Capítulo Cuarenta y Siete
РОЗДІЛ СОРОК СЬОМИЙ
Compasión e Ira
Співчуття та гнів
Compasión
Співчуття
El servicio devocional cuyo éxtasis produce algún tipo de lamentación en relación con Kṛṣṇa, se llama servicio devocional con compasión. La naturaleza, la forma y las actividades trascendentales de Kṛṣṇa son los incentivos para este servicio devocional. En este éxtasis del servicio devocional, algunas veces hay síntomas tales como arrepentimiento, respiración anhelosa, llanto, caída al suelo y golpes en el pecho. A veces, algunos síntomas tales como pereza, frustración, difamación, humildad, ansiedad, displicencia, anhelo, inquietud, demencia, muerte, olvido, enfermedad e ilusión, también se ponen de manifiesto. Cuando en el corazón de un devoto se presiente que algo malo le puede suceder a Kṛṣṇa, el servicio se llama servicio devocional con aflicción. Esa aflicción es otro síntoma de este servicio devocional con compasión.
Коли в екстазі відданого служіння з’являється відчуття жалю щодо Крішни, таке віддане служіння називають служінням у співчутті. Спонуками до відданого служіння цього різновиду є трансцендентні якості, форми та діяння Крішни. Перебуваючи в екстазі цього різновиду, відданий іноді виявляє дальші ознаки: розкаюється в своїх діях, тяжко зітхає, плаче, качається по землі і б’є себе в груди. Інколи стають помітними ознаки лінощів, відчаю, обмовляння, покірливости, тривоги, похмурости, завзяття, невгамовности, безумства, смерти, забуття, хвороби та ілюзії. Коли в серці відданого з’являється передчуття, що Крішні загрожує щось, це називається відданим служінням у відчутті великої втрати. Таке відчуття великої втрати також є одною з ознак відданого служіння у співчутті.
En El Śrīmad-Bhāgavatam, Décimo Canto, Capítulo Dieciséis, verso 10, se encuentra la siguiente descripción. Cuando Kṛṣṇa estaba castigando a la serpiente Kāliya en el río Yamunā, la gran serpiente enrolló sus anillos alrededor de todo el cuerpo de Kṛṣṇa, y al ver a Kṛṣṇa en esa situación, todos los pastorcillos, que eran los amigos queridos de Kṛṣṇa, se perturbaron mucho. Por la aflicción, la angustia y el temor, se quedaron perplejos y comenzaron a caer al suelo. Como los pastorcillos estaban bajo la ilusión de que a Kṛṣṇa le podía suceder alguna desgracia, sus síntomas no son del todo sorprendentes; ellos habían dedicado a Kṛṣṇa su amistad, sus posesiones, sus deseos y su propio ser.
У Десятій пісні «Шрімад-Бгаґаватам» (16.10) є опис того, як Крішна плигнув у Ямуну, щоб покарати Калія-наґу. Коли велетенський змій обвив кільцями тіло Крішни, у друзів Крішни, хлопчиків - пастушків , котрі побачили , в якому становищі опинився Крішна, стислося серце. Через передчуття страшної втрати, з горя й страху вони у повнім сум’ятті попадали на землю. Пастушата перебували під впливом ілюзії, ніби Крішна може потрапити у біду, і тому такий вияв їхньої відданости зовсім не дивний — адже вони присвятили Крішні свою дружбу, майно, усі свої бажання і зрештою себе самих.
Cuando Kṛṣṇa entró al río Yamunā, el cual se había vuelto muy venenoso debido a la presencia de Kāliya, la madre Yaśodā temió que ocurrieran toda clase de desgracias, y se puso a respirar acaloradamente. Las lágrimas de los ojos le empapaban la ropa, y ella estaba a punto de desplomarse.
Коли Крішна плигнув у вирву в Ямуні, де жив змій Калія, який затруїв її води, у матері Яшоди від передчуття страшного лиха віддих став гарячий, одяг від рясних сліз намокнув, а вона сама мало не знепритомніла.
De manera similar, cuando el demonio Śaṅkhāsura estaba atacando a las reinas de Kṛṣṇa una tras otra, el Señor Balarāma se fue poniendo cada vez más azul.
