Глава 35
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ
Чувствата на гопӣте в раздялата им с Кр̣ш̣н̣а
Ґопі тужать у розлуці з Крішною
Гопӣте на Вр̣нда̄вана били толкова привързани към Кр̣ш̣н̣а, че не можели да бъдат удовлетворени само от танца ра̄са през нощта. Те искали и през деня да са с него и да му се наслаждават. Когато Кр̣ш̣н̣а отивал в гората с пастирчетата и кравите, физически гопӣте били далече, но сърцата им отивали с него. Те били свързани с него чрез силните чувства, причинени от раздялата. В основата на ученията на Бог Чайтаня и на ученическата последователност, водеща началото си непосредствено от него, стои въпросът, как да се постигне това силно усещане за раздяла. Когато не общуваме с Кр̣ш̣н̣а лично, можем да усещаме присъствието му чрез чувствата, породени от раздялата ни с него, също като гопӣте. Трансценденталната форма на Кр̣ш̣н̣а, качествата му, забавленията му и нещата, които го заобикалят, не се различават от него. Има девет различни вида предано служене. Преданото служене на Кр̣ш̣н̣а, което се извършва в настроение на раздяла, издига предания до равнището на най-голямото съвършенство, до положението на гопӣте.
Ґопі Вріндавани так сильно кохали Крішну, що одного танцю раса вночі їм було замало. Вони прагнули спілкуватися з Крішною, втішатися Його товариством і вдень. Коли Крішна з друзями-пастушками й коровами йшли до лісу, ґопі лишалися в селищі, проте серця їхні були в лісі з Крішною. А що їхні серця були з Крішною, ґопі могли насолоджуватися Його товариством у невтишимім болю розлуки. Господь Чайтан’я та пряма учнівська послідовність, що сходить від Нього через Ґосвамі, вчать, як відкрити в собі той глибокий біль розлуки. Отже, коли ми не можемо спілкуватися з Крішною безпосередньо, ми можемо, подібно до ґопі, бути з Ним через почуття в розлуці. Трансцендентні форма, якості, розваги й оточення Крішни тотожні Йому Самому. Різновидів відданого служіння є дев’ять. Віддане служіння Крішні у розлуці підносить на рівень найвищої досконалости — на рівень ґопі.
В молитвите на Шрӣнива̄са̄ча̄ря към шестимата Госва̄мӣ се казва, че те изоставили материалното богатство, което получавали от правителствената си служба и положението си сред аристокрацията, за да отидат във Вр̣нда̄вана, където живеели като обикновени просяци и ходели от врата на врата. Но те били така изпълнени с чувствата, които изпитвали гопӣте, когато Кр̣ш̣н̣а го нямало, че за тях всеки миг преливал от трансцендентално удоволствие. Когато бил в Джаганна̄тха Пурӣ, Бог Чайтаня пък бил в ролята на Ра̄дха̄ра̄н̣ӣ, която страда от раздялата с Кр̣ш̣н̣а. Личностите, които принадлежат към ученическата последователност от Ма̄дхва-Гауд̣ӣя-сампрада̄я също трябва да изпитват чувствата на раздялата, да обожават трансценденталната форма на Кр̣ш̣н̣а и да обсъждат трансценденталните му учения, забавления, качества, среда и придружители. Духовните учители трябва да обогатяват преданите с най-висшето съвършенство в преданото служене. Съвършенството на Кр̣ш̣н̣а съзнание е непрекъснато да усещаме раздялата си с Кр̣ш̣н̣а, докато му служим.
