TEXTS 4-5
TEXTS 4-5
Devanagari
Деванагарі
सुखं दु:खं भवोऽभावो भयं चाभयमेव च ॥ ४ ॥
अहिंसा समता तुष्टिस्तपो दानं यशोऽयश: ।
भवन्ति भावा भूतानां मत्त एव पृथग्विधा: ॥ ५ ॥
Text
Текст
kṣamā satyaṁ damaḥ śamaḥ
sukhaṁ duḥkhaṁ bhavo ’bhāvo
bhayaṁ cābhayam eva ca
кшама̄ сатйам̇ дамах̣ ш́амах̣
сукгам̇ дух̣кгам̇ бгаво ’бга̄во
бгайам̇ ча̄бгайам ева ча
tapo dānaṁ yaśo ’yaśaḥ
bhavanti bhāvā bhūtānāṁ
matta eva pṛthag-vidhāḥ
тапо да̄нам̇ йаш́о ’йаш́ах̣
бгаванті бга̄ва̄ бгӯта̄на̄м̇
матта ева пр̣тгаґ-відга̄х̣
Synonyms
Послівний переклад
buddhiḥ — intelligence; jñānam — knowledge; asammohaḥ — freedom from doubt; kṣamā — forgiveness; satyam — truthfulness; damaḥ — control of the senses; śamaḥ — control of the mind; sukham — happiness; duḥkham — distress; bhavaḥ — birth; abhāvaḥ — death; bhayam — fear; ca — also; abhayam — fearlessness; eva — also; ca — and; ahiṁsā — nonviolence; samatā — equilibrium; tuṣṭiḥ — satisfaction; tapaḥ — penance; dānam — charity; yaśaḥ — fame; ayaśaḥ — infamy; bhavanti — come about; bhāvāḥ — natures; bhūtānām — of living entities; mattaḥ — from Me; eva — certainly; pṛthak-vidhāḥ — variously arranged.
буддгіх̣—інтелект; джн̃а̄нам—знання; асаммохах̣—відсутність сумнівів; кшама̄—всепрощення; сатйам—правдивість; дамах̣—контроль почуттів; ш́амах̣—контроль розуму; сукгам—щастя; дух̣кгам—нещастя; бгавах̣—народження; абга̄вах̣—смерть; бгайам— страх; ча — також; абгайам — безстрашність; ева — також; ча —і; ахім̇са̄—відмова від насильства; самата̄—рівновага; тушт̣іх̣— вдоволеність; тапах̣—покута; да̄нам—милосердя; йаш́ах̣—слава; айаш́ах̣ — ганьба; бгаванті — виходять; бга̄ва̄х̣ — природи; бгӯта̄на̄м—живих істот; маттах̣—з Мене; ева—неодмінно; пр̣тгак-відга̄х̣—по-різному влаштовані.
Translation
Переклад
Intelligence, knowledge, freedom from doubt and delusion, forgiveness, truthfulness, control of the senses, control of the mind, happiness and distress, birth, death, fear, fearlessness, nonviolence, equanimity, satisfaction, austerity, charity, fame and infamy – all these various qualities of living beings are created by Me alone.
Інтелект, знання, свободу від сумнівів та ілюзій, прощення, правдивість, володіння своїми чуттями, приборкання розуму, щастя й нещастя, народження, смерть, страх, безстрашність, відмову від застосування насильства, врівноваженість, вдоволеність, аскетизм, милосердя, славу і ганьбу — всі ці різні якості й здібності живих істот створив саме Я.
Purport
Коментар
The different qualities of living entities, be they good or bad, are all created by Kṛṣṇa, and they are described here.
Всі різні гарні й погані якості живих істот створив Кр̣шн̣а, і їх описано тут.
Intelligence refers to the power to analyze things in their proper perspective, and knowledge refers to understanding what is spirit and what is matter. Ordinary knowledge obtained by a university education pertains only to matter, and it is not accepted here as knowledge. Knowledge means knowing the distinction between spirit and matter. In modern education there is no knowledge about spirit; they are simply taking care of the material elements and bodily needs. Therefore academic knowledge is not complete.
