Глава 88
РОЗДІЛ ВІСІМДЕСЯТ ВОСЬМИЙ
Спасяването на Шива
Вішну рятує Господа Шіву
Като велик предан на Кр̣ш̣н̣а, цар Парӣкш̣ит вече бил освободен, но задавал на Шукадева Госва̄мӣ различни въпроси, за да си доизясни някои неща. В предишната глава той попита коя е крайната цел на Ведите и Шукадева Госва̄мӣ му отговори с авторитетни обяснения от ученическата последователност, като се започне със Санандана и се стигне до На̄ра̄ян̣а Р̣ш̣и, На̄рада, Вя̄садева и него самия. Заключението бе, че крайната цел на Ведите е преданото служене, бхакти. Един начинаещ предан може да попита: „Ако крайната цел на живота, или заключението на Ведите, е да се издигнем до равнището на преданото служене, тогава защо преданите на Бог Виш̣н̣у обикновено не са твърде заможни, докато отдадените на Шива притежават големи богатства?“ За да изясни това положение, Парӣкш̣ит Маха̄ра̄джа попитал Шукадева Госва̄мӣ: „Скъпи Шукадева Госва̄мӣ, обикновено тези, които обожават Бог Шива, били те хора, демони или полубогове, се сдобиват с големи материални богатства, въпреки че самият Шива живее като последен просяк. А преданите на Бог Виш̣н̣у, който е господар на богинята на щастието, не изглеждат много цветущо и понякога са лишени от всякакви притежания. Шива живее под някое дърво или сред снеговете на Хималайските планини. Той дори не си построява къща, но обожателите му са много богати. А Кр̣ш̣н̣а, Бог Виш̣н̣у, живее в голям разкош и във Ваикун̣т̣ха, и в материалния свят, но неговите предани изглеждат много бедни. Защо е така?“
Цар Парікшіт, великий відданий Крішни, вже був звільнений, проте прагнув далі вияснити всі питання і на те запитував Шукадеву Ґосвамі. В попередньому розділі цар Парікшіт спитав: «Що є остаточна мета Вед?» Відповідь Шукадеви Ґосвамі спиралася на авторитетні свідчення, що прийшли до нього в учнівській послідовності від Санандани до Нараяни Ріші, Наради і В’ясадеви. Висновок був, що найвища мета Вед є віддане служіння, бгакті. Відданий-початківець може порушити таке питання: «Сказано, що найвища мета Вед і кінцева мета життя — це піднестися на рівень відданого служіння. Але чому віддані Господа Вішну зазвичай не мають великих матеріальних статків, тоді як віддані Господа Шіви, як правило, дуже багаті?» Прагнучи вияснити це, Парікшіт Махараджа запитав Шукадеву Ґосвамі: «Любий Шукадево Ґосвамі, ми бачимо, що ті люди, демони чи півбоги, які поклоняються Господу Шіві, здебільшого стають дуже багаті матеріально, хоча сам Господь Шіва живе як справжній злидар. Разом з тим віддані Господа Вішну, володаря богині процвітання, не те що не купаються в розкошах, а часто-густо живуть просто-таки вбого. Господь Шіва живе під деревом чи в снігах Гімалаїв. Він навіть не будує собі ніякого житла — а ті, хто поклоняються Господеві Шіві, дуже багаті. Крішна ж, чи Господь Вішну, живе в розкошах і на Вайкунтгах, і в матеріальному світі, але віддані Його здаються злидарями. Чому воно так?»
Въпросът на Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит е много умен. Между двата вида предани, именно преданите на Шива и на Бог Виш̣н̣у, винаги са съществували разногласия. Дори и днес в Индия те си разменят критики, а в Южна Индия последователите на Ра̄ма̄нуджа̄ча̄ря и на Шан̇кара̄ча̄ря от време на време се събират, за да обсъждат заключенията на Ведите. Обикновено побеждават последователите на Ра̄ма̄нуджа̄ча̄ря. И така, Парӣкш̣ит Маха̄ра̄джа искал да изясни положението и затова задал на Шукадева Госва̄мӣ този въпрос. Наистина, за един разумен човек е объркващо и противоречиво това, че Шива живее в бедност, макар че последователите му са много богати, докато Бог Кр̣ш̣н̣а, или Бог Виш̣н̣у, винаги живее във великолепие и разкош, но неговите предани са съвсем бедни.
Махараджа Парікшіт поставив дуже розумне питання. Між двома різновидами відданих, а саме відданими Господа Шіви й відданими Господа Вішну, завжди існує незгода. Навіть у сьогоденній Індії представники цих двох різновидів відданих критикують один одного, надто ж це актуально в південній Індії, де послідовники Рамануджачар’ї й послідовники Шанкарачар’ї часами збираються, щоб обговорювати сутність Вед. На таких зустрічах зазвичай перемагають послідовники Рамануджачар’ї. Отже, порушуючи це питання, Парікшіт Махараджа прагнув усе з’ясувати. Господь Шіва живе як злидар, а віддані його дуже багаті, натомість Господь Крішна, чи Господь Вішну, живе в розкошах, а Його віддані здаються бідняками. Це видається суперечністю, і для мислячої людини дати пояснення тому неабияка проблема.
В отговор Шукадева Госва̄мӣ казал, че Шива е господар на материалната енергия. Тя е представена от богинята Дурга̄ и тъй като Шива ѝ е съпруг, тя му е напълно подчинена. Затова Шива е господар на материалната енергия. Тя се проявява в три качества: добро, страст и невежество, – следователно Шива е и техен господар. Макар че се докосва до тях в името на благото на обусловените души, той е повелител на гун̣ите и не е подвластен на въздействието им. Обусловената душа се влияе от трите качества, но Шива не им е подчинен, защото е господарят им.
Відповідаючи цареві Парікшіту, Шукадева Ґосвамі сказав, що Господь Шіва є володар матеріальної енерґії. Матеріальну енерґію представляє богиня Дурґа, і, бувши дружиною Господа Шіви, вона в усьому кориться йому. Отже, Шіва панує над усією матеріальною енерґією. Матеріальна енерґія проявлена в трьох якостях: добрі, страсті й невігластві, і тому Господь Шіва є володар цих трьох якостей теж. Задля добра зумовлених душ Господь Шіва стикається з цими якостями, але він над ними панує, і тому вони не впливають на нього. Ці три якості владні над зумовленими душами, але не над Господом Шівою, їхнім володарем.
От думите на Шукадева Госва̄мӣ можем да разберем, че ползата от обожаването на полубоговете не е равна на ползата от обожаването на Бог Виш̣н̣у, както смятат някои неинтелигентни хора. Той съвсем ясно казва, че като обожаваме Шива, постигаме едни блага, а когато обожаваме Бог Виш̣н̣у, получаваме съвсем друга благословия. По същия начин тези, които обожават материалната природа, получават съответстващото на тези дейности възнаграждение, а тези, които обожават питӣте, получават друго възнаграждение. Но ония, които се отдават на преданото служене и обожават Върховния Бог Виш̣н̣у, Кр̣ш̣н̣а, отиват на планетите във Ваикун̣т̣ха или на Кр̣ш̣н̣алока. Човек не може да се издигне до трансценденталните владения или паравьома, духовното небе, като обожава Шива, Брахма̄ или някой друг полубог.
Зі слів Шукадеви Ґосвамі видно, що користь від поклоніння півбогам і поклоніння Господу Вішну не одна й та сама, як це здається менш розумним людям. Його твердження чітке: поклоняючись Господу Шіві, людина отримує одну винагороду, поклоняючись Господу Вішну — іншу. Те потверджено і у «Бгаґавад-ґіті»: той, хто поклоняється певному півбогу, отримує на винагороду те, чим може винагородити цей півбог. Так само той, хто поклоняється матеріальній енерґії, отримує за свою діяльність відповідну винагороду, і той, хто поклоняється пітам, теж отримує свою винагороду. Однак ті, хто виконує віддане служіння Верховному Господеві Вішну, Крішні, тобто поклоняються Йому, йдуть на планети Вайкунтги чи на Крішналоку. Але поклоняючись Господу Шіві, Брахмі чи будь-якому іншому півбогу, піднятись у трансцендентні сфери, тобто досягти паравйоми, духовного неба, неможливо.
Тъй като материалният свят е следствие от трите качества на материалната природа, всички многообразни проявления в него се получават от тези качества. С помощта на материалната наука съвременната цивилизация е създала много машини и жизнени удобства, но това са само разновидности във взаимодействията на трите материални качества. Макар че преданите на Шива могат да получат много материални придобивки, това са само неща, произведени от трите качества. Трите качества имат шестнадесет разделения: десетте сетива (пет работещи сетива и още пет, които служат за получаване на знание), умът и петте елемента (земя, вода, въздух, огън и небе). Тези шестнайсет разделения са разширения на трите качества. Материалното щастие и богатство означават наслаждаване на сетивата, най-вече на половите органи, езика и ума. Чрез усилията на ума си ние създаваме приятни неща, с които да доставяме удоволствие на половите органи и езика си. Богатството в материалния свят се оценява според това, как човек употребява половите органи и езика си или с други думи, в каква степен е в състояние да използва сексуалните си възможности и доколко може да задоволява придирчивия си вкус с отбрани ястия. Материалният напредък на цивилизацията изисква умът да създава различни видове обекти за наслаждение, за да станем щастливи на основата на тези два принципа – удовлетворяването на половите органи и на езика. Това е отговорът на въпроса на цар Парӣкш̣ит защо обожателите на Шива са толкова богати.
