ГЛАВА ЧЕТИРИДЕСЕТ И ЧЕТВЪРТА
РОЗДІЛ СОРОК ЧЕТВЕРТИЙ
Предано служене в съпружеска любов
Віддане служіння у стосунках кохання
Съпружеското любовно влечение на чистите предани към Кр̣ш̣н̣а се нарича предано служене в съпружеска любов. Въпреки че тези съпружески чувства не са материални, между духовната любов и материалните дейности има някаква прилика. Затова хората, които се интересуват само от материалните дейности, не могат да разберат духовната съпружеска любов и духовните отношения остават за тях неразгадаеми. По тази причина Рӯпа Госва̄мӣ описва съпружеската любов съвсем накратко.
Якщо чистого відданого приваблюють до Крішни стосунки кохання, це називають відданим служінням у стосунках кохання. Хоча між способами виявляти таку духовну любов і діями матеріаліста є певна подібність, по суті ці духовні любовні почуття нічого спільного з матеріальними не мають. Тому люди, яких цікавить тільки матеріальна діяльність, зрозуміти стосунки духовного кохання неспроможні, а тому любовний обмін такими почуттями у відданості є для них незбагненною тайною. Тому Рупа Ґосвамі описує стосунки кохання дуже стисло.
Стимули на тази любов са Кр̣ш̣н̣а и любимите му съпруги – Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ и най-близките ѝ спътнички. Бог Кр̣ш̣н̣а няма съперници – никой не е равен на него или по-велик от него. Красотата му също няма равна на себе си и понеже в забавленията на съпружеската любов Той превъзхожда всички други, Той е изначалният обект на всички проявления на съпружеската любов.
Спонуками кохання є Крішна та Його кохані , як оце Радгарані та Її найближчі подруги. Господь Крішна не має суперників; немає нікого рівного Йому, немає нікого, хто був би вищий за Нього. Його врода також не має собі рівних, а що у любовних розвагах Йому немає рівного, Він є первісним об’єктом усіх стосунків кохання.
В Гӣта говинда от Джаядева Госва̄мӣ една гопӣ казва на приятелката си: „Кр̣ш̣н̣а е източникът на цялото удоволствие в тази вселена. Тялото му е нежно като лотосов цвят. А волните му отношения с гопӣте, които изглеждат като влечение на младо момче към младо момиче, всъщност са проявление на трансценденталната съпружеска любов“. Чистият предан следва стъпките на гопӣте и ги обожава: „Нека отдам най-смирените си почитания на всички млади пастирки, чиито форми са толкова красиви. Просто с привлекателната си външност те обожават Кр̣ш̣н̣а, Върховната Божествена Личност“. От всички млади гопӣ най-известна е Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ.
У книзі «Ґіта-ґовінда» Джаядеви Ґосвамі наведені слова одної ґопі, яка каже своїй подрузі: «Крішна є джерелом усього блаженства у цьому всесвіті. Його тіло ніжне, як лотос. А Його вільне поводження з ґопі — наче Він юнак, якого вабить до дівчат — є самою суттю трансцендентного кохання». Чистий відданий, йдучи стопами ґопі, підносить до них таку молитву: «Я складаю шанобливі поклони усім юним і невимовно привабливим пастушкам. Вони поклоняються Верховному Богові- Особі, Крішні, самою своєю чудовою вродою». А найпіднесенішою з усіх юних ґопі є Шріматі Радгарані.
Красотата на Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ е описана така: „Очите ѝ са по-прелестни от омайните очи на птицата чакорӣ. Когато човек види лицето ѝ, веднага забравя красотата на луната. По хубост цветът на кожата ѝ надминава блясъка на златото. Нека всички съзерцаваме трансценденталната красота на Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ“. Самият Кр̣ш̣н̣а описва по следния начин влечението си към Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ: „Когато измисля някоя шега, за да се насладя на красотата на Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ, тя ме изслушва много внимателно, но от изражението на лицето ѝ и от думите, с които ми отговаря, виждам, че ме пренебрегва. Но дори пренебрежението ѝ ми доставя безкрайно удоволствие, защото тогава тя става толкова красива, че блаженството ми нараства стократно“. Подобни думи могат да се открият и в Гӣта говинда, където се казва, че когато Шрӣ Кр̣ш̣н̣а, врагът на Кам̇са, прегърне Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ, Той веднага пада пленен в мрежите на любовта и изоставя общуването си с всички други гопӣ.