Інтелект — це здатність дивитися на речі під правильним кутом зору, а знання полягає в розумінні того, що є дух і що — матерія. Звичайне знання, яке отримують в університетах, стосується лише матерії і тут не вважається справжнім знанням. Знати — означає розуміти різницю між духом і матерією. Сучасна освіта не дає знання про дух; вчені та викладачі просто досліджують елементи матерії й дбають про тілесні потреби. Тому академічне знання недовершене.
Asammoha, freedom from doubt and delusion, can be achieved when one is not hesitant and when he understands the transcendental philosophy. Slowly but surely he becomes free from bewilderment. Nothing should be accepted blindly; everything should be accepted with care and with caution. Kṣamā, tolerance and forgiveness, should be practiced; one should be tolerant and excuse the minor offenses of others. Satyam, truthfulness, means that facts should be presented as they are, for the benefit of others. Facts should not be misrepresented. According to social conventions, it is said that one can speak the truth only when it is palatable to others. But that is not truthfulness. The truth should be spoken in a straightforward way, so that others will understand actually what the facts are. If a man is a thief and if people are warned that he is a thief, that is truth. Although sometimes the truth is unpalatable, one should not refrain from speaking it. Truthfulness demands that the facts be presented as they are for the benefit of others. That is the definition of truth.
Коли людина не знає вагань і розуміє трансцендентальну філософію, тоді вона досягає асаммохи, незалежності від сумнівів та омани. Поступово, але впевнено вона позбувається омани. Не слід нічого приймати сліпо, до всього треба ставитись обережно й з увагою. Людина повинна виховувати в собі таку якість, як кшама̄, терпимість і милостивість, і вибачати іншим незначні образи. Сатйам, правдивість, означає, що для блага людей факти треба подавати такими, якими вони є. Факти не слід перекручувати. Згідно зі світськими умовностями вважають, що правду треба висловлювати лише в тих випадках, коли вона приємна іншим. Але це не є правдивість. Правду слід казати прямо й відверто, так, щоб інші могли зрозуміти, якими є факти насправді. Якщо хтось злодій, і людей попереджують, що він злодій, то це і є правда. Хоча іноді правда й гірка, не слід її замовчувати. Правдивість вимагає для загальної користі подавати факти такими, якими вони є. Таким є визначення правди.
Control of the senses means that the senses should not be used for unnecessary personal enjoyment. There is no prohibition against meeting the proper needs of the senses, but unnecessary sense enjoyment is detrimental for spiritual advancement. Therefore the senses should be restrained from unnecessary use. Similarly, one should restrain the mind from unnecessary thoughts; that is called śama. One should not spend one’s time pondering over earning money. That is a misuse of the thinking power. The mind should be used to understand the prime necessity of human beings, and that should be presented authoritatively. The power of thought should be developed in association with persons who are authorities in the scriptures, saintly persons and spiritual masters and those whose thinking is highly developed. Sukham, pleasure or happiness, should always be in that which is favorable for the cultivation of the spiritual knowledge of Kṛṣṇa consciousness. And similarly, that which is painful or which causes distress is that which is unfavorable for the cultivation of Kṛṣṇa consciousness. Anything favorable for the development of Kṛṣṇa consciousness should be accepted, and anything unfavorable should be rejected.
Володіння чуттями означає, що їх не слід залучати до надмірних або протиприродних втіх. Не заборонено задовольняти необхідні потреби чуттів, але зайві чуттєві насолоди перешкоджають духовному поступові. Тому слід утримуватися від будь-якого зловживання ними. Так само, не слід думати про щось зайве, це називається ш́ама, вмиротворення. Не треба витрачати час на роздуми про заробіток. Це неправильне використання розумової сили. За допомогою розуму слід вивчити вказівки авторитетних джерел і усвідомити головну потребу людини. Розумові здібності слід розвивати, спілкуючись з особистостями, що знають істинний смисл священних писань, із святими, з духовними вчителями і з тими, хто має високорозвинуте мислення. Сукгам, щастя або втіху, слід завжди знаходити в тому, що сприяє розвою духовного знання в свідомості Кр̣шн̣и. Й водночас, розвитку свідомості Кр̣шн̣и не сприяє все те, що завдає болю і страждань. Треба приймати все, що сприяє розвитку свідомості Кр̣шн̣и й відкидати все несприятливе.