Матеріальний світ створюють три якості матеріальної природи, і все розмаїття того, що проявлене в ньому, постає з цих трьох якостей. Всі різноманітні машини і зручності, що їх створила сучасна цивілізація за допомогою матеріальної науки, є просто виявом різних взаємодій трьох матеріальних ґун. Відданим Господа Шіви забагатіти дуже легко, але слід розуміти, що вони просто нагромаджують утвори трьох якостей матеріальної природи. Три якості далі поділяються на шістнадцять складників, з них десять — чуття (п’ять з них — діючі чуття, ще п’ять — чуття, за допомогою яких набувають знання), розум і п’ять елементів (земля, вода, повітря, вогонь і небо). Ці шістнадцять складників є дальше поширення трьох якостей. Матеріальне щастя чи багатство рівнозначно задоволенню чуттів, і насамперед ґеніталій, язика й розуму. Завдяки розумовим зусиллям ми створюємо численні речі, щоб тішити ґеніталії й язик. Рівень багатства людини в матеріальному світі оцінюють за тим, як вона застосовує свої ґеніталії й язик, іншими словами, яку велику насолоду вона має від задоволення статевого потягу і якою мірою, поглинаючи вишукані страви, вміє догодити своєму перебірливому язику. Обов’язкова умова матеріального поступу цивілізації — створювати предмети насолоди, застосовуючи до того розум, і все це задля того, щоб стати щасливим на основі двох принципів: насолоди ґеніталій і насолоди язика. Так відповів Шукадева Ґосвамі цареві Парікшіту на його питання, чому прихильники Господа Шіви є багаті.
Преданите на Шива процъфтяват само от гледна точка на материалните качества. Така нареченият „напредък“ на цивилизацията причинява заплитането в мрежите на материалното битие. Всъщност това не е напредък, а деградация. Можем да направим заключение, че понеже Шива е господар на трите качества, неговите предани получават неща, които са резултат от взаимодействията на тези качества, за да могат да удовлетворяват сетивата си. Но в Бхагавад-гӣта̄ виждаме какви са наставленията на Кр̣ш̣н̣а – трябва да се издигнем над съществуването в тези качества. Нистраи-гун̣ьо бхава̄рджуна – човешкият живот ни е даден, за да се издигнем над трите качества. Докато човек не стане нистраи-гун̣я, няма да може да се освободи от мрежите на материята. Иначе казано, подаръците на Шива не донасят истинска полза на обусловените души, макар и да са много бляскави.
Віддані Господа Шіви видаються багатими лише тим, хто оцінює речі з матеріального погляду. Насправді ж так званий «поступ цивілізації» є причиною зумовленого існування в матеріальному світі. По суті то не поступ, а занепад. Звідси висновок: Господь Шіва є володар трьох якостей, а тому його віддані отримують те, що постає із взаємодії цих якостей і призначене на задоволення чуттів. Однак Господь Крішна у «Бгаґавад-ґіті» навчає, що слід вийти за межі існування в ґунах. Ністраіґун̣йо бгава̄рджуна — життя людині дане на те, щоб вона стала трансцендентна щодо трьох якостей. Не бувши ністраіґун̣йа, людина не на силі звільнитися від матеріальної зумовлености. Іншими словами, те, чим обдаровує зумовлені душі Господь Шіва, не йде їм на користь, хоча й видається великим багатством.
Шукадева Госва̄мӣ продължил: „Хари, Върховната Божествена Личност, е над трите качества на материалната природа.“ В Бхагавад-гӣта̄ се казва, че всеки, който се отдаде на Бога, излиза извън обсега на влиянието им. А щом преданите на Хари са отвъд властта на трите материални качества, със сигурност и самият Той е отвъд. В Шрӣмад Бха̄гаватам се казва, че Хари, Кр̣ш̣н̣а, е изначалната Върховна Божествена Личност. Има два вида пракр̣ти, или енергии: вътрешна и външна – а Кр̣ш̣н̣а е повелител и на двете. Той е сарва-др̣к, т.е. наблюдателят на всички действия на вътрешната и външната енергия, а също и упадраш̣т̣а̄, върховният съветник. Затова Той стои над всички полубогове, които просто следват неговите върховни указания. Ако някой пряко следва наставленията на Върховния Бог, както са дадени в Бхагавад-гӣта̄ и Шрӣмад Бха̄гаватам, той постепенно ще стане ниргун̣а, т.е. ще се издигне над взаимодействията между материалните качества. Ниргун̣а означава да си лишен от всякакви материални качества, защото както обяснихме, материалното богатство представлява нарастване на действията и резултатите на тези материални качества. Ако човек обожава Върховната Божествена Личност, вместо да се възгордява с материален разкош, той се обогатява с духовен напредък и знание в Кр̣ш̣н̣а съзнание. Постигането на ниргун̣а означава да се постигне вечен мир, безстрашие, религиозност, знание и отречение. Всичко това са признаци на освобождението от материалните качества.
Шукадева Ґосвамі казав далі: «Верховний Бог-Особа Харі трансцендентний щодо трьох якостей матеріальної природи». В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що кожен, хто віддає себе Йому, виходить за межі чинности трьох ґун матеріальної природи. Віддані Харі трансцендентні щодо впливу матеріальних якостей, тому немає жодного сумніву, що трансцендентний і Він Сам. Тому в «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що Харі, Крішна, є первинна Верховна Особа. Існує два види пракріті (енерґій), а саме внутрішня й зовнішня, і обидві підвладні Крішні. Він є сарва-дрік, той, хто наглядає за всім, що відбувається у межах внутрішньої та зовнішньої енерґій, і ще Він упадрашта, верховний радник. Він є верховний радник, і Він є голова над усіма півбогами, які діють так, як їм наказує верховний радник. Тому, виконуючи вказівки, отримані безпосередньо від Верховного Господа, людина поступово стає нірґуною, тобто піднімається над взаємодією матеріальних якостей — так сказано у «Бгаґавад-ґіті» та «Шрімад-Бгаґаватам». Бути нірґуною означає не мати матеріальних статків. Ми вже пояснювали, що із зростом матеріального багатства з’являються широкі можливості діяти і відповідно більшають наслідки цих дій в трьох матеріальних ґунах. Той, хто поклоняється Верховному Богові-Особі, не пишається з матеріального багатства. Його багатство — це свідомість Крішни і духовний поступ у знанні. Стати нірґуною означає стати вічно вмиротвореним, безстрашним, релігійним, зреченим і мати всеохопне знання. Все це ознаки того, що людина очистилась від скверни матеріальних якостей.
По-нататък в отговора си на въпроса на Парӣкш̣ит Маха̄ра̄джа Шукадева Госва̄мӣ се позовал на едно историческо събитие, свързано с дядото на Парӣкш̣ит Маха̄ра̄джа, цар Юдхиш̣т̣хира. Той казал, че след края на жертвоприношението Ашвамедха на голямата жертвена арена цар Юдхиш̣т̣хира задал в присъствието на великите авторитети същия въпрос: защо преданите на Шива стават много богати, а преданите на Виш̣н̣у – не? Шукадева Госва̄мӣ нарочно подчертал, че цар Юдхиш̣т̣хира е дядо на Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит, за да припомни на царя, че той има родствени връзки с Кр̣ш̣н̣а и дедите му са били тясно свързани с Върховната Божествена Личност и така да повдигне духа му.
Відповідаючи на питання, Шукадева Ґосвамі послався на історичну подію, що пов’язана з царем Юдгіштгірою, дідом Парікшіта Махараджі. Він сказав, що, закінчивши жертвопринесення ашвамедгу, цар Юдгіштгіра просто на великій жертовній арені спитав видатні авторитети з ведичної науки за те саме: чому віддані Господа Шіви здобувають матеріальне багатство, а віддані Господа Вішну ні? Шукадева Ґосвамі не випадково сказав на царя Юдгіштгіру «твій дід»: це мало нагадати Махараджеві Парікшіту, що він доводиться Крішні родичем і що його дід був близький друг Верховного Бога-Особи.
Макар че по природа Кр̣ш̣н̣а винаги е удовлетворен, когато Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира задал този въпрос, Богът станал още по-доволен, защото такива въпроси и техните отговори имат огромно значение за цялото Кр̣ш̣н̣а осъзнато общество. Когато Бог Кр̣ш̣н̣а говори нещо на някой предан, думите му са насочени не само към него, но и към цялото човечество. Наставленията на Върховната Божествена Личност са важни дори за полубоговете – Брахма̄, Шива и останалите – и наистина е много нещастен този, който не се възползва от словата на Кр̣ш̣н̣а, Върховната Божествена Личност, дошъл в този свят за благото на всички живи същества.
Природа Крішни така, що Він завжди задоволений, але коли цар Юдгіштгіра поставив Господу таке запитання, Він відчув задоволення навіть більше проти звичайного, бо такі питання-відповіді надзвичайно важливі для всього свідомого Крішни суспільства. Все, що Господь Крішна каже певному відданому, призначене не лише для цього відданого, а й для цілого людства. Настанови Верховного Бога-Особи важливі навіть для півбогів з Господом Брахмою, Господом Шівою й іншими великими півбогами на чолі, решта ж, що не користуються з настанов Верховного Бога-Особи, коли Він задля добра всіх живих істот сходить у цей світ, поправді нещасливі.