Вроду Шріматі Радгарані описано так: «Привабливі очі птахи чакори — ніщо у порівнянні з Її очима. Тому, хто побачив обличчя Радгарані, вже бридко дивитися на чудовий повний місяць у небі. Колір Її шкіри красивіший за колір золота. То затопімо наші очі у трансцендентну вроду Шріматі Радгарані!» Свій потяг до Радгарані Сам Крішна описує так: «Коли Я, бажаючи ще і ще втішатися красою Радгарані, починаю жартувати, Радгарані вислуховує Мої жарти дуже уважно, але усім Своїм виглядом і кожним словом відповіді Вона дає зрозуміти, що нехтує Мене. Ця Її зневага до Мене посилює Моє задоволення у сотні разів, і Я відчуваю безмежне блаженство, бо в такі хвилини Вона робиться невимовно прекрасна». У книзі «Ґіта-ґовінда» є подібне твердження: сказано, що Шрі Крішна, ворог Камси, обіймаючи Шріматі Радгарані, одразу заплутується в сітях Її кохання і заради Неї залишає усіх решту ґопі.
В Падя̄валӣ на Рӯпа Госва̄мӣ се казва, че когато гопӣте слушат звука от флейтата на Кр̣ш̣н̣а, те забравят всички упреци, с които ги обсипват домашните им. Те забравят позора си и грубото отношение на съпрузите си. Единствената им мисъл е да излязат и да намерят Кр̣ш̣н̣а. Когато гопӣте срещнат Кр̣ш̣н̣а, погледите, които си разменят с него, шегите и смехът им се наричат анубха̄ва, или субекстаз в съпружеската любов.
У «Пад’явалі» Рупи Ґосвамі сказано, що коли ґопі чують, як грає Крішнина флейта, вони вмить забувають усі докори старших членів родини, їм робиться байдуже до неслави та грубого обходження їхніх чоловіків. У них на думці одне: як їм втекти з дому до Крішни. Коли ґопі зустрічаються з Крішною, їхні жарти, сміх, обмін поглядами називаються анубгавою, або екстазом підлеглого рівня [субекстазом] у стосунках кохання.
В Лалита ма̄дхава Рӯпа Госва̄мӣ обяснява, че движенията на веждите на Кр̣ш̣н̣а са като Ямуна̄, а усмивката на Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ е като лунната светлина. Когато Ямуна̄ и лунната светлина се докоснат на речния бряг, водата придобива вкус на нектар и става много приятна за пиене. Тя освежава като пряспа сняг. Също в Падя̄валӣ една от постоянните спътнички на Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ казва: „Скъпа лунолика Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ, тялото ти сякаш цъфти, но в очите ти се виждат сълзи. Гласът ти трепери, а в гърдите си чувстваш тежест. Това ме кара да мисля, че си чула звука от флейтата на Кр̣ш̣н̣а, затова сега сърцето ти се топи“.
У «Лаліта-мадгаві» Рупа Ґосвамі робить таке порівняння: коли брови Крішни рухаються, це наче Ямуна несе свої хвилі, а коли Радгарані усміхається, це наче місяць заливає все своїм світлом. Коли при березі Ямуни річкові води та місячне світло сходяться, вода стає на смак точно нектар, і пити її — щира втіха. Ця вода охолоджує розпашіле тіло, наче кучугури снігу. У «Пад’явалі» одна нерозлучна подруга Радгарані каже: «Люба Радгарані, чиє обличчя наче місяць уповні! По Тобі видно, що Ти вдоволена, але разом з тим я бачу в Твоїх очах сльози. Голос Твій переривається, груди здіймаються з тяжким зітханням. За цими ознаками я можу здогадатися, що Ти почула голос Крішниної флейти, і від цього серце Твоє тане».