В молитві до шістьох Ґосвамі Шрінівасачар’я зазначив, що, покинувши матеріальні достатки, які давали державна служба і високе суспільне становище, Ґосвамі пішли у Вріндавану і там жили зречениками, просячи милостині від дверей у двері. Однак, заполонені почуттями розлуки, як у ґопі, вони щомиті насолоджувалися трансцендентним блаженством. Так у Джаґаннатга Пурі Господь Чайтан’я перебував у стані Радгарані, занурений у почуття розлуки з Крішною. Всі, хто належить до учнівської послідовности Мадгва-Ґаудія-сампрадаї, також повинні відчувати розлуку з Крішною, поклонятися трансцендентній формі Крішни й обговорювати Його трансцендентне вчення, Його розваги, якості, оточення й супутників. Обов’язок духовних вчителів — вести відданих до рівня найвищої досконалости. Постійне відчуття розлуки з Господом, коли водночас виконують служіння Йому, є досконалість у свідомості Крішни.
Гопӣте разговаряли за Кр̣ш̣н̣а по следния начин. Някоя гопӣ казвала: „Скъпи приятелки, знаете ли, че когато Кр̣ш̣н̣а лежи на земята, се обляга на левия си лакът и отпуска главата си на лявата си ръка? Докато свири на флейта с нежните си пръсти, красивите му вежди потрепват, а звуците, които изтръгва, са толкова приятни, че обитателите на райските планети, които пътуват из космоса със съпругите и любимите си, спират въздушните си кораби, поразени от песента на флейтата. Тогава съпругите на полубоговете, седнали в корабите, се срамуват от своите песни и музикални способности. И не само това, те се измъчват от любовна страст и косите им се разпиляват, а дрехите им се отпускат.“
Ґопі все говорили між собою за Крішну:
— Любі подружки, — казала одна ґопі, — чи знаєте ви, що коли Крішна відпочиває, лежачи на землі, Він спирається на лівий лікоть і підпирає щоку рукою? Коли Він грає на флейті ніжними пальцями і рухає Своїми звабними бровами, голос флейти створює такий чудесний настрій, що небожителі, які подорожують у космосі з дружинами й коханими, зупиняють свої літаки і застигають на ті звуки. Дружини півбогів у літаках червоніють від сорому за свій спів і музикальні таланти. Не лише це — ціле їхнє єство охоплює кохання до Крішни, і одразу волосся їхнє розсипається, а одяг приходить у безладдя.
Втора гопӣ казвала: „Скъпи приятелки, Кр̣ш̣н̣а е толкова красив, че богинята на щастието вечно прегръща гърдите му. Той винаги носи златна огърлица. Красивият Кр̣ш̣н̣а свири на флейта, за да ободри сърцата на многобройните си предани. Той е единственият приятел на страдащите живи същества. Когато свири на флейта, всичките крави и другите животни във Вр̣нда̄вана спират да дъвчат. Ушите им се изправят и те замират. Те приличат не на истински животни, а на нарисувани. Кр̣ш̣н̣а свири на флейта толкова очарователно, че омагьосва дори животните, какво да говорим за нас.“
— Любі дівчата, — казала інша, — Крішна такий вродливий, що богиня процвітання не покидає Його грудей, а шию Його завжди прикрашає золоте намисто. Прекрасний Крішна грає на флейту, щоб затопити щастям серця Своїх численних відданих. Він єдиний друг стражденним живим істотам. Коли починає співати Його флейта, корови і решта тварини у Вріндавані забувають їсти, візьмуть якийсь жмуток трави й застигнуть, навіть не жують, нашорошують вуха й завмирають. Здається, вони не живі, а намальовані. Голос Крішниної флейти такий звабливий, що зачаровує навіть тварин, за нас годі й казати.
Трета гопӣ казвала: „Скъпи приятелки, не само животните, но и безжизнените реки и езера във Вр̣нда̄вана замират, когато Кр̣ш̣н̣а минава покрай тях с паунови пера в косите си, изрисуван с естествените бои, които могат да се открият във Вр̣нда̄вана. С листата и цветята, които украсяват тялото му, Той прилича на истински герой. Когато свири на флейта и вика кравите с Балара̄ма, река Ямуна̄ спира да тече и изчаква ветрецът да донесе прах от лотосовите му крака. И Ямуна̄ е нещастна като нас, защото Кр̣ш̣н̣а не ѝ дава милостта си. Реката само стои вцепенена, смирила вълните си, както и ние спираме да плачем от мъка по Кр̣ш̣н̣а."