Bhava, birth, should be understood to refer to the body. As far as the soul is concerned, there is neither birth nor death; that we have discussed in the beginning of Bhagavad-gītā. Birth and death apply to one’s embodiment in the material world. Fear is due to worrying about the future. A person in Kṛṣṇa consciousness has no fear because by his activities he is sure to go back to the spiritual sky, back home, back to Godhead. Therefore his future is very bright. Others, however, do not know what their future holds; they have no knowledge of what the next life holds. So they are therefore in constant anxiety. If we want to get free from anxiety, then the best course is to understand Kṛṣṇa and be situated always in Kṛṣṇa consciousness. In that way we will be free from all fear. In the Śrīmad-Bhāgavatam (11.2.37) it is stated, bhayaṁ dvitīyābhiniveśataḥ syāt: fear is caused by our absorption in the illusory energy. But those who are free from the illusory energy, those who are confident that they are not the material body, that they are spiritual parts of the Supreme Personality of Godhead, and who are therefore engaged in the transcendental service of the Supreme Godhead, have nothing to fear. Their future is very bright. This fear is a condition of persons who are not in Kṛṣṇa consciousness. Abhayam, fearlessness, is possible only for one in Kṛṣṇa consciousness.
Бгаву, народження, слід розуміти як те, що стосується тіла. Душа ж, як це вже розглядалось на початку Бгаґавад-ґı̄ти, не народжується і не вмирає. Народження і смерть стосуються втілення істоти в матеріальному світі. Страх виникає внаслідок тривоги перед майбутнім. Людина в свідомості Кр̣шн̣и ніколи не відчуває страху, тому що, завдяки своїй діяльності, вона безумовно повернеться в небесну обитель, додому, назад до Бога. Тому її майбутнє непотьмарене. Однак інші не знають, що чекає на них у майбутньому, не знають, що принесе їм наступне життя. Тому вони постійно перебувають у неспокої. Якщо ж ми бажаємо позбутись цього неспокою, то найкраще для нас є усвідомити Кр̣шн̣у й завжди перебувати в свідомості Кр̣шн̣и. Так ми звільнимось від будь-яких страхів. У Ш́рı̄мад-Бга̄ґаватам (11.2.37) стверджується: бгайам̇ двітı̄йа̄бгіні- веш́атах̣ сйа̄т — «причиною страху є наше заглиблення в ілюзорну енерґію». Але той, хто звільнився від її впливу, хто переконався, що він є не це тіло, а духовна частка Верховного Бога-Особи, яка служить Верховному Господеві на трансцендентному рівні, — той нічого не боїться. Його майбутнє дуже світле. Страх супроводжує тих людей, які не мають свідомості Кр̣шн̣и. Абгайам, безстрашність, властива лише тому, хто перебуває в свідомості Кр̣шн̣и.
Ahiṁsā, nonviolence, means that one should not do anything which will put others into misery or confusion. Material activities that are promised by so many politicians, sociologists, philanthropists, etc., do not produce very good results because the politicians and philanthropists have no transcendental vision; they do not know what is actually beneficial for human society. Ahiṁsā means that people should be trained in such a way that the full utilization of the human body can be achieved. The human body is meant for spiritual realization, so any movement or any commissions which do not further that end commit violence on the human body. That which furthers the future spiritual happiness of the people in general is called nonviolence.
Ахім̇са̄, ненасильство, означає, що не слід робити нічого, що завдає страждань або бентежить інших. Матеріальна діяльність, яку пропонують політики, соціологи, філантропи тощо дає не дуже гарні наслідки, тому що політики та філантропи позбавлені трансцендентного бачення, і вони не знають, що ж насправді є благо для людського суспільства. Ахім̇са̄ означає, що людей слід виховувати так, щоб вони могли правильно використати своє людське тіло. Людське тіло призначене для духовної реалізації, тому всякий рух або діяльність, що не сприяють цій меті, є насильство над тілом. Ненасильством називають те, що наближає духовне щастя всіх людей.
Samatā, equanimity, refers to freedom from attachment and aversion. To be very much attached or to be very much detached is not the best. This material world should be accepted without attachment or aversion. That which is favorable for prosecuting Kṛṣṇa consciousness should be accepted; that which is unfavorable should be rejected. That is called samatā, equanimity. A person in Kṛṣṇa consciousness has nothing to reject and nothing to accept save in terms of its usefulness in the prosecution of Kṛṣṇa consciousness.