Пак в Падя̄валӣ откриваме следното описание, което говори за отчаянието в съпружеската любов. Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ казва: „О, Купидон, моля те, не възбуждай тялото ми със стрелите си. Уважаеми Въздух, моля те, не ме карай да се вълнувам от благоуханието на цветята. Аз загубих любовта на Кр̣ш̣н̣а, какъв смисъл има вече да поддържам това безполезно тяло? Нито едно живо същество няма нужда от него“. Това е признак на отчаяние и безнадеждност в екстатичната любов към Кр̣ш̣н̣а.
Ще у «Пад’явалі» є вірш, у якому, як вважають, описаний відчай у стосунках кохання. Шріматі Радгарані каже: «Любий пане Купідоне, не турбуй Мене, не випускай в Мене свої стріли. Любий пане Ваю [бог повітря], зроби ласку, не збуджуй Мене пахощами квітів. Крішна більше не кохає Мене — то навіщо Мені далі жити в цьому нікчемному тілі? Мати таке тіло не схотіла б жодна жива істота». Це — вияв відчаю в екстатичній любові до Крішни.
А в Да̄на-кели каумудӣ, сочейки Кр̣ш̣н̣а, Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ казва: „Това хитро горско момче притежава красотата на синкавия лотосов цвят и може да омагьоса младите момичета от цялата вселена. Като ми позволи да усетя вкуса на трансценденталното му тяло, Той запали в мен огън, който е по-силен, отколкото мога да понеса. Чувствам се като слоница, възбудена от мъжкия слон!“. Това е пример за ликуване в екстатичната любов към Кр̣ш̣н̣а.
Ще у книзі «Дана-келі-каумуді» Шріматі Радгарані, вказуючи на Крішну, каже: «Цей меткий юнак, що живе в лісі, прекрасний, як блакитний лотос, і Він здатний причарувати всіх дівчат усесвіту. Давши Мені звідати смаку Його трансцендентного тіла, Він розпалив у Мені вогонь палкого кохання, і його жару Мені несила терпіти. Я тепер наче та слониха, що збуджена образом свого слона!» Це — приклад захвату в екстатичній любові до Крішни.
Устойчивият екстаз на съпружеската любов е изначалната причина на телесното наслаждение. В Падя̄валӣ тази изначална причина на съединението е описана в думите на Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ към една от постоянните ѝ спътнички: „Скъпа моя, кое е това момче? Клепачите му постоянно танцуват, разхубавяват лицето му и събуждат у мен желание за съпружеска любов. Ушите му са украсени с пъпки от цветята ашока, а дрехите му са жълти. Звукът на флейтата му ме изпълва с изгарящо нетърпение“.
Стійкий екстаз кохання є відначальною причиною відчуття тілесної втіхи. У «Пад’явалі» цю первісну причину єднання описує Радгарані, звертаючись до однієї зі Своїх наперсниць: «Люба подруго, що то за хлопець, чиї вії невтомно танцюють і тим збільшують красу Його обличчя та пробуджують в Мені бажання кохати? Вуха Його прикрашені пуп’янками ашоки, а вбраний Він у жовті шати. Почувши голос Його флейти, Я згубила спокій».
Съпружеската любов на Ра̄дха̄-Кр̣ш̣н̣а никога не е помрачавана от лични съображения. Непомрачаваната съпружеска любов между Ра̄дха̄ и Кр̣ш̣н̣а е описана по следния начин: „Майка Яшода̄ стоеше близо до Кр̣ш̣н̣а, заобиколен от всичките си приятели. Точно пред погледа на Кр̣ш̣н̣а бе Чандра̄валӣ, а на един камък пред входа на Враджа стоеше демонът Вр̣ш̣а̄сура. Но дори в тези обстоятелства Кр̣ш̣н̣а видя Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ, застанала зад един кичест храст, и веднага красивите му вежди се стрелнаха като светкавица към нея“.
Кохання Радги та Крішни не осквернюють ніякі егоїстичні міркування. Гармонію Їхнього кохання описують так: «Невіддалік Крішни була матір Яшода, а навколо Крішни були всі Його друзі. Просто перед Ним була Чандравалі, і до того ж на кам’яній брилі перед в’їздом у Враджу стояв демон Врішасура. Але коли — навіть за усіх цих обставин — Крішна побачив Радгарані у заростях лози, Його прекрасні брови вмить метнулися до Неї, наче дві блискавиці».