Є ще такий приклад вияву подібних почуттів: коли демон Шанкгасура одну по одній хапав коханих пастушок Крішни, тіло Господа Баладеви чимдалі синішало.
En El Haṁsadūta se describe el siguiente incidente. Las gopīs le pidieron a Haṁsadūta que buscara las huellas de los pies de loto de Kṛṣṇa, y que las aceptara como el Señor Brahmā las había aceptado en su yelmo después de haberse robado a todos los pastorcillos de Kṛṣṇa. Arrepentido de haber retado a Kṛṣṇa, el Señor Brahmā se había postrado ante el Señor, y su yelmo quedó marcado con las huellas de los pies de Kṛṣṇa. Las gopīs le recordaron a Haṁsadūta que, en ocasiones, hasta el gran sabio Nārada se pone muy extático al ver esas huellas, y algunas veces los grandes sabios liberados también ambicionan verlas. "Por lo tanto, debes tratar con todo entusiasmo de encontrar las huellas de los pies de Kṛṣṇa" - urgieron ellas - . Ése es otro ejemplo de servicio devocional con compasión.
У книзі «Хамсадута» описано дальшу подію. Ґопі наказали Хамсадуті розшукати сліди лотосових стіп Крішни і вшанувати їх так, як певного разу це зробив Господь Брахма — схилившись до них у поклоні і торкнувшись їх своєю короною. Господь Брахма, розкаюючись у тому, що своїми діями кинув виклик владі Крішни, простерся перед Господом, і на його короні полишалися відбитки стіп Крішни. Ґопі нагадали Хамсадуті, що інколи навіть великого мудреця Нараду, коли йому доводиться побачити відбитки стіп Господа, затоплює екстаз, і буває також, що великими звільненими мудрецями запановує необорне бажання побачити ці відбитки. «Отож ти повинен із великим завзяттям розшукувати відбитки стіп Крішни», — наполягали вони. Це — ще один приклад відданого служіння у співчутті.
Existe un caso en el que Sahadeva, el hermano menor de Nakula, se alegró mucho al ver el brillo refulgente de las huellas de los pies de Kṛṣṇa. Él se puso a llorar y a gritar lo siguiente:
"¡Madre Mādrī! ¿En dónde estás ahora? ¡Padre Pāṇḍu! ¿En dónde estás ahora? Siento mucho que no estén aquí para ver estas huellas de Kṛṣṇa”.
Ése es otro ejemplo de servicio devocional con compasión.
Наводять ще такий приклад. Сахадева (молодший брат Накули), коли побачив сяйво, яке випромінювали сліди Крішни, відчув невимовну радість . Він заплакав і почав вигукувати : «Матінко Мадрі, де ти? Батько Панду, де ти зараз? Яка шкода, що вас тут немає і ви не можете бачити сліди стіп Крішни!» Це — ще один приклад відданого служіння у співчутті.
En el servicio devocional sin una fuerte atracción hacia el Señor, algunas veces puede que haya sonrisas y otros síntomas, pero nunca la tensión ni las lamentaciones que son síntomas del servicio devocional con compasión. El principio básico de esta compasión siempre es el amor extático. Ya se ha explicado la aprensión de que a Kṛṣṇa o a Sus queridas reinas les pueda suceder alguna desgracia, como lo manifestaron Baladeva y Yudhiṣṭhira. Esta aprensión no se debe precisamente a su ignorancia de las potencias inconcebibles de Kṛṣṇa, sino a su intenso amor por Él. Esta clase de aprensión de que algo malo le pueda suceder a Kṛṣṇa, primero que todo se llega a manifestar como un objeto de lamentación, pero gradualmente se desarrolla hasta volverse un éxtasis amoroso y compasivo tal, que toma otro curso y proporciona un placer trascendental.
У відданому служінні, яке не ґрунтується на сильному потягові до Господа, можуть інколи виявлятися усмішка та інші подібні ознаки, але не почуття горя чи жалю, які є ознаками відданого служіння у співчутті. Таке співчуття завжди народжується з екстатичної любови. Передчуття якогось великого лиха, що нібито загрожує Крішні або Його укоханим царицям серця, описані вище на прикладах Баладеви та Юдгіштгіри. Причиною таких побоювань є не те, що віддані не знають незбагненних енерґій Крішни — радше ці емоції виникають через їхню палку любов до Крішни. Такого роду передчуття якогось лиха, що загрожує Крішні, виявляється передусім як предмет гіркого жалю, але поступово ці побоювання переростають в любовний екстаз співчуття; тоді почуття змінюють свій напрямок, і відданий починає відчувати трансцендентне блаженство.