Бог Кр̣ш̣н̣а отговорил на въпроса на Маха̄ра̄джа Юдхиш̣т̣хира по следния начин: „Когато съм особено благоразположен към някой предан и искам да положа особени грижи за него, първото нещо, което правя, е че му отнемам всички богатства.“ Когато преданият се превърне в нищ просяк или попадне в лоши условия на живот, семейството му и роднините му спират да се интересуват от него и в повечето случаи прекъсват всякакви връзки с него. Тогава той става двойно по-нещастен. Най-напред той е нещастен, защото Кр̣ш̣н̣а е взел богатствата му и става още по-нещастен, когато роднините му го изоставят заради бедността му. Но трябва да отбележим, че когато един предан попадне в такива неблагоприятни условия, това не се дължи на минали неблагочестиви дейности, наречени карма-пхала; тази бедност се дължи на Божествената Личност. По същия начин и когато един предан забогатее, това пак не се дължи на благочестиви дейности. Във всички случаи когато той става беден или богат, това става по волята на Върховната Божествена Личност. Кр̣ш̣н̣а подрежда нещата по този начин специално за преданите си, за да ги накара да се предадат изцяло на него и да ги освободи от всички материални задължения. Тогава те съсредоточават всичко – енергията, ума и тялото си – в служене на Бога, а това е чисто предано служене. В На̄рада пан̃чара̄тра се обяснява: сарвопа̄дхи-винирмуктам, – което означава „освободен от всички обозначения“. Дейностите, извършвани за семейството, обществото, класата, нацията или човечеството, са обозначени: „Аз принадлежа към това общество“, „Аз принадлежа към тази класа“, „Аз принадлежа към тази нация“, „Аз принадлежа към тази форма на живот“. Това отъждествяване се основава на обозначения. Когато по благоволението на Бога преданите се освободят от всички обозначения, преданото им служене става наистина наиш̣кармя. Гя̄нӣте изпитват голямо влечение към положението наиш̣кармя, когато действията ни вече не предизвикват материални последици. Когато действията на преданите се освободят от последици, спират да се числят към карма-пхалам, плодоносните дейности. Както олицетворените Веди обясниха преди, щастието и нещастията на предания са причинени от Божествената Личност и затова той не обръща внимание дали е щастлив или е нещастен. Той продължава да изпълнява задълженията си в преданото служене. Макар че поведението му отстрани изглежда подчинено на действията и резултатите на плодоносните дейности, всъщност той е освободен от последиците на постъпките си.
Господь Крішна відповів на питання Махараджі Юдгіштгіри так: «У відданого, до якого Я вирішив виявити особливу ласку і увагу, Я насамперед забираю все його багатство». Коли відданий стає жебраком без гроша за душею чи й просто убожіє, він вже не цікавить своїх родичів і близьких, і в більшості випадків вони поривають з ним усі зв’язки. Тоді відданий стає вдвічі нещасніший. По-перше, він нещасний, бо Крішна відібрав у нього все багатство, і до того ж через його бідність від нього відвернулися родичі. Тут варто зауважити, що на відданого ті нещастя падають не через колишні недоброчесні дії, що їх називають карма-пгала; відданий бідніє з волі Бога-Особи. Так само коли відданий стає на матеріальний погляд багатий, це не є наслідком його доброчесних дій. В будь-якому разі, стає відданий бідним чи багатим, це все влаштовує Верховний Бог-Особа. Крішна зумисне приміщує відданого в такі умови, щоб той став цілковито залежний від Нього і позбувся почуття матеріального обов’язку перед будь-ким. Тоді він зможе зосередити на служінні Господу всю свою енерґію, розум і фізичну силу, і це вже буде чисте віддане служіння. Тому в «Нарада-панчаратрі» сказано: сарвопа̄дгі-вінірмуктам, що означає «вільний від будь-яких позначень». Якщо людина працює задля родини, суспільства, громади, нації чи людства взагалі, вона весь час чіпляє на себе якісь позначення-налички: «Я належу до цього суспільства», «Я — член отакої громади», «Я належу до цієї нації», «Я з такого виду життя». Всі такі ототожнення є просто позначеннями. Коли Господньою милістю відданий від тих позначень звільняється, його віддане служіння стає найшкарма, тобто вже не спричиняється до матеріальних наслідків, а це означає, що він досягає становища, якого прагнуть усі ґ’яні. Якщо дії відданого не призводять до наслідків, їх вже не можна зарахувати до категорії карма-пгалам, кармічної діяльности. Як пояснили вище уособлені Веди, щастя й нещастя відданого створює Сам Верховний Бог-Особа, і тому відданому байдуже, щасливий він чи нещасний. Він ніколи не покидає виконувати своїх обов’язків у відданому служінні. І хоча на позір здається, ніби він діє й отримує наслідки кармічної діяльности, насправді він від наслідків своєї діяльности вільний.
Можем да се запитаме защо Божествената Личност подлага преданите на такива изпитания. Отговорът е, че както бащата понякога е строг със синовете си, така и Богът им урежда такива изпитания. Тъй като преданите са отдадени души, за които се грижи Върховният Бог, всеки път, когато Той ги постави в някакви условия на живот, били те благоприятни или неблагоприятни, трябва да знаем, че това става в съответствие с обширния замисъл на Божествената Личност. Например Бог Кр̣ш̣н̣а подложил Па̄н̣д̣авите на такива големи страдания, че дори дядо Бхӣшма не можел да проумее как е възможно да съществуват такива изпитания. Той скърбял, че макар начело на целия род на Па̄н̣д̣авите да стои цар Юдхиш̣т̣хира, че макар да ги покровителстват двамата велики воини Бхӣма и Арджуна и най-вече въпреки близкото приятелство и роднинство с Бог Кр̣ш̣н̣а, те трябвало да понесат такива нещастия. Но по-късно станало ясно, че това е било решено от Кр̣ш̣н̣а, Върховната Божествена Личност, като част от великата му мисия да унищожи демоните и да защити преданите.
Може постати питання, чому Бог-Особа посилає Своєму відданому ці випробовування. Відповідь така: Господь, діючи так, поводиться наче батько, що подеколи суворий до сина. Відданий — це душа, яка вручила себе Господу, і Верховний Господь дбає за нього завжди, тому хоч в які умови життя приміщує відданого Господь, посилає Він йому горе чи щастя, знати, що це є частина більшого накреслу Бога-Особи. Наприклад, Крішна примусив Пандав так сильно страждати, що навіть дід Бгішма не розумів, як на них могли впасти такі нещастя. Родину Пандав очолював найпобожніший цар Юдгіштгіра, її захищали два великі воїни — Бгіма й Арджуна, і до того ж Пандави були близькі друзі Господу Крішні, а все мусили пройти крізь великі нещастя, і Бгішмі то було прикро й гірко. Однак час показав, що то був замисел Верховного Бога-Особи Крішни, частина Його місії, яка полягала в тому, щоб знищити негідників і оборонити відданих.
Може да се повдигне и друг въпрос: след като преданите попадат в различни благоприятни или тежки условия по волята на Божествената Личност, с какво тези условия се различават от условията, в които попадат обикновените хора заради миналите си деяния? С какво преданите са по-добри от обикновените кармӣ? Отговорът е, че кармӣте и преданите не се намират на едно и също равнище. В каквито и условия на живот да се намира един кармӣ, той продължава да се движи в кръговрата на раждането и смъртта, защото носи със себе си семето на кармата и то израства при първа възможност. По законите на кармата обикновените хора се заплитат завинаги в многократното раждане и смърт, а щастията и нещастията на преданите не зависят от законите на кармата и не заплитат преданите, защото идват по волята на Върховния Бог. Богът подрежда нещата по този начин, за да постигне някаква временна цел. Ако кармӣте извършват благочестиви дейности, те ще се издигнат до райските планети; ако извършват грехове, ще попаднат в адски условия на живот. Но независимо дали преданите действат „благочестиво“ или „неблагочестиво“, те нито се издигат, нито пропадат, а стигат до духовното царство. Следователно щастието и нещастието на преданите и на кармӣте не са на едно и също равнище. Това се потвърждава в обръщението на Ямара̄джа към слугите му по повод освобождаването на Аджа̄мила. Ямара̄джа казал на последователите си, че стражите му трябва да отиват при личности, които никога не са произнасяли святото име на Бога, нито пък помнят формата, качествата и забавленията му. Ямара̄джа посъветвал слугите си никога да не се приближават до предани, а когато ги срещнат, да им отдават почитанията си. Така че не е възможно преданите да се издигнат или да пропаднат в материалния свят. Както има огромна разлика между наказанието, което получаваме от майка си и от врага си, така нещастията на преданите и нещастията на обикновените кармӣ не са едни и същи.
Тоді постає ще одне питання: відданий потрапляє в різні сприятливі і несприятливі умови з волі Бога-Особи, звичайна ж людина — внаслідок своїх минулих дій. Але яка різниця між тим і тим? І чим відданий ліпший проти звичайного кармі? Відповідь така, що рівень кармі й рівень відданого різний. Хоч би як жив кармі, він не зупиняючись рухається циклом народжень і смертей, бо несе в собі сім’я карми, тобто корисливої діяльности, що проростає за найменших сприятливих умов. Закон карми постійно тримає людину в путах повторюваних народжень і смертей. Натомість щастя й нещастя відданого (а він законам карми не кориться) є певна частина тимчасового влаштування від Господа і причиною зумовлености для нього не стає. Господь робить це задля якоїсь Своєї тимчасової мети. Кармі, якщо діє доброчесно, іде на небесні планети, якщо ж діє гріховно, то потрапляє до пекла. Натомість відданий, діє він «доброчесно» чи «недоброчесно», не підноситься і не деґрадує, йде просто до духовного царства. Тому щастя та нещастя відданого і щастя та нещастя кармі — то геть різні рівні. Це докладно пояснює Ямараджа, напучуючи своїх слуг з приводу звільнення Аджаміли. Ямараджа навчає своїх помічників, що їм слід йти по тих, хто й разу не вимовив святого імені Господа і не пам’ятає Його форми, якостей чи розваг. І ще Ямараджа застерігає своїх слуг, щоб не займали відданих. Навпаки, навчає він своїх посланців, коли вони побачать відданого, хай складуть йому шанобливий поклін. Тож за піднесення чи падіння відданого в матеріальному світі мови немає. Між покаранням від матері й карою від ворога різниця величезна. Тому і нещастя відданого не такі, як у звичайного кармі.