Ето един друг епизод: „В единия ъгъл на двора лежеше мъртвото тяло на Шан̇кха̄сура, наобиколено от чакали. От другата страна стояха учени бра̄хман̣и, които можеха да се владеят съвършено. Те произнасяха благозвучни молитви, които успокояваха като хладен ветрец през лятото. Пред Кр̣ш̣н̣а стоеше Бог Баладева, от който се разнасяше прохлада. Но дори сред този хлад и безпокойство лотосовият цвят на екстатичната съпружеска любов, която Кр̣ш̣н̣а изпитваше към Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ, не вехнеше“. Любовта на Кр̣ш̣н̣а към Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ често се сравнява с разцъфнал лотос. Единствената разлика е, че красотата на любовта на Кр̣ш̣н̣а нараства вечно.
Наводять ще інший приклад: «На одній стороні подвір’я лежало мертве тіло Шанкгасури, навколо нього зграя шакалів. На іншій стороні було багато вчених брахман, що досконало опанували свої чуття. Ці брахмани промовляли вишукані молитви, що заспокоювали, наче прохолодний легіт влітку. Просто перед Крішною стояв Господь Баладева, від якого віяло прохолодою. Але лотос екстатичного кохання Крішни до Радги не в’янув навіть поміж усіх цих різноманітних прохолоджувальних та зсушуючих впливників». Любов Крішни до Радгарані часто порівнюють з квітучим лотосом, і єдина відмінність між ними полягає в тому, що краса квітучого лотосу любови Крішни до Радгарані вічно зростає.
Съпружеската любов се разделя на две: випраламбха (съпружеска любов в раздяла) и самбхога (съпружеска любов в непосредствено общуване). Випраламбха (раздялата) на свой ред се дели на три: пӯрва-ра̄га (предварително влечение), ма̄на (привиден гняв) и права̄са (раздяла на голямо разстояние).
У стосунках кохання можна виділити такі дві складові: віпраламбга, або кохання у розлуці, і самбгоґа, або кохання у безпосередньому зв’язку. Стосунки віпраламбга далі підрозділяються на три різновиди: 1)пурва-раґа, або початковий потяг; 2)мана, або удаваний гнів; 3)праваса, або розлука через віддаленість у просторі.
Когато двамата влюбени изпитват острото усещане, че още не са се срещнали, това състояние се нарича пӯрва-ра̄га, предварително влечение. В Падя̄валӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ казва на спътничката си: „Скъпа приятелко, тъкмо се бях запътила към брега на Ямуна̄, когато изведнъж пред очите ми се появи едно много хубаво момче, мургаво като тъмносин облак. Не съм в състояние да опиша как ме погледна. Откакто това се случи, аз, за съжаление, не мога повече да мисля за домашните си задължения“. Това е пример за предварително влечение към Кр̣ш̣н̣а. В Десета песен на Шрӣмад Бха̄гаватам (53.2) Кр̣ш̣н̣а казал на бра̄хман̣а, изпратен от Рукмин̣ӣ: „Скъпи бра̄хман̣а, и Аз като Рукмин̣ӣ не мога да спя нощем и постоянно мисля за нея. Знам, че брат ѝ Рукмӣ е против мен и че той развали уредения ми брак с нея“. Това е друг пример за предварително влечение.
Коли закохані гостро відчувають, що їм не скоро вдасться зустрітися, їхні почуття належать до різновиду пурва-раґа, або початкового потягу. У «Пад’явалі» Радгарані каже Своїй подрузі: «Люба подруго, Я йшла до Ямуни, аж раптом просто на дорозі з’явився напрочуд гарний юнак, чиє тіло кольором нагадувало темно-синю хмару. Він поглянув на Мене, і того погляду описати Я не на силі. То хай вже люди дарують Мені, що відтоді Мій розум тікає хатніх справ». Це — приклад почуттів за початкового потягу до Крішни. У Десятій пісні «Шрімад- Бгаґаватам» (53.2) Крішна, звертаючись до брахмани, якого послала Рукміні, каже: «Любий брахмано! Мене, так само як Рукміні, вночі не береться сон, і Моє серце завжди з нею. Я знаю, що її брат Рукмі лихої думки про Мене і що через це Я не зможу одружитися з нею». Це — інший приклад почуттів за початкового потягу.