— Любі подружки, — сказала інша ґопі, — не лише живі істоти, навіть річки й озера Вріндавани, що не є живі, завмирають, коли повз них йде Крішна, тіло розмальоване природними фарбами Вріндавани, в волосся застромлені павичеві пера. Його прикрашають ґірлянди з квітів і листя, Він наче взір краси. Коли Він з Баларамою скликають корови, Він грає на флейті, і річка Ямуна зупиняється діждатися, аби вітер приніс пилу з Його лотосових стіп. Але Ямуна так само нещаслива, як і ми: Крішна не дарує її ласкою. Вона так і лишається заціпеніла, хвилі її позастигали, як ото ми через цього Крішну з розпачу навіть плакати не на силі.
Коли ґопі не бачили Крішни, вони плакали без упину, а деколи, як майне надія, що Крішна прийде, вони осушували сльози. А Крішна все не йшов, і вони губили всяку надію і знову заливались сльозами.
Когато Кр̣ш̣н̣а го нямало, от очите на гопӣте непрекъснато се стичали сълзи, но понякога те спирали да плачат, защото мислели, че Кр̣ш̣н̣а идва. И щом разбирали, че Кр̣ш̣н̣а няма да дойде, отново се натъжавали и започвали да плачат. Кр̣ш̣н̣а е изначалната Божествена Личност, източникът на всички форми на Виш̣н̣у, а всички пастирчета са полубогове. Шива, Брахма̄, Индра, Чандра и много други полубогове постоянно са около Бог Виш̣н̣у и го обожават. Пастирчетата съпровождали Кр̣ш̣н̣а, когато Той минавал през гората или се разхождал по хълма Говардхана. Той вървял и свирел на флейта, за да вика кравите си. Просто заради досега си с него дърветата, тревите и другите растения веднага достигали Кр̣ш̣н̣а съзнание. Личността, която е в Кр̣ш̣н̣а съзнание, жертва всичко за Кр̣ш̣н̣а. Въпреки че дърветата и тревите нямат много развито съзнание, като общували с Кр̣ш̣н̣а и приятелите му, те достигали Кр̣ш̣н̣а съзнание. И искали да отдадат всичко, което имат – плодовете си, цветовете си и меда, който непрекъснато капел от клоните им.
Крішна — відначальний Бог-Особа, джерело всіх форм Вішну, а хлопчики-пастушки всі є півбоги. Господа Вішну завжди оточують півбоги — Господь Шіва, Господь Брахма, Індра, Чандра тощо, і всі вони поклоняються Йому. Крішну, іде Він до лісу Вріндавани чи гуляє пагорбом Ґовардганою, постійно супроводжують пастушки. Гуляючи, Він грає на флейту, просто щоб Його чули корови. Завдяки самій Його присутності в деревах, травах та інших рослинах Вріндавани пробуджується свідомість Крішни, а хто свідомий Крішни, віддає Йому все. Дерева і рослини мають не дуже розвинену свідомість, а проте, спілкуючись з Крішною та Його друзями, вони також стають свідомі Крішни і тоді прагнуть віддати Йому все, що мають — свої плоди й квіти, а з їхніх вітів скапує мед.
Кр̣ш̣н̣а се разхождал по брега на Ямуна̄ с красив тилак на челото си. Гирляндът му бил направен от различни горски цветя, а тялото му било намазано със сандалов балсам и украсено с листа от туласӣ. Пчелите полудявали по скъпоценния сладък нектар, с който бил напоен въздухът. Кр̣ш̣н̣а с голямо удоволствие слушал бръмченето им, надувал флейтата си и преливащите се звуци били толкова приятни, че пленявали водните обитатели, жеравите, лебедите, патиците и другите птици. Вместо да плуват или да летят, те стояли като вцепенени със затворени очи, потопени в транса на медитацията върху Кр̣ш̣н̣а.
