Text 36
ВІРШ 36
Devanagari
Деванагарі
व्रीडावलोकनिहतो मदनोऽपि यासाम् ।
सम्मुह्य चापमजहात्प्रमदोत्तमास्ता
यस्येन्द्रियं विमथितुं कुहकैर्न शेकु: ॥ ३६ ॥
Text
Текст
vrīḍāvaloka-nihato madano ’pi yāsām
sammuhya cāpam ajahāt pramadottamās tā
yasyendriyaṁ vimathituṁ kuhakair na śekuḥ
врід̣а̄валока-ніхато мадано ’пі йа̄са̄м
саммухйа ча̄пам аджаха̄т прамадоттама̄с та̄
йасйендрійам̇ віматгітум̇ кухакаір на ш́екух̣
Synonyms
Послівний переклад
uddāma — very grave; bhāva — expression; piśuna — exciting; amala — spotless; valgu-hāsa — beautiful smiling; vrīḍa — corner of the eye; avaloka — looking; nihataḥ — conquered; madanaḥ — Cupid (or amadana – the greatly tolerant Śiva); api — also; yāsām — whose; sammuhya — being overpowered by; cāpam — bows; ajahāt — gave up; pramada — woman, who maddens; uttamāḥ — of high grade; tā — all; yasya — whose; indriyam — senses; vimathitum — to perturb; kuhakaiḥ — by magical feats; na — never; śekuḥ — was able.
удда̄ма—дуже стриманий; бга̄ва—вираз; піш́уна—збудливі; амала—бездоганні; валґу-ха̄са—чарівні усмішки; врід̣а— кутиком ока; авалока — позираючи; ніхатах̣ — підкорити; маданах̣ — Купідон (чи амадана — Шіва, що посідає велике терпіння); апі — також; йа̄са̄м — того; саммухйа — переможений; ча̄пам — лук ; аджаха̄т — відкинути ; прамада — жінка, що зводить з розуму; уттама̄х̣ — найвищою мірою; та̄ — усі; йасйа — чиї; індрійам — чуття; віматгітум — збурити; кухакаіх̣ — чарами; на — ніколи; ш́екух̣ — були на силі.
Translation
Переклад
Although the queens’ beautiful smiles and furtive glances were all spotless and exciting, and although they could conquer Cupid himself by making him give up his bow in frustration, and although even the tolerant Śiva could fall victim to them, still, despite all their magical feats and attractions, they could not agitate the senses of the Lord.
Прекрасні усмішки цариць і погляди, що вони кидали крадькома, були чисті й збудливі і могли підкорити самого Купідона, примусивши його в розпачі відкинути свій лук; вони змогли б причарувати навіть стійкого Шіву. Проте ніякі їхні чари, ані їхня привабливість були не на силі збудити чуття Господа.
Purport
Коментар
The path of salvation or the path going back to Godhead always forbids the association of women, and the complete sanātana-dharma or varṇāśrama-dharma scheme forbids or restricts association with women. How then can one be accepted as the Supreme Personality of Godhead who is addicted to more than sixteen thousand wives? This question may be relevantly raised by inquisitive persons really anxious to know about the transcendental nature of the Supreme Lord. And to answer such questions, the sages at Naimiṣāraṇya have discussed the transcendental character of the Lord in this and in following verses. It is clear herein that the feminine attractive features which can conquer Cupid or even the supermost tolerant Lord Śiva could not conquer the senses of the Lord. Cupid’s business is to invoke mundane lust. The whole universe is moving, being agitated by Cupid’s arrow. The activities of the world are being carried on by the central attraction of male and female. A male is searching after a mate to his liking, and the female is looking after a suitable male. That is the way of material stimulus. And as soon as a male is combined with a female, the material bondage of the living being is at once tightly interlocked by sex relation, and as a result of this, both the male’s and female’s attraction for sweet home, motherland, bodily offspring, society and friendship and accumulation of wealth becomes the illusory field of activities, and thus a false but indefatigable attraction for the temporary material existence, which is full of miseries, is manifest. Those who are, therefore, on the path of salvation for going back home, back to Godhead, are especially advised by all scriptural instruction to become free from such paraphernalia of material attraction. And that is possible only by the association of the devotees of the Lord, who are called the mahātmās. Cupid throws his arrow upon the living beings to make them mad after the opposite sex, whether the party is actually beautiful or not. Cupid’s provocations are going on, even among beastly societies who are all ugly-looking in the estimation of the civilized nations. Thus Cupid’s influence is exerted even amongst the ugliest forms, and what to speak of the most perfect beauties. Lord Śiva, who is considered to be most tolerant, was also struck by Cupid’s arrow because he also became mad after the Mohinī incarnation of the Lord and acknowledged himself to be defeated. Cupid, however, was himself captivated by the grave and exciting dealings of the goddesses of fortune, and he voluntarily gave up his bow and arrow in a spirit of frustration. Such was the beauty and attraction of the queens of Lord Kṛṣṇa. Yet they could not disturb the transcendental senses of the Lord. This is because the Lord is all-perfect ātmārāma, or self-sufficient. He does not require anyone’s extraneous help for His personal satisfaction. Therefore, the queens could not satisfy the Lord by their feminine attractiveness, but they satisfied Him by their sincere affection and service. Only by unalloyed transcendental loving service could they satisfy the Lord, and the Lord was pleased to treat them as wives in reciprocation. Thus being satisfied by their unalloyed service only, the Lord reciprocated the service just like a devout husband. Otherwise He had no business becoming the husband of so many wives. He is the husband of everyone, but to one who accepts Him as such, He reciprocates. This unalloyed affection for the Lord is never to be compared to mundane lust. It is purely transcendental. And the grave dealings, which the queens displayed in natural feminine ways, were also transcendental because the feelings were expressed out of transcendental ecstasy. It is already explained in the previous verse that the Lord appeared like a mundane husband, but factually His relation with His wives was transcendental, pure and unconditioned by the modes of material nature.