Във връзка с ма̄на, гнева, в Гӣта говинда е описана следната случка: „Когато Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ видя Кр̣ш̣н̣а да се наслаждава в обществото на няколко други гопӣ, тя бе обзета от ревност, защото бе накърнена особената ѝ позиция на избраница. Тя веднага напусна мястото и се скри в един красив разцъфнал храст, в който жужаха черни пчели. Скрита зад растенията, тя започна да се оплаква на една от приятелките си“. Това е пример за привидно неразбирателство.
Що стосується мани, або гніву, в «Ґіта-ґовінді» оповідається про такий випадок: «Коли Шріматі Радгарані побачила, як Крішна втішається у товаристві кількох інших ґопі, в Її серце уп’ялася стріла ревнощів, тому що, зрозуміла Вона, Її становище не є виключним, як Вона Собі те уявляла. Тому Вона негайно пішла геть і сховалася поміж квітучих чагарів, серед яких гуділи чорні джмелі. Сховавшись за ліанами, Вона почала виливати смуток Свого серця одній зі Своїх наперсниць». Це — приклад удаваної незгоди.
Пример за права̄са, или липса на общуване между влюбените, защото те живеят далеч един от друг, откриваме в Падя̄валӣ: „След този благословен ден, когато Кр̣ш̣н̣а замина за Матхура̄, Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ седи, подпряла глава с ръка, а от очите ѝ постоянно текат сълзи. Лицето ѝ винаги е мокро, затова тя не може да заспи дори за миг“. Когато лицето е мокро, изчезва всякакво желание за сън. Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ непрекъснато плачела заради раздялата с Кр̣ш̣н̣а и затова било невъзможно да заспи. Уддхава казва в Прахла̄да сам̇хита̄: „Говинда, Върховната Божествена Личност, страда, прободен от стрелите на Куподин, и постоянно мисли за вас (гопӣте). Тези мисли му отнеха апетита и съня“.
Приклад праваси, коли закоханих розділяє простір, наведений у «Пад’явалі»: «Крішна відбув до Матгури сприятливого дня, але відтак Шріматі Радгарані сидить, обіперши голову на одну руку, і безперервно плаче. Обличчя Її тепер завжди мокре від сліз, і Вона геть-чисто забула, що таке сон». Коли обличчя мокре від сліз, заснути неможливо. Радгарані, безперервно плачучи за Крішною у розлуці з Ним, не могла заснути. У книзі «Прахлада-самхіта» Уддгава каже: «Верховний Бог-Особа, Ґовінда, уражений стрілами Купідона, сильно страждає. Забувши навіть про Свої звичайні їжу та відпочинок, Він невідступно думає про вас [ґопі]».
Когато двамата влюбени се събират и се наслаждават на непосредствено общуване един с друг, това се нарича самбхога. В Падя̄валӣ се казва: „Кр̣ш̣н̣а толкова ловко прегърна Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ, като че ли танцуваше брачния танц на пауните“.
Коли закохані сходяться разом і насолоджуються своїми інтимними взаєминами, це називається самбгоґа. У «Пад’явалі» читаємо: «Коли Крішна обвив руками стан Шріматі Радгарані, здалося, що то Він робить з Нею па з урочистої танцювальної церемонії павичів».
Така Шрӣла Рӯпа Госва̄мӣ завършва петата вълна на своя океан от нектар на преданост. Той отдава смирените си почитания на Върховната Божествена Личност, която се е появила като Гопа̄ла, вечната форма на Бога.
На тому Шрі Рупа Ґосвамі завершує п’яту хвилю свого «Океану нектару відданости». Він складає шанобливі поклони Верховному Богові-Особі у подобі Ґопали, вічної форми Господа.
Така завършва изложението на Бхактиведанта върху третата част от Бхакти-раса̄мр̣та синдху, в която се разглеждат петте основни взаимоотношения с Кр̣ш̣н̣а.
Так закінчує Бгактіведанта оглядовий виклад третьої частини книги «Бгакті-расамріта-сіндгу», в якій поданий опис п’яти головних типів стосунків з Крішною.