Може да възникне и трети въпрос. След като Богът е всесилен, защо се опитва да променя преданите си, като ги подлага на изпитания? Отговорът е, че когато Върховната Божествена Личност подлага преданите си на страдания, това е с някаква цел. Понякога целта е по този начин да се усили чувството на привързаност към Кр̣ш̣н̣а. Например преди да си замине от столицата на Па̄н̣д̣авите, Кр̣ш̣н̣а помолил за разрешение и Кунтӣдевӣ казала: „Скъпи Кр̣ш̣н̣а, когато бяхме нещастни, Ти беше винаги с нас. Сега ни напускаш, защото възвърнахме царското си положение. Предпочитам да живея в нещастие, отколкото да те загубя.“ Когато преданите попадат в тежки условия, дейностите им в преданото служене укрепват. Затова понякога Богът поставя преданите си в такива условия и по този начин показва особено благоразположение към тях. Освен това се знае, че вкусът на щастието е по-сладък за този, който е опитал и горчивините. Върховният Бог слиза в материалния свят само за да предпази преданите си от нещастия. Иначе казано, ако преданите не бяха в беда, Богът нямаше да идва. Що се отнася до убиването на демоните или негодниците, това лесно могат да направят и многообразните му енергии, както например външната му енергия богинята Дурга̄ убива много асури. Не е необходимо Богът лично да идва, за да убие тези демони. Но когато преданите му страдат, Той трябва да дойде. Бог Нр̣сим̇хадева се е появил не за да убие Хиран̣якашипу, а за да види Прахла̄да и да му даде благословията си. Иначе казано, Богът се е появил, защото Прахла̄да Маха̄ра̄джа е бил в много тежко положение.
Тут можуть порушити нове питання. Якщо Бог всемогутній, то чому Він намагається очистити Свого відданого через страждання? Відповіддю буде, що коли Верховний Бог-Особа насилає на Свого відданого нещастя, Він завжди має на оці певну ціль. Іноді Він робить це тому, що у нещасті прив’язаність відданого до Крішни збільшується. Наприклад, коли Крішна прохав дозволу покинути столицю Пандав, щоб їхати додому, Кунтідеві сказала: «Любий Крішно, у нещасті Ти завжди був з нами. Нині нас піднесено до царського становища — але Ти нас покидаєш. Мені ж ліпше жити в нещасті, ніж втратити Тебе». Коли з відданим трапляється нещастя, його віддане служіння пожвавлюється. Тому коли Господь іноді насилає на відданого нещастя, то є вияв Його особливої ласки. Крім того відомо, що щастя солодше для того, хто вже звідав гіркоти. Верховний Господь сходить у матеріальний світ тільки щоб захистити Своїх відданих від нещастя. Іншими словами, якби віддані не перебували б у скрутному становищі, Господь не сходив би. Вбити демонів та негідників легко змогли б і Його різноманітні енерґії, адже Його зовнішня енерґія Дурга вбиває багато асурів. Щоб знищити демонів, Господу немає потреби сходити Самому. Проте коли Його відданий у нещасті, Він має зійти неодмінно. Господь Нрісімґадева з’явився не для того, щоб убити Хіран’якашіпу, але щоб побачити Прахладу і дарувати його Своїм благословенням. Іншими словами, Господь з’явився, бо Прахлада сильно страждав.
Много е приятно, когато след гъстия мрак на нощта най-накрая сутринта изгрее слънцето. Когато жегата стане нетърпима, студената вода е много приятна, а когато дойде мразовитата зима, много приятна е горещата вода. По същия начин когато преданите се наслаждават на духовното щастие, дадено от Бога, след като са преживели в условията на материалния свят, блаженството и удоволствието им са още по-големи.
То велика втіха, коли вранці, після непроглядно темної ночі нарешті встає сонце. Коли нещадно пече сонце, холодна вода в радість, а взимку, коли мороз, насолоду дає гаряча вода. Так і коли відданий тішиться й насолоджується духовним щастям, що йому дарує Господь, вже пізнавши, який є матеріальний світ, його втіха й насолода незрівнянно більші.
Богът продължил: „Когато моите предани загубят всичките си материални богатства и всичките им роднини, приятели и близки ги напуснат, те всецяло приемат подслон в лотосовите крака на Бога.“ В тази връзка Шрӣла Нароттама да̄са Т̣ха̄кура казва в една песен: „О, скъпи Боже Кр̣ш̣н̣а, о, сине на Нанда Маха̄ра̄джа, сега стоиш пред мен заедно с Шрӣматӣ Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ, дъщерята на цар Вр̣ш̣абха̄ну. Вече съм отдаден на теб. Моля те, приеми ме. Моля те, не ме прогонвай. Нямам никакво друго убежище, освен теб.“
Господь казав далі: «Коли Мій відданий втрачає все, що тільки мав матеріального, і коли від нього відвертаються родичі, друзі і родина, він крім Господа вже нікому не цікавий, повністю віддається під захист Його лотосових стіп». Шріла Нароттама даса Тгакура Махараджа співає про це: «Мій любий Господи Крішна, сину Нанди Махараджі! Ось Ти стоїш переді мною з Шріматі Радгарані, дочкою царя Врішабгану. Я віддаю себе Тобі. Прошу, прийми мене, не жени мене геть. В мене немає іншого притулку, тільки Ти».
Когато преданите попаднат в такива условия, които отстрани изглеждат много тежки, когато са лишени от богатство и семейство, те се опитват да си върнат първоначалното си материално благосъстояние. Но макар и да се опитват отново и отново, Кр̣ш̣н̣а отново и отново им отнема всички средства. Накрая те се разочароват от материалните дейности и в отчаянието и объркването си напълно се отдават на Върховната Божествена Личност. Отвътре Богът съветва такива личности да общуват с предани. Когато човек се намира сред преданите, той изпитва естествена склонност да служи на Върховната Божествена Личност и Богът веднага му дава всичко необходимо, за да напредне в Кр̣ш̣н̣а съзнание. Неотдадените обаче полагат големи усилия да запазят материалното си положение. Обикновено те не се отдават на обожаване на Върховната Божествена Личност, а обожават Шива или други полубогове, за да получат незабавно материални блага. В Бхагавад-гӣта̄ се казва: ка̄н̇кш̣антах̣ карман̣а̄м̇ сиддхим̇ яджанта иха девата̄х̣ – кармӣте обожават полубоговете, за да постигнат успех в материалния свят. Бог Кр̣ш̣н̣а казва още, че тези, които обожават полубоговете, не притежават зряла интелигентност. Преданите на Върховната Божествена Личност не проявяват глупостта да се обръщат към полубоговете, защото са силно привързани към Бога.
Отож коли відданий опиняється в умовах, в яких, здається, страждає, не маючи ні багатства, ні сім’ї, він знову намагається матеріально багатіти. Але кожна спроба закінчується тим, що Крішна знову відбирає всі його здобутки. Зрештою відданий остаточно розчаровується в матеріальній діяльності і, зазнавши поразки у всіх своїх намаганнях, повністю віддається Верховному Богові-Особі. Таку людину Господь, що в її серці, нараює шукати товариства Своїх відданих. Від спілкування з відданими у людини природно виникає бажання служити Богові-Особі, і тоді Господь забезпечує їй усі можливості робити поступ в свідомості Крішни. Невідданий натомість дбає про те, щоб зберегти матеріальні умови свого життя, і тому майже ніхто з невідданих не йде поклонятися Верховному Богові-Особі. Вони поклоняються Господу Шіві чи іншим півбогам, бо прагнуть мати з того негайну користь. Тому в «Бгаґавад-ґіті» сказано: ка̄н̇кшантах̣ карман̣а̄м̇ сіддгім̇ йаджанта іха девата̄х̣ — кармі, прагнучи успіху в матеріальному світі, поклоняються різноманітним півбогам. Господь Крішна також каже, що розум тих, хто поклоняється півбогам, є не дуже зрілий. А віддані Верховного Бога-Особи сильно прив’язані до Нього і тому не йдуть поклонятися півбогам, як це роблять немудрі люди.
Бог Кр̣ш̣н̣а казал на цар Юдхиш̣т̣хира: „моите предани не се разколебават в тежките условия на живот. Те винаги се устойчиви и силни. Затова Аз им се отдавам и благодарение на благосклонността ми те постигат най-големи успехи в живота.“ Милостта, която получават от Върховната Божествена Личност изстрадалите предани, се нарича брахман, което показва, че величието ѝ може да се сравни само с всепроникващата необятност. Брахман означава безкрайно голям и безкрайно разширяващ се. Тази милост се нарича и парама, защото не може да се сравни с нищо в материалния свят и сӯкш̣мам, много прекрасна. Милостта на Бога към изпитаните предани е не само огромна и безкрайно нарастваща, но е и висше проявление на трансценденталната любов между преданите и Бога. Тази милост се нарича още чин-ма̄трам, напълно духовна. Употребата на думата ма̄трам указва абсолютна духовност, лишена от всякакви примеси на материални качества. Тази милост се нарича също така сат (вечна) и анантакам (безкрайна). Щом преданите на Бога получават в дар такова безкрайно духовно благо, защо трябва да обожават полубоговете? Преданите на Кр̣ш̣н̣а не обожават Шива, Брахма̄ или някой друг второстепенен полубог. Те се отдават всецяло на любовно трансцендентално служене на Върховната Божествена Личност.
Господь Крішна сказав цареві Юдгіштгірі: «Моєму відданому не страшні жодні несприятливі умови; він завжди стійкий і рішучий. Тому Я віддаю Себе йому і ще всіляко сприяю, щоб він досяг в житті найвищого успіху». Милість, що нею Бог-Особа обдаровує перевіреного відданого, змальовано як Брахман, тобто милість ця така велика, що її можна прирівняти лише до всепроникаючої величі. Брахман означає те, що є безмежно велике і водночас безмежно зростає. Цю милість також називають парама, бо вона не має рівної в матеріальному світі, і ще сукшмам, тонка. Милість Господа до Його відданого, що пройшов випробовування, не лише велика й безмежно зростає, вона ще заховує найвище — трансцендентну любов, що зв’язує відданого і Господа. Цю милість далі описано як чін-матрам, цілковито духовну. Слово матрам тут означає «абсолютно духовна, не домішана матеріальними якостями». Цю милість називають ще сат (вічна) і анантакам (безмежна). То навіщо відданому, що має винагородою таку безмежну духовну користь, поклонятися півбогам? Відданий Крішни не поклоняється ані Господу Шіві чи Брахмі, ані будь-якому з підлеглих їм півбогів. Він повністю віддає себе трансцендентному любовному служінню Верховному Богові-Особі.