На шляху звільнення, тобто на шляху повернення до Бога, спілкуватися з жінками завжди заборонялося. І вся система санатана-дгарми, тобто варнашрама- дгарми, спілкування з жінками забороняє або обмежує. Як тоді визнати за Верховного Бога-Особу того, хто зв’язаний більш як із шістнадцятьма тисячами дружин? Таке доречне запитання може поставити допитлива людина, яка жадає справді пізнати трансцендентну природу Верховного Господа. І щоб відповісти на це запитання, мудреці Наймішаран’ї в цьому й дальшому віршах з’ясовують трансцендентні якості Господа. Цей вірш розповідає, що чуттів Господа була безсила збудити привабливість жінок, які могли б підкорити самого Купідона чи й Господа Шіву — найстійкішого зі стійких. Діло Купідона — збуджувати земну хіть. Цілий світ приводять у рух стріли Купідона. Все у матеріальному всесвіті обертається навколо потягу між жінкою й чоловіком. Чоловік шукає собі жінку до вподоби, щоб спаруватись з нею, а жінка шукає підхожого чоловіка, що був би їй доброю парою. Саме це є спонукою всієї матеріальної діяльности. І щойно чоловік і жінка з’єднуються, статеві стосунки туго затягують вузол матеріального рабства живої істоти. Внаслідку прив’язаність чоловіка й жінки до затишного дому, батьківщини, нащадків, свого тіла, суспільства, дружби й накопичення багатства створює поле ілюзорної діяльности, і так проявляється хибна, однак неослабна прив’язаність до тимчасового матеріального існування, що сповнене страждань. Тому тим, хто прямує шляхом звільнення і прагне повернутися додому, назад до Бога, всі писання радять насамперед звільнитися від прив’язаности до таких матеріальних атрибутів. Можливо це тільки якщо спілкуватися з відданими Господа, махатмами. Купідон вражає своїми стрілами живу істоту, щоб вона втратила голову за протилежною статтю, незважаючи на те, вродлива насправді її пара чи ні. Купідон не облишає своїх підступів ніде і ніколи, він діє навіть у спільнотах, представники яких подібні до звірів і цивілізованій людині видаються потворними. Влада Купідона поширюється навіть на найпотворніші форми, а вже на тих, що вирізняються досконалою вродою, і поготів. Господа Шіву вважають за найстійкішого, але і в Нього влучила Купідонова стріла: він втратив розум за Мохіні, втіленням Господа, і визнав себе переможеним. Однак Купідон і сам підпав під чари величного й бентежного поводження богинь процвітання й у розпачі відкинув свій лук із стрілами. Така була краса й привабливість цариць Господа Крішни. Проте й вони не могли збудити трансцендентних чуттів Господа. Річ у тім, що Господь — досконалий у всьому атмарама, тобто повністю самодостатній. Щоб бути задоволеному, Він не потребує ніякої сторонньої допомоги. Отже, цариці не могли задовольнити Господа своєю жіночою привабливістю — але вони задовольняли Його щирою любов’ю й служінням. Лише бездомісним трансцендентним любовним служінням вони могли вдовольнити Господа, і Він був радий на відповідь поводитися з ними як із дружинами. Тож Господь, задоволений єдино їхнім бездомісним служінням, відповідав на нього як відданий чоловік. Інакше ставати чоловіком стількох дружин Йому було б ні до чого. Він чоловік кожної істоти, але відповідає тільки на почуття тих, хто сприймає Його відповідно. Така бездомісна любов до Господа не має нічого спільного з земною хтивістю — вона абсолютна. І стриманість, що її суто по-жіночому проявляли цариці, також була трансцендентна, бо їхні почуття були виявом трансцендентного екстазу. В попередньому вірші пояснено, що Господь виглядав наче земний чоловік, але насправді стосунки Його з дружинами були трансцендентні, чисті, і ґуни матеріальної природи їх не занечищували.