ТЕКСТ 30
ВІРШ 30
Текст
Текст
парӣкш̣ид ити ят прабхух̣
пӯрвам̇ др̣ш̣т̣ам анудхя̄ян
парӣкш̣ета нареш̣в иха
парікшід іті йат прабгух̣
пӯрвам̇ др̣шт̣ам анудгйа̄йан
парікшета нарешв іха
Дума по дума
Послівний переклад
сах̣ – той; еш̣ах̣ – в този; локе – свят; викхя̄тах̣ – прочут; парӣкш̣ит – този, който изследва; ити – така; ят – това, което; прабхух̣ – о, царю; пӯрвам – преди; др̣ш̣т̣ам – видял; анудхя̄ян – постоянно размишлявайки; парӣкш̣ета – ще проучва; нареш̣у – на всеки човек; иха – тук.
сах̣ — він; ешах̣ — у цьому; локе — світі; вікгйа̄тах̣ — відомий; парікшіт — той, хто перевіряє; іті — так; йат — що; прабгух̣ — шановний царю; пӯрвам — раніше; др̣шт̣ам — побаченого; анудгйа̄йан — постійно думаючи; парікшета — буде шукати; нарешу — в кожній людині; іха — тут.
Превод
Переклад
И така, синът му ще се прочуе в този свят с името Парӣкш̣ит (изследовател), защото ще изпита всички човешки същества, търсейки оногова, когото видя, преди да се роди. По този начин той постоянно ще мисли за него.
Отож, його нащадок мав зажити у світі слави як Парікшіт [той, хто шукає], тому що між усіма він завжди шукав того, кого побачив ще до народження. Таким чином, він весь час думав про Нього.
Пояснение
Коментар
Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит имал щастието да види образа на Бога още докато се намирал в утробата на майка си, затова вътре в себе си той постоянно съзерцавал този образ. Щом веднъж човек запечата в ума си трансценденталния образ на Бога, той никога не може да го забрави. След като вече бил излязъл от утробата на майка си, малкият Парӣкш̣ит изпитвал всеки един човек, за да разбере дали е същата личност, която видял в утробата. Но никой не може да бъде равен на Бога или по-привлекателен от него, затова Парӣкш̣ит не се спрял на никого. Но в тези му търсения Богът постоянно бил с него – така Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит непрекъснато бил зает с предано служене, като помнел Бога.
Махараджа Парікшіт, до якого доля завжди була прихильна, побачив Господа ще у материнському лоні і відтоді ніколи не покидав думати про Нього. Якщо трансцендентна форма Господа закарбується в розумі, людина вже ніколи і ні за яких умов Господа не забуде. Від того часу, як Махараджа Парікшіт народився на світ, він пильно вдивлявся у кожного в пошуках того, кого побачив ще в материнському лоні. Але немає нікого, хто був би так само привабливий, як Господь, чи привабливіший за Нього, і тому Парікшіт ні в кому не міг пізнати особи, яку шукав. Але через те, що Парікшіт в кожному шукав Господа, Господь завжди був з ним, і так Махараджа Парікшіт виконував віддане служіння Господеві, повсякчас пам’ятаючи Його.
В тази връзка Шрӣла Джӣва Госва̄мӣ отбелязва, че ако запечата образа на Бога в съзнанието си още от най-ранно детство, всяко дете ще стане предан на Бога, велик като Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит. Човек може да няма щастливата възможност като Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит да види Бога в утробата на майка си, но дори и да няма същото щастие, ако пожелаят, родителите му могат да му го осигурят. Мога да дам пример със собствения си живот. Баща ми беше чист предан на Бога и когато нямах още пет години, ми даде две фигурки – Ра̄дха̄ и Кр̣ш̣н̣а. По време на игрите ни аз и сестра ми обожавахме тези мӯрти, като се опитвахме да повтаряме церемониите в съседния храм Ра̄дха̄-Говинда. Аз често посещавах този храм и докато с моите мӯрти играчки повтарях церемониите, развивах естественото си влечение към Бога. Баща ми извършваше за мен всички обреди, които съответстваха на възрастта ми. По-късно, под влияние на обкръжението ми в училище и в колежа аз преустанових тези дейности и напълно отвикнах от тях. Но в дните на младостта ми, когато срещнах духовния си учител Шрӣ Шрӣмад Бхактисиддха̄нта Сарасватӣ Госва̄мӣ Маха̄ра̄джа, предишните ми привички отново се върнаха при мен и същите тези мӯрти, с които си бях играл, сега започнах да обожавам по всички правила. Това продължи, докато не прекъснах връзките си със семейството си. Много се радвам, че великодушният ми баща ми даде първата представа за Бога, която по-късно с помощта на Негова Божествена Милост се превърна в регулирано предано служене. Маха̄ра̄джа Прахла̄да също препоръчва да се дава възможност на детето да получи представа за отношенията си с Бога още от най-ранно детство – в противен случай човек може да пропусне шанса, даван от човешката форма на живот, която, макар и временна като всички останали, е изключително ценна.
Шріла Джіва Ґосвамі у зв’язку з цим зазначає: кожна дитина, яка вже на початку життя отримала якесь уявлення про Господа, неодмінно стає великим Господнім відданим, як Махараджа Парікшіт. Можливо, комусь і не пощастить побачити Господа в лоні матері, як це випало Махараджі Парікшіту, однак і того, до кого доля не така ласкава, можуть зробити щасливим його батьки, якщо вони того прагнуть. Наочне свідоцтво того — моє життя. Мій батько, чистий відданий Господа, подарував мені, коли мені виповнилося чотири чи п’ять років, дві фігурки — Радгу й Крішну. Граючись, я разом з сестрою поклонявся цим Божествам, наслідуючи відправи у сусідньому храмі Радга-Ґовінди. Постійно відвідуючи цей храм і наслідуючи храмові відправи у своїх іграх з Божествами, я розвинув у собі природне почуття прив’язаности до Господа. Мій батько достосував до мого віку всі належні церемонії поклоніння і ввів їх у моє життя. Пізніше, під впливом іншого оточення у школі й коледжі, я на якийсь час перестав поклонятись Божествам. Але в юності, зустрівши свого духовного вчителя Шрі Шрімад Бгактісіддганту Сарасваті Ґосвамі Махараджу, я пригадав дитячі заняття і став поклонятися тим самим Божествам, що з ними грався дитиною, але вже за всіма правилами. Це тривало аж доки я розірвав зв’язки з сім’єю. Я щасливий, що мій великодушний батько дав мені перше уявлення про Бога, яке під керівництвом Його Божественної Милости з часом розвинулося у віддане служіння за всіма правилами. Махараджа Прахлада також вчив, що дитина має отримати уявлення про зв’язок з Богом, бо інакше вона може не скористатися із нагоди життя в людському тілі, життя особливо цінного, хоч, як і в інших тілах, тимчасового.