та інших Пуранах. Філософи-майаваді відкидають їх, як вигадку, але насправді це величні оповіді, гідні поклоніння, смак яких знають тільки віддані. В цьому полягає різниця між майаваді і чистим відданим.