Крішна, з гарною тілакою на чолі, гуляє берегом Ямуни. На Ньому ґірлянда з яких тільки є в лісі квітів, тіло намащене сандаловою пастою з листочками туласі в ній. Чудове повітря напоєне солодким нектаром, і в ньому нестяміють бджоли. Крішні подобається, як вони гудуть, Він грає на флейті, і разом ті звуки зливаються в прекрасну мелодію, що зачаровує журавлів, лебедів, качок та інших птахів і мешканців вод; ті вже не плавають, не літають, застигають на місці, заплющують очі і поринають в медитацію, поклоняючись Крішні.
Една гопӣ казвала: „Скъпа приятелко, Кр̣ш̣н̣а и Балара̄ма имат красиви обици и бисерни огърлици. Те се забавляват на върха на хълма Говардхана и всичко потъва в трансцендентално блаженство, когато Кр̣ш̣н̣а свири на флейта и омайва цялото проявено творение. Когато свири, облаците спират силните си гръмотевици, защото се боят от него. За да не пречат на музиката му, те само лекичко прогърмяват, поздравявайки приятеля си.“
— Любі подружки, — сказала одна ґопі, — як ловко вбрані Крішна й Баларама, які на Них сережки й перлові намиста! Вони тішаться Собі на верхівці Ґовардгани, і коли Крішна грає на флейту, чаруючи ціле проявлене творіння, все поринає в трансцендентну насолоду. Коли Крішна грає, зі страху перед Ним хмари замовкають, вже не гримотять, лиш тихесенько гуркотять, здоровлячи свого друга — не хочуть заважати Його флейті.
Кр̣ш̣н̣а е приятел на облака, защото и двамата удовлетворяват хората, когато те са притеснени. Когато се измъчват от прекомерни горещини, облакът ги удовлетворява с дъжд. А когато материалистите се мъчат в пламтящия огън на материалните страдания, Кр̣ш̣н̣а им дава облекчение. Облакът и Кр̣ш̣н̣а имат един и същ цвят и затова се смятат за приятели. Поздравявайки по-големия си приятел, облакът изсипвал малки цветчета вместо вода и покривал главата на Кр̣ш̣н̣а, за да го предпази от палещите лъчи на слънцето.
Крішну і хмари вважають за друзів, тому що і Крішна, і хмари втішають людей, які в скруті. Хмари втішають їх, проливаючи дощ, коли людей висилить спека, а Крішна вирятовує їх з палахкого вогню страждань матеріального життя, що палить немилосердно. А ще Крішнине тіло колір має, як хмари, і тому їх вважають за друзів. Вітаючи свого піднесеного друга, хмари сиплють на Нього квіти, а не дощ, і вкривають небо в Нього над головою, щоби захистити від палючого сонця.
Някоя от гопӣте казвала на майка Яшода̄: „Скъпа майко, от всички пастирчета твоят син е най-надарен. Той притежава всякакви умения, знае как да дои кравите и как да свири на флейта. Той сам съчинява песните си и ги изпълнява на флейта. Когато свири, независимо дали е сутрин или вечер, Шива, Брахма̄, Индра, Чандра и всички други полубогове свеждат глави и слушат много внимателно. Макар че са много учени и талантливи, те не могат да проумеят музиката от флейтата на Кр̣ш̣н̣а. Те слушат съсредоточено и се опитват да разберат, но само изпадат в недоумение и нищо повече.“
Одна ґопі сказала матері Яшоді:
— Люба матінко, твій син найвправніший з пастушків. Він стільки всього вміє — і доглядати корови, і грати на флейту. Сам складає пісні, підносить до вуст флейту і грає. Рано і вечір співає Його флейта, і всі півбоги, як-от Господь Шіва, Господь Брахма, Індра й Чандра схиляють голови, щоб не пропустити і звука. Вони всі досвідчені та вчені, але музичної будови Крішниної гри на флейту збагнути не в змозі. Уважно наслухають, стараючись зрозуміти, але тільки ще більше спантеличуються.