Ira
Гнів
En el servicio amoroso y extático que se le presta a Kṛṣṇa con ira, Kṛṣṇa siempre es el objeto. En El Vidagdha-mādhava, Acto Segundo, verso 37, Lalitā-gopī, al dirigirse a Śrīmatī Rādhārāṇī, expresó así la ira que Kṛṣṇa le provocaba:
"Mi querida amiga, mis deseos íntimos se han contaminado. Por lo tanto, voy a ir a la morada de Yamarāja. Pero me apena ver que Kṛṣṇa todavía no deja de sonreír por haberte engañado. No sé cómo puedes dirigir todas Tus propensiones amorosas hacia este jovencito lujurioso del barrio de los pastores".
В екстатичному любовному служінні Крішні у почутті гніву об’єктом завжди є Сам Крішна . У другій дії « Відаґдга-мадгави» (вірш 37) Лаліта-ґопі звертається до Радгарані, виражаючи свій гнів, причиною якого був Крішна: «Люба подруго, — каже Лаліта, — усі мої чисті почуття тепер опоганені. Отож мені прямий шлях до царства Ямараджі. Але мені прикро дивитися на Крішну з отою Його посмішкою, як Він радіє з того, що зумів підманути Тебе. Я не розумію, як Ти могла віддати усю любов Свого серця цьому хтивому парубкові, сусідському пастухові!»
A veces, al ver a Kṛṣṇa, Jaratī decía:
"¡Oh, Tú, ladrón de las pertenencias de las jóvenes! Puedo ver claramente en Tu persona la prenda que cubría a mi nuera”.
Luego, ella se ponía a gritar en voz muy alta, dirigiéndose a todos los residentes de Vṛndāvana para informarles que este hijo del rey Nanda le estaba prendiendo fuego a la vida doméstica de su nuera.
Якось Джатіла, побачивши Крішну, сказала: «Гей, викрадачу скарбів юних дівчат! Я не могла помилитися: на Тобі — покривало моєї невістки», — і зараз почала кричати, оповіщаючи усіх жителів Вріндавани, що син царя Нанди розбиває сім’ю її невістки.
De modo similar, Rohiṇī-devī expresó por Kṛṣṇa un amor extático con ira, cuando oyó el sonido estrepitoso que producían al caer los dos árboles arjuna a los cuales Kṛṣṇa había sido atado. Todo el vecindario fue de inmediato al lugar en donde había sucedido el accidente, y Rohiṇī-devī aprovechó la oportunidad para increpar a la madre Yaśodā de la siguiente manera:
"Puede que seas muy experta en darle lecciones a tu hijo atándolo con una cuerda, pero ¿no te fijas si tu hijo está en un lugar peligroso? Los árboles se están cayendo al suelo, ¡y Él anda por ahí!”.
Esta expresión de la ira de Rohiṇī-devī hacia Yaśodā, es un ejemplo del amor extático con ira que Kṛṣṇa provoca.
Подібну екстатичну любов до Крішни у почутті гніву виразила Рохіні-деві, почувши оглушливий гуркіт від падіння двох дерев арджуна, між якими застряла ступа, що до неї був прив’язаний Крішна. Усі сусіди негайно збіглися до місця події, а Рохіні-деві з цієї нагоди взялася докоряти матері Яшоді: «Щоб провчити свого сина, ти зв’язала Його мотузкою. Тобі ліпше знати, що і як робити. Але куди дивилися твої очі, що твій син опинився у небезпечному місці? Він вільно повзає там, де дерева самі валяться на землю!» Коли Рохіні-деві виливає свій гнів на Яшоду, це є прикладом екстатичної любови у почутті гніву, а причина екстатичних переживань — Сам Крішна.