Самата̄, врівноваженість, — це свобода від прихильності й відрази. Дуже прив’язуватись до чогось або ж бути надто відчуженим — не добре. Матеріальний світ треба сприймати без прихильності чи відрази. Слід приймати те, що допомагає розвивати свідомість Кр̣шн̣и й відкидати все несприятливе. Це і є самата̄, врівноваженість. Людина в свідомості Кр̣шн̣и приймає або відкидає щось лише тоді, коли це сприяє їй виконувати обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и.
Tuṣṭi, satisfaction, means that one should not be eager to gather more and more material goods by unnecessary activity. One should be satisfied with whatever is obtained by the grace of the Supreme Lord; that is called satisfaction. Tapas means austerity or penance. There are many rules and regulations in the Vedas which apply here, like rising early in the morning and taking a bath. Sometimes it is very troublesome to rise early in the morning, but whatever voluntary trouble one may suffer in this way is called penance. Similarly, there are prescriptions for fasting on certain days of the month. One may not be inclined to practice such fasting, but because of his determination to make advancement in the science of Kṛṣṇa consciousness, he should accept such bodily troubles when they are recommended. However, one should not fast unnecessarily or against Vedic injunctions. One should not fast for some political purpose; that is described in Bhagavad-gītā as fasting in ignorance, and anything done in ignorance or passion does not lead to spiritual advancement. Everything done in the mode of goodness does advance one, however, and fasting done in terms of the Vedic injunctions enriches one in spiritual knowledge.
Тушт̣і, вдоволеність, означає, що людина не повинна накопичувати надмірні матеріальні багатства й метушитись заради цього. Їй слід вдовольнятись тим, що вона отримує з ласки Верховного Господа, це і називають вдоволеністю. Тапас означає «аскетизм» або «покута». У Ведах є багато правил і приписів, яких ми дотримуємось, наприклад, встаємо вранці й миємося. Іноді буває важко підвестись рано-в-ранці, але всякий добровільний тягар є покутою. Також приписано говіти в певні дні місяця. Людина може бути не схильною дотримуватись таких постів, але, якщо вона вирішила оволодіти наукою свідомості Кр̣шн̣и, вона повинна зносити такі тілесні труднощі. Так радять Веди. Проте не слід говіти без потреби, або всупереч приписам Вед. Також, не слід постити, виходячи з політичних міркувань; такий різновид говіння описано в Бгаґавад-ґı̄ті, як діяльність у невігластві, а все, що виконується в ґун̣ах невігластва чи пристрасті, не сприяє духовному поступові. Однак, будь-яка діяльність, яку людина виконує в ґун̣і благочестя, сприяє духовному поступові, і коли вона говіє згідно з ведичними приписами, це збагачує її духовним знанням.
As far as charity is concerned, one should give fifty percent of his earnings to some good cause. And what is a good cause? It is that which is conducted in terms of Kṛṣṇa consciousness. That is not only a good cause, but the best cause. Because Kṛṣṇa is good, His cause is also good. Thus charity should be given to a person who is engaged in Kṛṣṇa consciousness. According to the Vedic literature, it is enjoined that charity should be given to the brāhmaṇas. This practice is still followed, although not very nicely in terms of the Vedic injunction. But still the injunction is that charity should be given to the brāhmaṇas. Why? Because they are engaged in higher cultivation of spiritual knowledge. A brāhmaṇa is supposed to devote his whole life to understanding Brahman. Brahma jānātīti brāhmaṇaḥ: one who knows Brahman is called a brāhmaṇa. Thus charity is offered to the brāhmaṇas because they are always engaged in higher spiritual service and have no time to earn their livelihood. In the Vedic literature, charity is also to be awarded to one in the renounced order of life, the sannyāsī. The sannyāsīs beg from door to door, not for money but for missionary purposes. The system is that they go from door to door to awaken the householders from the slumber of ignorance. Because the householders are engaged in family affairs and have forgotten their actual purpose in life – awakening their Kṛṣṇa consciousness – it is the business of the sannyāsīs to go as beggars to the householders and encourage them to be Kṛṣṇa conscious. As it is said in the Vedas, one should awake and achieve what is due him in this human form of life. This knowledge and method is distributed by the sannyāsīs; hence charity is to be given to the renouncer of life, to the brāhmaṇas, and similar good causes, not to any whimsical cause.