Втора гопӣ казвала: „Скъпа приятелко, когато Кр̣ш̣н̣а се върне у дома с кравите си, следите от стъпките му – със знаме, мълния, тризъбец и лотосов цвят – облекчават болката, която чувства земята, когато по нея вървят кравите. Той има много привлекателна походка, а в ръка носи флейтата си. Само като го погледнем, ни обзема страстно желание да се наслаждаваме с него. В този миг всичките ни движения спират и стоим напълно неподвижни, като дърветата. Забравяме дори как изглеждаме.“
Інша ґопі сказала:
— Люба подружко, коли Крішна вертає додому з коровами, то, йдучи, лишає на землі відбитки Своїх стіп — з прапором, блискавкою, тризубом і лотосом, і від того втишується біль землі, що вона відчуває, коли корови ступають по ній. Хода Його невимовно принадна, в руках у Нього флейта. Ми побачили Його, і нас охопило бажання бути з Ним. Ми ціпеніємо цілі і завмираємо нерухомі, як ті дерева. Та нам байдуже, як то виглядає.
Кр̣ш̣н̣а имал десетки хиляди крави. Те били разделени на стада според цвета си и всяка имала име, съответстващо на цвета ѝ. Когато Кр̣ш̣н̣а искал да се връща вече от пасището, Той събирал всички крави. Както ваиш̣н̣авите изброяват сто и осемте мъниста, които представляват сто и осемте гопӣ, така Кр̣ш̣н̣а броял сто и осемте различни стада.
Крішна мав тисячі корів, і їх гуртували за кольором. Відповідно до кольорів вони мали різні імена. Повернувшись з пасовища, Він збирав усі корови, і, як вайшнави повторюють мантру на вервиці з 108 намистинок, що уособлюють 108 ґопі, так Крішна виспівував 108 імен гуртів корів.
Една гопӣ описвала Кр̣ш̣н̣а на приятелката си по следния начин: „Кр̣ш̣н̣а се връща с гирлянд от листа на туласӣ, прегръща през раменете някой свой приятел и надува трансценденталната си флейта. Съпругите на черните елени са омагьосани от звуците на флейтата, които наподобяват звуците на вӣн̣а̄. Сърните идват при Кр̣ш̣н̣а и от възторг замират неподвижни, забравили домовете и съпрузите си. Както ние сме пленени от необятния океан на трансценденталните качества на Кр̣ш̣н̣а, така сърните са омаяни от звуците на флейтата му.“
— Крішна повертається, а на Ньому ґірлянда з листочків туласі, — змальовувала ґопі Крішну подружці. — Крішна кладе на плече комусь із пастушків руку і грає на трансцендентній флейті. Голос Його флейти, що нагадує звучання віни, зачаровує чорні лані. Вони підходять до Крішни й стоять заворожені, геть забувши свій дім і чоловіків. Звук флейти зачаровує ланей, як нас зачаровує океан трансцендентних якостей Крішни.
Друга гопӣ казвала на майка Яшода̄: „Скъпа майко, когато синът ти се завръща вкъщи, Той се закичва с пъпки от цветето кунда и надува флейтата си, за да зарадва и развесели приятелите си. От юг духа прохладен уханен ветрец, който носи свежест. Гандхарвите и Сиддхите се възползват и отдават молитвите си на Кр̣ш̣н̣а, като надуват тръби и бият барабани. Кр̣ш̣н̣а е много мил с жителите на Враджабхӯми, Вр̣нда̄вана, и когато се завръща с приятелите и кравите си, всички си припомнят как Той повдигна хълма Говардхана. Брахма̄, Шива и други от най-издигнатите полубогове използват възможността да му отдадат вечерните си молитви и се присъединяват към пастирчетата, които възхваляват качествата на Кр̣ш̣н̣а.