Una vez, mientras Kṛṣṇa estaba en los pastizales con Sus amigos pastorcillos, éstos le pidieron que fuera al bosque Tālavana, en donde residía Gardabhāsura, un demonio perturbador con forma de asno. Los amigos de Kṛṣṇa querían comer frutas de los árboles del bosque, pero no podían ir ahí por temor al demonio. En consecuencia, le pidieron a Kṛṣṇa que fuera al lugar y matara a Gardabhāsura. Después de que Kṛṣṇa hizo eso, todos regresaron a sus casas, y su informe sobre las actividades del día perturbó a la madre Yaśodā, porque Kṛṣṇa había sido enviado solo a enfrentarse con ese peligro en el bosque Tālavana. Así pues, ella miró a los muchachos con ira.
Якось, коли Крішна випасав корови разом з друзями-пастушками, друзі попрохали Його піти з ними до лісу Талавана, де жив Ґардабгасура, демон у подобі віслюка, що чинив чималий клопіт місцевим жителям. Друзям Крішни закортіло поласувати плодами з того лісу, але вони боялися демона. Отож вони попрохали Крішну піти до Талавани і вбити Ґардабгасуру. Крішна вбив демона; а коли пастушки, повернувшись додому, розповіли про події дня, їхня оповідь стурбувала матір Яшоду. З того, як вона дивилася на хлопчиків, було видно, що вона гнівається на них через те, що вони підбили Крішну на небезпечну річ — Самому піти у ліс Талавану.
Hay otro ejemplo de ira que se dio en una amiga de Rādhārāṇī. Cuando Rādhārāṇī se sintió descontenta con el comportamiento de Kṛṣṇa y dejó de hablarle, Kṛṣṇa lamentó mucho el gran desagrado de Ella, y para implorar Su perdón, cayó a Sus pies de loto. Pero aún después de esto, Rādhārāṇī no estaba satisfecha, y no le hablaba a Kṛṣṇa. En esa ocasión, una de Sus amigas la reprendió con las siguientes palabras:
"Mi querida amiga, te estás dejando batir con la vara del descontento, y ¿qué puedo decirte? El único consejo que te puedo dar es que te vayas en el acto de este lugar, porque Tu mal comportamiento me está causando mucho dolor. No puedo soportar ver Tu comportamiento, porque si bien la pluma de pavo real de Kṛṣṇa te ha tocado los pies, todavía el rostro se te ve colorado".
Є інший приклад гніву, що його появила одна з подруг Радгарані. Колись Радгарані на знак того, що невдоволена поведінкою Крішни, покинула з Ним говорити. Крішна сильно засмутився і, щоб вимолити Собі прощення, упав до Її лотосових стіп. Але і тоді Радгарані не була задоволена: Вона і далі не говорила до Крішни. В той час одна з Її подруг закинула Їй: «Люба подруго, Ти зараз невтомно роздмухуєш вогонь Свого невдоволення, а більше нічого знати не хочеш. Що Тобі порадити? Скажу хіба таке: негайно іди звідси, тому що Твоя негідна поведінка завдає мені незмірного болю. Крішна Своїм павичевим пером торкнувся Твоїх стіп, а Твоє обличчя і досі пашіє гнівом. Мені несила витримати такого Твого ставлення до Нього».
Las actitudes anteriores de descontento e ira en el servicio devocional, se llaman īrṣyu.
Описані вище настрої невдоволення й гніву у відданому служінні називаються ірш’ю.
Cuando Akrūra se iba de Vṛndāvana, algunas de las gopīs de mayor edad lo recriminaron de la siguiente manera:
"¡Oh, hijo de Gāndinī!, tu crueldad difama a la dinastía del rey Yadu. Te estás llevando a Kṛṣṇa, dejándonos en una situación muy lamentable sin Él. Ahora, aún antes de irte, el aire vital de todas las gopīs prácticamente ha desaparecido".
Коли Акрура від’їжджав із Вріндавани, деякі зі старших ґопі дорікали йому: «Сину Ґандіні, твоя жорстокість плямує неславою цілий рід царя Яду. Ти забираєш Крішну і лишаєш нас самих, без Нього, у найжалюгіднішому стані. Ви ще навіть не від’їхали, а повітря життя вже майже покинуло ґопі!»