Шукадева Госва̄мӣ продължил: „Полубоговете – Брахма̄, Шива, Индра, Чандра, Варун̣а и останалите – много бързо се умилостивяват и много бързо се разгневяват от добрите и лошите дела на преданите си. Но при Виш̣н̣у, Върховната Божествена Личност, не е така.“ Това означава, че всяко живо същество в материалния свят, в това число и полубоговете, е подчинено на трите проявни форми на материалната природа, а в материалния свят преобладават качествата невежество и страст. Преданите, които получават благословията на полубоговете, също са под влиянието на материалните качества, особено на страстта и на невежеството. Затова Бог Кр̣ш̣н̣а казва в Бхагавад-гӣта̄, че не е много умно да се стремим към благословията на полубоговете, защото плодовете на тази благословия са временни. Много лесно може да се получи материално богатство, когато се обожават полубоговете, но понякога последиците от това са пагубни. По тази причина само неинтелигентните хора ценят високо благословиите на полубоговете. Постепенно личностите, които се ползват с благоразположението на полубоговете, се възгордяват с материалното си богатство и пренебрегват покровителите си.
Шукадева Ґосвамі оповідав далі: «Своїми добрими діями той, хто поклоняється півбогам, як-от Господь Індра, Чандра, Варуна та іншим, з Господом Брахмою й Господом Шівою на чолі, може легко їх вдоволити, а поганими учинками розлютити. Не такий є Верховний Бог-Особа Вішну». Це означає, що кожна жива істота в матеріальному світі, і півбоги теж, підкорені трьом ґунам матеріальної природи, а в матеріальному світі переважають якості невігластва й страсти. Ті, що отримують благословення від півбогів, разом з тим заражуються від них матеріальними якостями, насамперед страстю й невіглаством. Тому Господь Шрі Крішна каже в «Бгаґавад-ґіті», що шукати за благословенням півбогів не дуже мудро, бо наслідки такого благословення минущі. Поклоняючись півбогам, можна легко забагатіти, проте подеколи це веде до згубних наслідків. Отже, благословіння півбогів існують для нерозумних людей. Здобувши від півбогів благословення, такі люди з часом починають, запишавшись зі свого матеріального багатства, нехтувати своїх добродійників-півбогів.
Шукадева Госва̄мӣ казал на цар Парӣкш̣ит: „Скъпи царю, Брахма̄, Бог Виш̣н̣у и Шива, главната тройка в материалното творение, могат да благословят и да прокълнат всеки. От тримата, Брахма̄ и Шива много лесно могат да бъдат удовлетворени, но също така и много бързо се разгневяват. Когато са доволни, те благославят, без да се замислят, но също така сипят и проклятия, когато се ядосат. А при Бог Виш̣н̣у не е така. Той е много внимателен. Когато някой предан иска нещо от него, Бог Виш̣н̣у най-напред взима под внимание дали една такава благословия ще бъде за добро. Бог Виш̣н̣у никога не дава нещо, което накрая ще се окаже гибелно за предания. По трансценденталната си същност Той винаги е милостив и затова преди да даде някаква благословия, обмисля дали тя ще бъде от полза за предания. Тъй като Върховната Божествена Личност винаги е милостива, дейностите ѝ винаги носят добро, дори когато тя убива някой демон или се разгневява на някой свой предан. Затова Кр̣ш̣н̣а, Върховната Божествена Личност, е наречен вседобър. Всичко, което прави, е за добро.“
Шукадева Ґосвамі сказав цареві Парікшіту: «Любий царю, Господь Брахма, Господь Вішну й Господь Шіва є головна трійця у матеріальному творінні, і вони можуть благословити чи проклясти кожного. З цих трьох Господа Брахму й Господа Шіву дуже легко вдоволити і так само легко прогнівити. Якщо вони задоволені, вони роздають благословення не роздумуючи, а, розгнівавшись, без вагань проклинають свого відданого. Господь Вішну не такий. Господь Вішну завжди розважає. Перш як дати Своєму відданому чого той хоче, Господь Вішну зважує, чи справді таке благословення обернеться відданому на добро. Господь Вішну ніколи не дасть благословення, яке врешті-решт буде згубне для відданого. Його трансцендентна природа така, що Він милостивий завжди, і тому перш як дати благословення Він завжди обдумує, чи справді воно буде відданому на користь. Верховний Бог-Особа завжди милостивий, а тому навіть якщо Він вбиває демона чи раптом розсердиться на відданого — принаймні так здається, дії Його завжди во благо. Тому Верховного Бога-Особу знають як всеблагого. Все, що Він робить, обертається на добро».
А във връзка с благословиите на полубоговете като Шива великите мъдреци споменават следната случка. Веднъж Шива благословил един демон на име Вр̣ка̄сура, син на Шакуни, и сам изпаднал в много опасно положение. Вр̣ка̄сура искал да получи благословия и все не можел да реши кое от трите управляващи божества да обожава, за да се домогне до нея. Междувременно той срещнал великия мъдрец На̄рада и поискал от него съвет към кого да се обърне, за да получи бързо възнаграждение за отреченията си. Той рекъл: „Кое от трите божества – Брахма̄, Бог Виш̣н̣у и Шива – мога да удовлетворя най-бързо?“ На̄рада знаел какво крои демонът и му дал следния съвет: „Най-добре обожавай Шива и много бързо ще получиш това, което желаеш. Много е лесно да го удовлетвориш, но също така бързо той се и разгневява. Опитай се да удовлетвориш Шива.“ На̄рада дал за пример Ра̄ван̣а и Ба̄н̣а̄сура, които получили много големи богатства само защото удовлетворили Шива с молитви. Великият мъдрец На̄рада познавал нрава на демона Вр̣ка̄сура и затова не му препоръчал да се обърне към Виш̣н̣у или към Брахма̄. Личности като Вр̣ка̄сура, които се намират в материалната проявна форма невежество, не са в състояние да следват обожаването на Виш̣н̣у.
Щодо благословення, яке може дати півбог, наприклад Господь Шіва, великі мудреці розповідають таку правдиву історію. Сталося так, що Господь Шіва, давши благословення демону Врікасурі, синові Шакуні, сам потрапив у небезпеку. Врікасура шукав собі якогось благословення. Він намагався з’ясувати, якому з трьох панівних божеств слід поклонятися, щоб отримати благословення. Натоді йому випало стріти великого мудреця Нараду, і він запитав у нього, до кого слід звернутися, щоб якнайскоріше отримати наслідки від аскези. Він спитав, кого з трьох богів можна вдоволити найшвидше — Господа Брахму, Господа Вішну чи Господа Шіву. Нарада, знаючи заміри демона, порадив таке: «Тобі ліпше поклонятися Господу Шіві. Це швидко дасть бажані наслідки. Вдоволити Господа Шіву легко, але розсердити теж простіше простого. Моя рада — спробуй вдоволити Господа Шіву». Нарада послався на випадки з демонами Раваною й Банасурою, що здобули величезне багатство єдино завдяки тому, що вдоволили Господа Шіву своїми молитвами. Знавши натуру демона Врікасури, великий мудрець Нарада не порадив йому звернутися до Вішну чи Господа Брахми. Річ у тому, що люди, які перебувають під впливом матеріальної ґуни невігластва, як оце Врікасура, устійненими в поклонінні Вішну бути не можуть.
След наставленията на На̄рада демонът Вр̣ка̄сура отишъл в Кеда̄рана̄тха. Това място за поклонение съществува и днес близо до Кашмир. Почти винаги то е покрито със сняг, но веднъж годишно, през месец юли, може да се види мӯртито и преданите отиват там, за да му отдадат почитанията си. Кеда̄рана̄тха е за преданите на Шива. Според ведическите принципи когато на мӯртите се предлага нещо за ядене, то трябва да се хвърли в огъня. Затова при всички церемонии се прави огнена жертва. В ша̄стрите специално се споменава, че на боговете се предлага храна чрез огъня. Демонът отишъл в Кеда̄рана̄тха и запалил жертвен огън, за да удовлетвори Шива.
ізнавшись від Наради, що і як слід робити, демон Врікасура пішов до Кедаранатги. Місце прощі Кедаранатга існує і донині, воно розташоване поблизу Кашміру. Кедаранатга майже весь час вкрита снігом, але певної пори року, в липні, туди можна дістатися і побачити божество. В той час туди приходять віддані Господа Шіви, щоб вшанувати його божество. Кедаранатга — місце прощі для відданих Господа Шіви. Згідно з ведичними правилами коли божеству пропонують їсти, це роблять як жертву на вогонь. Тому на кожний обряд виконують вогненне жертвопринесення. В шастрах робиться великий наголос на тому, що пропонувати богам їсти слід через вогонь. Отже, демон Врікасура пішов до Кедаранатги і, щоб вдоволити Господа Шіву, розпалив жертовне вогнище.
След това започнал да предлага на Шива късове от собствената си плът, които режел от тялото си. Това е пример за обожаване в проявлението на невежеството. В Бхагавад-гӣта̄ се споменават различни видове жертвоприношения. Някои са в проявлението на доброто, други са в проявлението на страстта, трети са в проявлението на невежеството. Има различни видове тапася и обожаване, защото в този свят има различни видове хора. Но крайната тапася, Кр̣ш̣н̣а съзнание, е най-висшата йога и най-висшето жертвоприношение. Както се потвърждава в Бхагавад-гӣта̄, най-висшата йога, това е постоянно да мислиш за Бог Кр̣ш̣н̣а в сърцето си и най-висшето жертвоприношение е извършването на сан̇кӣртана-ягя.