Друга ґопі сказала матері Яшоді:
— Люба матінко, повертаючись додому, твій син прикрашає себе пуп’янками кунди. Він грає на флейту, втішаючи Своїх друзів і просвітляючи їх. З півдня дме духмяний і прохолодний вітрець . Півбоги — ґандгарви , сіддги — користуються з тої сприятливої атмосфери і, сурмлячи в ріжки й б’ючи в барабани, підносять Крішні молитви. Крішна дуже ласкавий до жителів Враджабгумі, Вріндавани. Побачивши, як Крішна повертається з друзями й коровами, кожне згадує про те, як Він підняв пагорб Ґовардгану. Користуючись з нагоди, наймогутніші півбоги, як ото Господь Брахма й Господь Шіва, сходять піднести Йому вечірні молитви, вони приєднуються до пастушків і всі разом уславлюють якості Крішни.
Кр̣ш̣н̣а се появи от утробата на Девакӣ така, както луната се ражда от океана. Когато се прибира вечер, Той изглежда уморен, но въпреки това се опитва да зарадва жителите на Вр̣нда̄вана с благодатното си присъствие. Когато се връща с гирлянд от цветя, лицето му е толкова красиво! Той върви из Вр̣нда̄вана с величествената походка на слон и тържествено влиза у дома си. Щом го видят, мъжете, жените и кравите тутакси забравят мъчителните дневни горещини.“
Крішна — наче місяць, що народився з океану Девакіного лона, — казала далі ґопі. — Повертаючись увечері з пасовища, Він виглядає втомлений, а проте Своєю трансцендентною присутністю старається втішити жителів Вріндавани. Коли Крішна йде додому, на Ньому ґірлянда з квітів, і обличчя Його прекрасне. Він входить у Вріндавану повільною ходою, наче слон, і вступає у Свій дім. Щойно Він повернеться, чоловіки, жінки й корови Вріндавани зразу забувають палючу спеку дня.
Докато Кр̣ш̣н̣а го нямало във Вр̣нда̄вана, гопӣте си припомняли тези негови трансцендентални забавления и дейности. Описанията им ни дават известна представа за прелестта на Кр̣ш̣н̣а. Кр̣ш̣н̣а привлича всичко и всички – това е най-точното описание на очарованието му. Примерът на гопӣте е много полезен за тези, които искат да се потопят в Кр̣ш̣н̣а съзнание. Човек може много лесно да общува с Кр̣ш̣н̣а просто като помни трансценденталните му забавления. Всеки е склонен да обича някого. Основният момент в Кр̣ш̣н̣а съзнание е, че предмет на тази любов трябва да бъде Кр̣ш̣н̣а. Като повтаряме непрекъснато Харе Кр̣ш̣н̣а мантрата и помним трансценденталните забавления на Кр̣ш̣н̣а, можем да бъдем в пълно Кр̣ш̣н̣а съзнание и животът ни да бъде възвишен и пълноценен.
Так ґопі Вріндавани, коли Крішни не було поруч, нагадували собі Його трансцендентні розваги і дії. З їхніх оповідей маємо певне уявлення, який Крішна привабливий. Крішна вабить до Себе всіх і кожного — от досконалий опис Його звабности. Тим, хто намагається заглибитись у свідомість Крішни, слід вчитися на прикладі ґопі. Товариство Крішни неважко здобути — просто треба пам’ятати Його трансцендентні розваги. Схильність любити є в кожному, а основою свідомости Крішни є те, що об’єкт любови — це Крішна. Якщо постійно співати Харе Крішна мантру і пам’ятати трансцендентні розваги Крішни, можна цілковито зануритись у свідомість Крішни, і тоді життя стане піднесене й плідне.
Така завършва пояснението на Бхактиведанта върху тридесет и пета глава на книгата „Кр̣ш̣н̣а, изворът на вечно наслаждение“, наречена „Чувствата на гопӣте в раздялата им с Кр̣ш̣н̣а“.
Так закінчується Бгактіведантів виклад тридцять п'ятого розділу книги «Крішна, Верховний Бог-Особа», назва якому «Ґопі тужать у розлуці з Крішною».