Cuando Śiśupāla insultó a Kṛṣṇa en la asamblea del yajña Rājasūya convocada por Mahārāja Yudhiṣṭhira, hubo una gran agitación entre los Pāṇḍavas y los Kurus, en la que se involucró al abuelo Bhīṣma. En esa oportunidad, Nakula dijo con gran ira:
"Kṛṣṇa es la Suprema Personalidad de Dios, y las uñas de los dedos de Sus pies se embellecen con la luz que emana de los yelmos enjoyados de las autoridades de los Vedas. Si alguien lo ridiculiza, en este momento declaro como Pāṇḍava que le patearé el yelmo con el pie izquierdo y lo atravesaré con mis flechas, que son como el yama-daṇḍa, el cetro de Yamarāja”.
Ése es un ejemplo de amor extático por Kṛṣṇa con ira.
Коли Шішупала гудив Крішну на арені жертвопринесення Раджасуя, яке влаштував Махараджа Юдгіштгіра, Пандави та Каурави разом з дідом Бгішмою сильно збентежилися. Тої хвилі Накула гнівно мовив: «Крішна — це Верховний Бог-Особа, і нігті пальців Його стіп осяяні промінням самоцвітів, якими оздоблені корони мудреців , хранителів ведичного знання . Якщо я почую, що хтось гудить Його, присягаюсь, що я, Пандава, розіб’ю шолом цього негідника своєю лівою ногою і прошию його усього своїми стрілами, від яких нема порятунку, як нема порятунку від яма-данди, берла Ямараджі!» Це — приклад екстатичної любови до Крішни у почутті гніву.
En medio de esa actitud iracunda trascendental, a veces se manifiestan comentarios sarcásticos, miradas desfavorables y palabras insultantes. Algunas veces hay otros síntomas, como frotarse las manos, castañetear los dientes, apretar los labios, mover las cejas, rascarse los brazos, bajar la cabeza, respirar rápidamente, proferir palabras fuertes, cabecear, tener un color amarillento en el rabillo de los ojos y tener los labios temblorosos. Algunas veces los ojos se ponen rojos, y otras veces se decoloran. Y algunas veces hay reprimendas y silencio. Todos esos síntomas de ira se pueden dividir en dos partes: síntomas constitucionales e inconstitucionales, o permanentes y temporales. Algunas veces también se manifiestan como síntomas inconstitucionales una gran emoción, perplejidad, orgullo, frustración, ilusión, impotencia, celos, destreza, negligencia y las señales de un trabajo extenuante.
У такому трансцендентному сердитому настрої інколи з’являються саркастичні зауваження, недоброзичливі погляди й образливі слова. Трапляються також інші ознаки: людина потирає руки, клацає зубами, міцно стуляє губи, супить брови, дряпає собі руки, понурює голову, часто дихає, промовляє лайливі слова, струшує головою, у неї жовтіє в кутиках очей, тремтять губи. Очі інколи червоніють, а, буває, виблякають. Іноді людина свариться, а іноді замовкає. Усі ці ознаки гніву поділяються на істотні, тобто постійні, і неістотні, тобто тимчасові. Інколи як неістотні ознаки гніву виявляються бурхливі почуття, замішання, гордість, відчай, ілюзія, безсилля, заздрість, сквапність, недбалість та ознаки надміру зусиль.
En todos estos humores del amor extático, el sentimiento de ira se toma como el factor constante.
У всіх перелічених настроях екстатичної любови незмінним чинником є почуття гніву.
Cuando Jarāsandha atacó con furia la ciudad de Mathurā, le dirigió a Kṛṣṇa unas miradas sarcásticas. En esa ocasión, Baladeva tomó Su arma, el arado, y se quedó mirando a Jarāsandha con los ojos enrojecidos.
Коли розгніваний Джарасандга напав на Матгуру, він поглядав на Крішну дуже саркастично. Зрештою Баладева, піднявши Свою зброю-плуг, спинив на Джарасандзі Свої почервонілі очі.
En El Vidagdha-mādhava figura un pasaje en el que Śrīmatī Rādhārāṇī, con una actitud iracunda, se dirigió a Su madre, Paurṇamāsī, cuando ésta la acusó de haber ido a donde estaba Kṛṣṇa:
"Mi querida madre - declaró Rādhā - , ¿qué te puedo decir? Kṛṣṇa es tan cruel, que a menudo me ataca en la calle, y si quiero gritar muy fuerte, este muchacho de la pluma de pavo real en la cabeza de inmediato me cubre el rostro para que no pueda gritar. Y si quiero alejarme del lugar por el miedo que le tengo, al instante Él abre los brazos para bloquearme el camino. Y si caigo lastimosamente a Sus pies, ¡entonces este enemigo del demonio Madhu, lleno de ira, me muerde el rostro! Madre, trata de comprender Mi situación, y no te enojes conmigo sin necesidad. Por el contrario, ¡por favor dime cómo puedo salvarme de estos terribles ataques de Kṛṣṇa!".