Запаливши для Шіви вогнище, він почав пропонувати йому власну плоть, відрізаючи від тіла шматки, — він думав в такий спосіб догодити Господу Шіві. Це типовий приклад поклоніння в невігластві. В «Бгаґавад-ґіті» згадано за різні типи жертвопринесень. Деякі з них є в ґуні добра, деякі в ґуні страсти, а інші в ґуні невігластва. Є різні типи людей, і відповідно до того є різні типи тапас’ї й поклоніння. Але найвища тапас’я, свідомість Крішни — це найвища йоґа і найвище жертвопринесення. «Бгаґавад-ґіта» стверджує, що найвищою йоґою є завжди думати в серці про Господа Крішну, а найвище жертвопринесення — виконувати санкіртана-яґ’ю.
В Бхагавад-гӣта̄ се казва, че обожателите на полубоговете са загубили разума си. Както ще се разбере малко по-късно в тази глава, Вр̣ка̄сура искал да получи от Шива третокласна материална придобивка, краткотрайна и без истинска стойност. Асурите, или личностите в проявлението на невежеството, са склонни да приемат от полубоговете такива благословии. Арчана̄-видхи, или начинът за обожаване на Бог Виш̣н̣у, Кр̣ш̣н̣а, е много прост, за разлика от жертвоприношенията в проявлението на невежеството. Бог Кр̣ш̣н̣а казва в Бхагавад-гӣта̄, че приема от преданите си дори един плод, цвете или малко вода, които всеки човек – и богат, и беден – може да намери. Естествено, това не означава, че богатите могат да предлагат на Бога само вода, парченце плод или листо; те трябва да предлагат в съответствие с положението си. Но ако преданият е много беден, Богът ще приеме и най-нищожното подаяние. Обожаването на Бог Виш̣н̣у, или Кр̣ш̣н̣а, е много просто и всеки на този свят може да го извършва. Но обожаването в проявлението на невежеството, като това на Вр̣ка̄сура, е не само трудно и болезнено, но е и напразно губене на време. Затова в Бхагавад-гӣта̄ се казва, че обожателите на полубоговете са лишени от интелигентност – процесът на обожание, който следват, е много труден и в същото време благата, които получават, са изменчиви и мимолетни.
В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що ті, хто поклоняється півбогам, втратили всякий глузд. Далі ми побачимо, що Врікасура прагнув вдоволити Господа Шіву заради третьосортного матеріального «благословення», минущого й позбавленого будь-якої користи. Асури, тобто ті, що живуть у невігластві, завжди прохають у півбогів подібних благословень. Повна противага такому жертвопринесенню в ґуні невігластві — метод арчана-відгі, поклоніння Господу Вішну чи Крішні. Цей метод дуже простий. Господь Крішна у «Бгаґавад-ґіті» каже, що Він приймає від Свого відданого навіть плід чи квітку або трохи води, а на це може стягнутися будь-яка людина, навіть найбідніша. Звісно, це не означає, що багатій може обмежитись тим, що буде підносити Господеві трохи води, якийсь фрукт або листочок. Цього замало. Офіри багатої людини мають відповідати її становищу. Але якщо відданий є людина бідна, то Господь прийме від нього навіть найскромніше підношення. Поклонятися Господу Вішну, Крішн, дуже просто, і під силу будь-якій людині. Що ж до поклоніння в ґуні невігластва, то це не лише дуже складно й супроводжується стражданням, але й марна витрата часу. Тому в «Бгаґавад-ґіті» вказано, що ті, хто поклоняються півбогам, геть не мають розуму: їхні методи на поклоніння дуже складні, а наслідки, що вони отримують, непевні і минущі.
Въпреки че Вр̣ка̄сура извършвал жертвоприношението си в продължение на цели шест дни, той не успял да види Шива лично, каквато била целта му (той искал да види Шива лице в лице и да го помоли за благословия). Ето още една разлика между преданите и демоните. Преданите са убедени, че Богът приема всичко, което му предлагат в пълното предано служене, а демоните искат с очите си да видят божеството, което обожават, за да могат направо да получат благословията му. Един предан не обожава Виш̣н̣у или Бог Кр̣ш̣н̣а, за да получи благословия. Затова преданите се наричат ака̄ма, освободени от желания, а неотдадените се наричат сарва-ка̄ма, изпълнени с безчислени желания. На седмия ден демонът Вр̣ка̄сура решил да си отреже главата и да я предложи на Шива. Той се изкъпал в близкото езеро и без да изсуши нито тялото си, нито косите си, се приготвил да си отреже главата. Според ведическите обичаи когато се предлага животно, то първо трябва да се изкъпе, а после да се принесе в жертва, докато е още мокро. Когато демонът извършил всички приготовления, Шива изпитал към него голямо съжаление. Това съжаление е проява на качество добро. Шива се нарича три-лин̇га. Състраданието, което проявил, е белег за качеството добро. Но такова състрадание притежава всяко живо същество. Демонът предизвикал съчувствието на Шива, защото предлагал в жертвения огън собствената си плът. Съчувствието към това е естествено. Дори един обикновен човек да види, че някой се готви да се самоубие, ще се опита да му помогне. Той прави това спонтанно. Няма нужда някой да го моли. Затова когато Шива се появил от огъня, за да попречи на демона да се самоубие, това не било кой знае какво благоволение от негова страна.
Врікасура робив жертвопринесення впродовж шести днів, проте Господа Шіви досі не бачив, хоча саме такою була його мета. Він хотів побачити Господа Шіву на власні очі і попрохати в нього благословення. Це ще одна відмінність між демоном і відданим. Відданий певний: все, що він пропонує Божеству як служіння у цілковитій відданості, Господь приймає — а демон прагне бачити божество, що йому поклоняється, на живі очі, і прохати благословення особисто. Відданий же поклоняється Вішну чи Господу Крішні не заради благословення. Тому відданого називають акама, вільний від бажань, а невідданого — сарва-кама, той, хто весь час чогось хоче. Нарешті настав сьомий день, і тоді демон Врікасура вирішив, що відріже собі голову і запропонує її Господу Шіві на насолоду. Він зробив омовіння в озері неподалік і, не висушивши тіла й волосся, приготувався відрізати собі голову. За ведичними правилами тварину, яку мають принести в жертву, слід вимити і офірувати, поки мокра. Демон рішуче налаштувався відтяти собі голову — і тоді Господь Шіва зчулився на нього. Таке співчуття є ознакою ґуни добра. Господа Шіву називають трілінґа. Тож коли він проявляє свою співчутливу натуру, це є ознакою якости добра. Кожна жива істота співчуває іншим. Господь Шіва зглянувся на Врікасуру, тому що бачив: демон офірує на жертовний вогонь власне тіло. Таке співчуття є природне. Навіть коли звичайна людина бачить, що хтось збирається накласти на себе руки, вона почувається до обов’язку не допустити самогубства. Це природний порив, і в цьому випадку нікого прохати не треба. Отже, коли Господь Шіва вийшов з вогню, щоб не дати демону вчинити самогубство, то не була якась надзвичайна ласка до демона.
Докосването на Шива спасило демона от самоубийство, раните по тялото му тутакси заздравели и той възвърнал предишния си вид. След това Шива казал на демона: „Скъпи Вр̣ка̄сура, не е необходимо да си режеш главата. Можеш да поискаш от мен всякаква благословия, аз ще изпълня желанието ти. Не знам защо искаше да си отрежеш главата заради мен. Аз съм доволен, когато ми предложиш дори само малко вода.“ Всъщност според ведическите обичаи шива-лин̇га, или формата на Шива в храма, се обожава само с вода от Ганг, защото се знае, че Шива е много доволен, когато водата на Ганг се излива върху главата му. Обикновено преданите предлагат вода от Ганг и листа от дървото билва, които са предназначени само за обожаването на Шива и на богинята Дурга̄. Плодът на това дърво също се предлага на Шива. Той уверил Вр̣ка̄сура, че е доволен от това просто обожаване. Защо Вр̣ка̄сура толкова много искал да си отреже главата и защо се подлагал на такива страдания, да реже късове от тялото си и да ги предлага в огъня? Тези крайни отречения не били необходими. Както и да е, от състрадание и съжаление Шива бил готов да му даде каквото той пожелае.
Доторк Господа Шіви до тіла демона врятував того від самогубства. Рани на демоновім тілі одразу загоїлися, тіло стало таке, яким було раніше. Тоді Господь Шіва сказав демону:
— Любий Врікасуро, потреби стинати собі голову немає. Прохай в мене будь-якого благословення, і я виконаю твоє бажання. Я не розумію, навіщо заради того, щоб вдоволити мене, ти хочеш відрізати собі голову. Мене можна задоволити, навіть піднісши трохи води.
І справді, за ведичним правилом шіва-лінзі, формі Господа Шіви в храмі, поклоняються, пропонуючи воду Ґанґи, бо відомо, що Господь Шіва дуже задоволений, коли голову йому поливають водою з Ґанґи. Звичайно його віддані пропонують йому воду Ґанґи й листки з дерева білва, яке особливо призначене на офіру Господу Шіві й богині Дурзі. Пропонують Господу Шіві також плоди цього дерева. Господь Шіва запевнив Врікасуру, що його вдоволює і найневибагливіше поклоніння, і стинати собі голову потреби немає. Та й ті страждання, коли він відрізав шматки від власного тіла й пропонував плоть на вогонь, були ні до чого. Такі суворі покути не були потрібні. У всякому разі Господь Шіва вирішив дати демонові того благословення, якого той схоче.