Щодо благодійності, то найкраще половину свого прибутку дарувати на якусь добру справу. Але що таке добра справа? Будь-яка справа, яку виконують в свідомості Кр̣шн̣и, є доброю, і не лише доброю, але й найкращою. Кр̣шн̣а — це добро, тому Його справа також добра. Тобто, приносити в дар слід тим людям, які присвятили себе свідомості Кр̣шн̣и. Згідно з ведичною літературою, необхідно робити пожертви бра̄хман̣ам. Цього і досі дотримуються, може й не так правильно, як того вимагають ведичні приписи. Однак, приписи кажуть, що бра̄хман̣ам слід давати пожертви. Чому? Тому що вони плекають вищі духовні знання. Вважають, що бра̄хман̣а має присвячувати все своє життя пізнанню Брахмана. Брахма джа̄на̄тı̄ті бра̄хман̣ах̣ — «той, хто пізнав Брахмана, є бра̄хман̣ою». Отже, слід давати милостиню бра̄хман̣ам, тому що вони постійно виконують вище духовне служіння і не мають часу заробляти собі на прожиток. Ведична література рекомендує також давати милостиню тим, хто проводить життя у відреченні — саннйа̄сı̄. Саннйа̄сі ходять від двору до двору й просять милостиню, але не заради грошей, а на місіонерські цілі. Вони йдуть від одних дверей до інших й будять сімейних людей від сну невігластва. Сімейні люди, що заклопотані домашніми справами, забувають про істинну мету життя — пробудити в собі свідомість Кр̣шн̣и, і тому обов’язок саннйа̄сı̄ — йти до них під виглядом жебраків і надихати їх на усвідомлення Кр̣шн̣и. Сказано ж у Ведах: «Пробудись і виконай призначення людського життя!» Саннйа̄сı̄ поширюють таке знання, це гасло — отже, необхідно жертвувати тим, хто живе у відреченні, бра̄хман̣ам, та на інші добрі справи, а не на якісь примхи.
Yaśas, fame, should be according to Lord Caitanya, who said that a man is famous when he is known as a great devotee. That is real fame. If one has become a great man in Kṛṣṇa consciousness and it is known, then he is truly famous. One who does not have such fame is infamous.
Йаш́ас, славу, слід трактувати згідно із словами Господа Чаітанйі, який сказав, що людина стає славетною тоді, коли її прославляють як відданого Господа. Це — істинна слава. Якщо людина досягла величі в свідомості Кр̣шн̣и і всі знають про це, то слава такої людини є істинною. Іншої слави немає.
All these qualities are manifest throughout the universe in human society and in the society of the demigods. There are many forms of humanity on other planets, and these qualities are there. Now, for one who wants to advance in Kṛṣṇa consciousness, Kṛṣṇa creates all these qualities, but the person develops them himself from within. One who engages in the devotional service of the Supreme Lord develops all the good qualities, as arranged by the Supreme Lord.
Всі ці якості проявляються скрізь у всесвіті, в суспільстві людей і в суспільстві напівбогів. Існує багато людських форм життя на інших планетах, і їм властиві ті ж самі якості. Кр̣шн̣а створює всі ці якості для тих, хто хоче вдосконалювати себе в свідомості Кр̣шн̣и, але розвивати їх людина повинна сама, зсередини. Кр̣шн̣а влаштував все так, що всі добрі якості розвиваються в тих, хто віддає себе служінню Верховному Господеві.
Of whatever we find, good or bad, the origin is Kṛṣṇa. Nothing can manifest itself in this material world which is not in Kṛṣṇa. That is knowledge; although we know that things are differently situated, we should realize that everything flows from Kṛṣṇa.
Кр̣шн̣а — джерело всього, що ми бачимо, доброго й поганого. Ніщо не може проявитись в матеріальному світі, якщо воно відсутнє в Кр̣шн̣і. В цьому полягає знання. Хоча нам відомо про різноманітність сущого, ми повинні усвідомити, що все витікає з Кр̣шн̣и.