У «Відаґдга-мадгаві» є опис того, як Шріматі Радгарані, розсердившись на Свою бабусю Паурнамасі (та звинувачувала Її в тому, що Вона ходить до Крішни), відповіла: «Люба бабусе, що Я можу сказати? Крішна дуже жорстокий. Він усе займає Мене на вулиці, а коли Я хочу закричати, цей юнак з павичевим пером у волоссі негайно затуляє Мені рота, щоб Я не змогла цього зробити. Я так боюсь Його і все пориваюся втекти, але Він розставляє руки і не пускає Мене. Якщо ж Я падаю Йому до стіп і жалісно прохаю зглянутися на Мене, цей ворог Мадгу у гніві кусає Мене в щоки! Бабусе, зрозумій Моє становище і не гнівайся на Мене марно. Я ні в чому не винна. Ліпше порадь Мені, як врятуватися від цього бешкетника Крішни!»
Algunas veces se ven entre personalidades contemporáneas señales de éxtasis con ira debido al amor por Kṛṣṇa. Un ejemplo de esa clase de ira se dio en una riña entre Jaṭilā y Mukharā. Jaṭilā era la suegra de Rādhārāṇī, y Mukharā era Su bisabuela. Ambas estaban hablando de cómo Kṛṣṇa acosaba innecesariamente a Rādhārāṇī cuando Ella caminaba por la calle. Jaṭilā dijo:
"¡Tú, Mukharā, la del rostro cruel! ¡Al escuchar tus palabras, siento como si el corazón se me estuviera quemando en un fuego!”.
Y Mukharā contestó:
"¡Tú, pecadora Jaṭilā!, ¡Al escuchar tus palabras me da dolor de cabeza! Tú no tienes ninguna prueba de que Kṛṣṇa haya atacado a Rādhārāṇī, la hija de mi nieta Kīrtidā".
Іноді через любов до Крішни ознаки екстазу в гніві проявляють люди одного віку. Приклад такого гніву — сварка Джатіли та Мукгари. Джатіла — це свекруха Радгарані, а Мукгара — Її прабабуся. Кожна з них відстоювала свій погляд щодо поводження Радгарані, що Її зачіпає Крішна, як Вона йде вулицею. Джатіла якось сказала: «Гей, Мукгаро! В тебе на обличчі просто написана жорстокість, а твої слова вогнем печуть мені серце!» Мукгара відповідала: «Грішнице Джатіло, від твоїх слів у мене голова розколюється навпіл! Хіба ти маєш чим підтвердити, що Крішна зачіпав Радгарані, дочку моєї онучки Кіртіди!»
Una vez, cuando Rādhārāṇī se estaba quitando el collar que Kṛṣṇa le había dado, Jaṭilā, Su suegra, le dijo a una amiga:
"Mi querida amiga, mira el hermoso collar que Kṛṣṇa le ha regalado a Rādhārāṇī. Ahora Ella lo tiene en las manos, pero aún así quiere decirnos que no tiene ninguna relación con Kṛṣṇa. ¡Las actividades de esta muchacha han deshonrado a toda nuestra familia!".
Якось, побачивши, як Радгарані знімає намисто, що Їй подарував Крішна, Джатіла, Її свекруха, сказала до подруги: «Люба подруго, поглянь-но на оте чудове намисто: його подарував Радгарані Крішна, і оце Вона, тримаючи його, ще має нахабство заперечувати Свої стосунки з Крішною. Ця дівчина — ганьба для всієї нашої родини!»
La envidia natural que le profesan a Kṛṣṇa las personas como Śiśupāla, no puede aceptarse como amor extático por Kṛṣṇa con ira.
Ворожість до Крішни, яку Шішупала та інші чують до Нього без ніяких на те підстав, не вважають за екстатичну любов до Крішни у почутті гніву.