След предложението на Шива демонът поискал една страшна и отвратителна благословия. Демонът бил много грешен, а грешниците не знаят какво да поискат от божеството. Той поискал Шива да го благослови така, че щом докосне главата на някого, тя да се пръсне и човекът да умре. В Бхагавад-гӣта̄ демоните се наричат душ̣кр̣тӣ, т.е. изроди. Кр̣тӣ означава „достоен за голямо възхищение“, но когато се прибави дух, значението става „отвратителен“. Вместо да се отдадат на Върховната Божествена Личност, душ̣кр̣тӣте обожават различни полубогове, за да получат от тях ужасни материални преимущества. Понякога тези демони (в лицето на материалните учени) изобретяват смъртоносни оръжия. Те не могат да използват иначе големите си способности, за да открият нещо, което ще спаси човек от смъртта, а изобретяват оръжия, които ускоряват идването на смъртта. Шива е достатъчно силен и може да даде всякакви благословии. Демонът можел да поиска нещо за благото на цялото човечество, но той поискал да умъртви всеки, когото докосне с ръка. Шива разбрал какви са намеренията на демона и много съжалил, че му е обещал да му даде каквото пожелае, но не можел да върне думите си назад. В себе си той много съжалявал, че трябва да му даде благословия, която е толкова опасна за човечеството. Демоните се наричат душ̣кр̣тӣ, изроди, защото макар и да притежават умствени способности и дарби, те ги използват, за да вършат ужасни дейности. Понякога демоните материалисти изобретяват смъртоносни оръжия. Научните изследвания за такова откритие несъмнено изискват много способен мозък. Но вместо да открият нещо полезно за човечеството, демоните правят открития, ускоряващи смъртта, която и без това е сигурна за всеки един човек. По същия начин Вр̣ка̄сура поискал нещо много опасно за хората, а не нещо, което ще е от полза за човешкото общество. Това е разликата между демоните и преданите, между обожателите на Шива и на Бог Виш̣н̣у.
Щойно Господь Шіва пообіцяв Врікасурі дати будь-яке благословення, демон попрохав страшної й огидної речі. Демон був дуже гріховний, а грішники не мають найменшого поняття, якого благословення слід прохати в божества. Тому він попрохав в Господа Шіви наділити його такою силою, щоб від одного його доторку до чиєїсь голови та голова одразу б розколювалася і істота вмирала б на місці. В «Бгаґавад-ґіті» демони змальовані як душкріті, негідники. Кріті означає «гідний винагороди», але коли додають душ, то означає «огидний». Замість віддати себе Верховному Богові-Особі душкріті поклоняються різним півбогам заради якоїсь огидної матеріальної винагороди. Буває, такі демони (як оце нинішні вчені-матеріалісти) винаходять смертоносну зброю. Вони не можуть явити ніякої чудотворної сили, наприклад, винайти щось таке, від чого люди вже не знатимуть смерти, а натомість винаходять зброю, щоб можна було помирати передчасно. Господь Шіва має досить могутности, щоб дати будь-яке благословення, і тому демон міг попрохати в нього чогось корисного для людства, але ж ні: дбаючи власної користи, він попрохав, щоби кожний, чиєї голови він торкнеться, гинув на місці.
Господь Шіва зрозумів замір демона і вже жалкував, що пообіцяв йому дати будь-яке благословення, якого той попросить. Своєї обіцянки Він назад не забирав, але відчував, що це благословення буде небезпечне для людства. Демонів називають душкріті, негідники: адже незважаючи на те, що подеколи їх наділено неабиякими розумовими здібностями і різними талантами, вони застосовують ті здібності й таланти на огидні речі. Наприклад, демони-матеріалісти розробляють проекти смертоносної зброї. Наукові розвідки на такі винаходи певно потребують непересічного мозку, але замість винайти щось сприятливе для людського суспільства вони винаходять засоби прискорити смерть, яка і так прийде до кожного. Так само й Врікасура — замість прохати в Господа Шіви чогось, що служило б на добро людському суспільству, він попрохав лихої і небезпечної для людей речі. Тому Господу Шіві було прикро, що він пообіцяв дати демону своє благословення. Віддані Бога-Особи, проте, ніколи не прохають в Господа Вішну чи Крішни жодного благословення, а якщо чогось і прохають, то не такого, що загрожувало б людському суспільству. Така є різниця між демонами й відданими, тобто між тими, хто поклоняється Господу Шіві, і тими, хто поклоняється Господу Вішну.
Когато Шукадева Госва̄мӣ разказвал историята за Вр̣ка̄сура, той се обърнал към Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит с името Бха̄рата, което посочва раждането на царя в семейство на предани. Бог Кр̣ш̣н̣а го спасил, когато той бил още в утробата на майка си. Маха̄ра̄джа Парӣкш̣ит можел да помоли Кр̣ш̣н̣а да го избави от проклятието на бра̄хман̣а, но не направил това. А демонът искал да стане безсмъртен, като убива всички с докосването на ръката си. Шива разбрал това, но го благословил, понеже бил обещал.
Оповідаючи про Врікасуру, Шукадева Ґосвамі звертався до Махараджі Парікшіта як до Бгарати, відзначаючи тим, що цар Парікшіт народився в родині відданих. Господь Крішна врятував Махараджу Парікшіта, коли той був в материному лоні. Отже, Махараджа Парікшіт міг попрохати, щоб Господь Крішна врятував його і від прокляття брахмани, але він не зробив цього.
Демон намірявся вбити усіх доторком своєї руки і так стати безсмертним. Господь Шіва це розумів, але давши слово подарувати благословення, вже не міг його зламати.
Обаче демонът бил много грешен и веднага решил да използва тази благословия, за да убие Шива и сам да се наслаждава на Гаурӣ (Па̄рватӣ). Той незабавно поискал да постави ръката си върху главата на Шива. И Шива изпаднал в много трудно положение, застрашен от собствената си благословия. Това е още един пример за начина, по който материалистите злоупотребяват със способностите, дадени им от полубоговете.
Але демон був такий гріховний, що зразу ж вирішив застосувати це благословення в свій спосіб: Господа Шіву вбити, а Ґаурі (Парваті) забрати собі для насолоди. Без ніяких вагань він вирішив торкнутися рукою до голови Господа Шіви. Господь Шіва опинився в неабиякій скруті. Давши демонові благословення, він сам наразився на небезпеку. Ось ще один приклад того, як відданий-матеріаліст зловживає силою, що отримав від півбогів.
Без да мисли повече, демонът Вр̣ка̄сура се приближил към Шива и протегнал ръка към главата му. Шива толкова се уплашил, че цялото му тяло затреперило. И той хукнал от земята към небето, от небето към другите планети, докато накрая стигнал до границите на вселената, над висшите планетарни системи. Шива бягал от място на място, но демонът продължавал да го следва. Господстващите божества на другите планети, сред които били Брахма̄, Индра и Чандра, не можели да измислят начин да го спасят от надвисналата опасност. Където и да бягал, божествата мълчали.
Не роздумуючи й хвилі, демон Врікасура кинувся до Господа Шіви покласти йому на голову свою руку. Господь Шіва відчув такий страх, що все його тіло затремтіло. Він почав тікати з землі на небо, з неба на інші планети, аж досяг краю всесвіту, що понад вищими планетними системами. Господь Шіва тікав з одного місця в інше, але демон Врікасура не відставав. Жодне панівне божество з інших планет — ні Господь Брахма, ні Індра, ні Чандра не знали, як врятувати Господа Шіву від смертельної небезпеки. Господь Шіва вже був скрізь, та ніхто не міг нічим йому зарадити.
Най-накрая Шива отишъл при Бог Виш̣н̣у, който в тази вселена живее на планетата Шветадвӣпа. Шветадвӣпа е Ваикун̣т̣ха планета, разположена в материалния свят, която не е подвластна на външната енергия. Във всепроникващия си аспект Бог Виш̣н̣у се намира навсякъде, но там, където пребивава лично – това е Ваикун̣т̣ха. В Бхагавад-гӣта̄ се казва, че Богът живее в сърцата на всички живи същества. Затова Той се намира в сърцата и на низшите живи същества, но това не означава, че е низш. Мястото, където Той пребивава, се превръща във Ваикун̣т̣ха. Така че планетата, която в тази вселена се нарича Шветадвӣпа, също е Ваикун̣т̣халока. В ша̄стрите се казва, че жилищата в гората са в проявлението на доброто, жилищата в големите градове и в селата са в проявлението на страстта и жилищата там, където обстановката е пропита от четирите греховни дейности – извънбрачен полов живот, вземане на опиати, месоядство и хазарт, – са в проявлението на невежеството. А жилищата в храма на Виш̣н̣у, Върховния Бог, се намират във Ваикун̣т̣ха. Няма значение къде е разположен храмът; той е Ваикун̣т̣ха, където и да се намира. По същия начин планетата Шветадвӣпа е Ваикун̣т̣ха, макар и да е разположена в материята.
Нарешті Господь Шіва звернувся по захист до Господа Вішну, що у цьому всесвіті живе на планеті Шветадвіпі. Шветадвіпа — то планета Вайкунтга, що, хоча і розташована в цьому всесвіті, є непідвладна впливові зовнішньої енерґії. Господь Вішну перебуває скрізь в Своєму всепроникаючому аспекті, але місце, де Він присутній особисто, називають Вайкунтгою. В «Бгаґавад-ґіті» сказано, що Господь перебуває в серці кожної живої істоти. Він перебуває і в серцях незліченних нижчих істот, але це не означає, що Він і сам є низьконароджений — радше місце, де Він перебуває, перетворюється на Вайкунтгу. Отож планета Шветадвіпа, що у цьому всесвіті, також є Вайкунтга. В шастрах сказано, що жити в лісі означає жити під переважним впливом ґуни добра, жити у великих містах і поселеннях — під впливом ґуни страсти, а жити там, де процвітає гріховна діяльність (її вирізняють чотири різновиди — недозволені статеві стосунки, вживання дурманних речовин, м’ясоїдство та азартні ігри) значить перебувати під впливом ґуни невігластва. Жити ж у храмі Верховного Господа Вішну все одно що жити на Вайкунтзі. Не має значення, де розташований храм; хоч би де був храм, він — то Вайкунтга. Так і планета Шветадвіпа: вона перебуває серед матерії, але сама є Вайкунтга.
Най-накрая Шива отишъл на Шветадвӣпа Ваикун̣т̣ха. На Шветадвӣпа живеят велики святи личности, които са напълно освободени от завистта, присъща на материалния свят, и са отвъд четирите принципа на материалните дейности: религиозност, икономическо развитие, сетивно наслаждение и освобождение. Оня, който влезе в тази Ваикун̣т̣ха планета, никога не се връща в материалния свят. Бог На̄ра̄ян̣а е прочут с голямата си любов към преданите си и щом разбрал, че Бог Шива е застрашен от смъртна опасност, се появил като брахмача̄рӣ и лично тръгнал към Шива, за да го посрещне още отдалече. Богът бил като истински брахмача̄рӣ, с пояс през кръста, със свещен шнур, с еленова кожа, с тояга, каквато носят брахмача̄рӣте, и с броеница раудра. (Броениците раудра се различават от броениците, направени от туласӣ. Раудра използват преданите на Шива.) Облечен като брахмача̄рӣ, Бог На̄ра̄ян̣а застанал пред Шива. Ослепителното сияние на тялото му привлякло не само Шива, но и демона Вр̣ка̄сура.
Господь Шіва ступив на Вайкунтгу-Шветадвіпу. На Шветадвіпі живуть великі мудреці, що на них, повністю вільних від заздрости і ненависти матеріальному світу, не поширюється дія чотирьох начал матеріального існування — релігійности, поліпшення умов існування, задоволення чуттів і звільнення. Той, хто приходить на Вайкунтгу, до матеріального світу вже не повертається. Господь Нараяна славетний тим, що має велику любов до Своїх відданих. Тому, зрозумівши, що Господу Шіві загрожує велика небезпека, Він з’явився у вигляді брахмачарі і підійшов до Шіви привітатися, бо побачив його здалека. Господь був взірцевий брахмачарі: в оленячій шкурі, підперезаний, священний шнур через плече, в руках брахмачарська палиця і вервиця раудра. (Вервиця раудра відрізняється від вервиці з туласі. Вервицею раудрою користуються віддані Господа Шіви.) Господь Нараяна стояв перед Господом Шівою вбраний як брахмачарі, тіло Його випромінювало яскраве сяйво, привабило не лише Господа Шіву, але й демона Врікасуру.
Бог На̄ра̄ян̣а отдал смирените си почитания на Вр̣ка̄сура само за да привлече вниманието му и да спечели благоразположението му. Когато накарал демона да спре, Богът му казал: „Скъпи сине на Шакуни, изглеждаш толкова уморен, сякаш идваш от много далече. Какви са намеренията ти? Защо си дошъл толкова отдалече? Виждам, че си изтощен и бих те помолил да си починеш за малко. Не трябва да преуморяваш тялото си. Всеки цени високо тялото си, защото само с него може да изпълни желанията на ума си. Затова не трябва без нужда да го безпокоим.“
Щоб привернути увагу Врікасури та завоювати його прихильність, Господь Нараяна склав демонові шанобливі поклони. Демон не міг не зупинитися. Господь звернувся до нього:
— Любий сине Шакуні, здається, ти дуже натомився з дороги, бо подолав великий шлях. Що привело тебе сюди? Навіщо ти прийшов у таку далечінь? Я бачу, ти ледве стоїш на ногах від утоми. Прохаю, перепочинь трохи. Не виснажуй своє тіло без потреби. Всі дуже дбають за своє тіло, бо лише за допомогою тіла можна здійснити всі бажання розуму. Тому нам не слід зайве мучити своє тіло.
Брахмача̄рӣят нарекъл Вр̣ка̄сура син на Шакуни, за да го увери, че се познава с баща му. Тогава Вр̣ка̄сура помислил, че този брахмача̄рӣ е някой познат на семейството му и неговите състрадателни думи много му допаднали. Преди демонът да възрази, че няма време за почивка, Богът го убедил колко важно е тялото. Всички, особено демоните, приемат тялото си за нещо много важно. Вр̣ка̄сура бил убеден, че тялото му е наистина важно.
Брахмачарі звернувся до Врікасури як до сина Шакуні, щоб той перепевнився: цей брахмачарі знайомий з його батьком Шакуні. Врікасура і справді подумав, що той брахмачарі — особа його родині не чужа, а тому ласкава мова Господа знайшла в його серці відгук. Щоб демон не став сперечатися, що не має і хвилі вільної перепочити, Господь сказав йому про важливість тіла, і це демона переконало. Кожна людина, а надто демон, вважає своє тіло за дуже важливе. Слова про важливість тіла переконали і Врікасуру.
След това за да умиротвори демона, брахмача̄рӣят му казал: „Господарю мой, ако смяташ, че можеш да ми откриеш намеренията си, заради които си дошъл чак дотук, може би Аз ще успея да ти помогна да ги осъществиш лесно.“ По заобиколен път Богът му казвал, че Той със сигурност може да разреши трудната ситуация, създадена от Шива.
Далі, щоб заспокоїти демона, брахмачарі сказав:
— Любий повелителю, якщо ти ласкаво повідомиш, що змусило тебе взяти на себе такий труд — прийти сюди, то Я, мабуть, зможу тобі допомогти, щоб тобі було легко досягти своєї мети.
Господь непрямо дав зрозуміти, що Він є Верховний Брахман і тому певно без труднощів залагодить складну ситуацію, яку створив Господь Шіва.
Демонът съвсем се успокоил от ласкавите слова на Бог На̄ра̄ян̣а, който се бил появил като брахмача̄рӣ, и накрая му разказал всичко, което се било случило във връзка с благословията на Шива. Богът отвърнал: „Аз лично не мога да повярвам, че Шива наистина ти е дал тази благословия. Доколкото знам, Шива не е с много здрав разсъдък. Той влезе в разпра с тъста си Дакш̣а, който го прокле да стане пиша̄ча (призрак). Така той стана водач на призраците и духовете. Затова не мога да имам вяра на думите му. А ако ти, скъпи царю на демоните, все още вярваш на думите му, просто пробвай и постави ръката си на собствената си глава. Ако благословията наистина се окаже лъжлива, веднага можеш да убиеш този лъжец Шива, така че в бъдеще да не посмее отново да раздава лъжливи благословии.“
Від солодкої мови Господа Нараяни, що стояв перед ним у подобі брахмачарі, демон остаточно заспокоївся і розповів усе про благословення Господа Шіви. Господь відповів демонові так:
— Не йму віри, що Господь Шіва дав тобі таке благословення. Скільки Я знаю, у Господа Шіви не все гаразд з головою. Він посварився зі своїм тестем Дакшею, і його проклято стати пішачею (привидом). Тому він став проводарем злих духів і привидів. Я особисто його словам не довіряю. Але ти, любий царю демонів, здається, і досі віриш словам Господа Шіви — то перевір дане тобі благословення! Треба одне що покласти руку на власну голову. І якщо благословення виявиться обманом, негайно йди вбий цього облудника Господа Шіву, щоб він більш ніколи і нікому не роздавав фальшивих благословень.
Така благодарение на ласкавите слова на Бог На̄ра̄ян̣а и на разширяването на върховната му илюзия демонът се объркал и наистина забравил силата на Шива и на благословията му. И много лесно се съгласил да постави ръката си върху собствената си глава. Щом направил това, главата му се пръснала като поразена от мълния и той мигновено умрял. Полубоговете от райските планети започнали да сипят цветя по Бог На̄ра̄ян̣а, благодарни възхвалявали величието му и му отдавали смирените си почитания. След смъртта на Вр̣ка̄сура всички обитатели на висшите планети – полубогове, пити, Гандхарви и жителите на Джаналока – посипали истински дъжд от цветя върху Божествената Личност.
Від ласкавої мови Господа Нараяни та під впливом Його найвищої ілюзії, демон, спантеличений, геть забув, у чому саме полягало благословення, яке дав йому Господь Шіва. Тому було неважко переконати його, щоб він поклав руку собі на голову. Щойно демон це зробив, голова йому розкололася, наче у неї влучила блискавка. Смерть була миттєва. Півбоги з небесних планет почали осипати Господа Нараяну квітами, співати Йому хвалу й дякувати Йому. Кожен склав Господеві поклони. Коли Врікасура випустив дух, усі небожителі — півбоги, піти, ґандгарви і жителі Джаналоки стали сипати квіти на Бога-Особу.
Така Бог Виш̣н̣у в образа на брахмача̄рӣ спасил Бог Шива от смъртна опасност и намерил изход от трудното положение. Бог На̄ра̄ян̣а казал на Шива, че този демон е умрял заради греховните си дейности. Той извършил голям грях, като поискал да изпита благословията, която получил, върху собствения си господар. Бог На̄ра̄ян̣а казал на Шива: „Господарю мой, този, който оскърбява великите души, не може да продължава да съществува. Собствените му греховни дейности го унищожават и това важи с особена сила за този демон, защото той извърши много голямо прегрешение срещу теб.“
Так Господь Вішну в подобі брахмачарі врятував Господа Шіву від страшної небезпеки і знайшов вихід з лихої пригоди. Після всього Господь Нараяна сказав Господу Шіві, що демона Врікасуру вбито внаслідок його гріховної діяльности. Врікасура був великий грішник і вчинив велику образу: хотів випробувати свого володаря Господа Шіву. Тоді Господь Нараяна сказав Господу Шіві:
— Любий пане, людина, що образила велику душу, не може далі жити. Її знищують гріховні наслідки її дій, а цей демон безперечно вчинив проти тебе образу.
Така по милостта на На̄ра̄ян̣а, Върховната Божествена Личност, който е отвъд всички материални качества, Шива бил спасен от смърт от ръката на демона. Всеки, който слуша тази история с вяра и преданост, се освобождава от заплитането в мрежите на материята и от ноктите на враговете си.
Так милістю Верховного Бога-Особи Нараяни, що є трансцендентний щодо матеріальних якостей, Господа Шіву було врятовано. Вбити Шіву демонові не вдалося. Кожен, хто з вірою й відданістю слухає оповідь про те, як це сталося, запевно звільниться від матеріальної зумовлености, і з рук ворогів теж.
Така завършва пояснението на Бхактиведанта върху осемдесет и осма глава на книгата „Кр̣ш̣н̣а, изворът на вечно наслаждение“, наречена „Спасяването на Шива“.
Так закінчується Бгактіведантів виклад вісімдесят восьмого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Вішну рятує Господа Шіву».