ТЕКСТОВЕ 22 – 25
TEXTS 22-25
Текст
Текст
прака̄шам̇ ча правр̣ттим̇ ча
мохам ева ча па̄н̣д̣ава
на двеш̣т̣и самправр̣тта̄ни
на нивр̣тта̄ни ка̄н̇кш̣ати
прака̄ш́ам̇ ча правр̣ттім̇ ча
мохам ева ча па̄н̣д̣ава
на двешт̣і самправр̣тта̄ні
на нівр̣тта̄ні ка̄н̇кшаті
гун̣аир йо на вича̄ляте
гун̣а̄ вартанта итй евам̇
йо 'ватиш̣т̣хати нен̇гате
ґун̣аір йо на віча̄лйате
ґун̣а̄ вартанта ітй евам̇
йо ’ватішт̣гаті нен̇ґате
сама-лош̣т̣а̄шма-ка̄н̃чанах̣
туля-прия̄прийо дхӣрас
туля-нинда̄тма-сам̇стутих̣
сама-лошт̣а̄ш́ма-ка̄н̃чанах̣
тулйа-прійа̄прійо дгı̄рас
тулйа-нінда̄тма-сам̇стутіх̣
тульо митра̄ри-пакш̣айох̣
сарва̄рамбха-паритя̄гӣ
гун̣а̄тӣтах̣ са учяте
тулйо мітра̄рі-пакшайох̣
сарва̄рамбга-парітйа̄ґı̄
ґун̣а̄тı̄тах̣ са учйате
Дума по дума
Послівний переклад
шрӣ-бхагава̄н ува̄ча – Върховната Божествена Личност каза; прака̄шам – просветление; ча – и; правр̣ттим – привързаност; ча – и; мохам – илюзия; ева ча – също; па̄н̣д̣ава – о, сине на Па̄н̣д̣у; на двеш̣т̣и – не мрази; самправр̣тта̄ни – въпреки че са развили; на нивр̣тта̄ни – нито спира развитието; ка̄н̇кш̣ати – желае; уда̄сӣна-ват – сякаш е безучастен; а̄сӣнах̣ – установен; гун̣аих̣ – от качествата; ях̣ – този; на – никога; вича̄ляте – е обезпокоен; гун̣а̄х̣ – качествата; вартанте – действат; ити евам – като знае; ях̣ – този, който; аватиш̣т̣хати – остава; на – никога; ин̇гате – трепва; сама – еднакъв; дух̣кха – в нещастие; сукхах̣ – и щастие; сва-стхах̣ – самовглъбен; сама – еднакво; лош̣т̣а – буца пръст; ашма – камък; ка̄н̃чанах̣ – злато; туля – еднакво разположен; прия – към желаното; априях̣ – и нежеланото; дхӣрах̣ – устойчиво; туля – еднакъв; нинда̄ – в позор; а̄тма-сам̇стутих̣ – и възхвала; ма̄на – в чест; апама̄найох̣ – и безчестие; тулях̣ – еднакво; тулях̣ – еднакво; митра – на приятели; ари – и врагове; пакш̣айох̣ – на групите; сарва – от всички; а̄рамбха – стремежи; паритя̄гӣ – отказал се; гун̣а-атӣтах̣ – трансцендентален към гун̣ите; сах̣ – той; учяте – се казва.
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча—Верховний Бог-Особа сказав; прака̄ш́ам— просвітлення; ча—і; правр̣ттім—прихильність; ча—і; мохам— ілюзія; ева ча—також; па̄н̣д̣ава—син Па̄н̣д̣у; на двешт̣і—не ненавидить; самправр̣тта̄ні—приходу; на—не; нівр̣тта̄ні—залишення; ка̄н̇кшаті—бажає; уда̄сı̄нават—ніби нейтральний; а̄сı̄нах̣— розташований; ґун̣аіх̣—якостями; йах̣—той, хто; на—ніколи; віча̄лйате—схвильований; ґун̣а̄х̣—якості; вартанте—діють; іті евам— знаючи так; йах̣—той, хто; аватішт̣гаті—залишається; на—ніколи; ін̇ґате—коливається; сама—однаковий; дух̣кга—у нещасті; сукгах̣—і щасті; сва-стгах̣—розташований у собі; сама—однаковий; лошт̣а—до грудки землі; аш́ма—каменя; ка̄н̃чанах̣—золота; тулйа—хто однаково ставиться; прійа—до приємного; апрійах̣— небажаного; дгı̄рах̣—твердий; тулйа—рівний; нінда̄—у безслав’ї; а̄тма-сам̇стутіх̣—у возвеличенні; ма̄на—в пошані; апама̄найох̣— безчесті; тулйах̣ — рівний; тулйах̣ — рівний; мітра — до друзів; арі—і ворогів; пакшайох̣—до партій; сарва—усі; а̄рамбга—зусилля; парітйа̄ґı̄—той, хто відкинув; ґун̣а-атı̄тах̣—трансцендентний щодо матеріальних ґун̣ природи; сах̣—він; учйате—сказано, що є.
Превод
Переклад
Върховната Божествена Личност каза: О, сине на Па̄н̣д̣у, този, който не мрази просветлението, привързаността и заблудата, когато ги има, и не копнее за тях, когато изчезнат; който е непоколебим и незасегнат от последиците на материалните качества, оставайки безучастен и трансцендентален, защото знае, че единствено гун̣ите действат; който е самовглъбен и понася еднакво щастието и нещастието; който не намира разлика между шепата пръст, камъка и парчето злато; който еднакво приема желаното и нежеланото; който е устойчив и спокоен пред похвалата и порицанието, честта и позора; който се отнася еднакво към приятел и враг; и се е отрекъл от всички материални дейности – за такава личност казват, че се е издигнала над гун̣ите на природата.
Верховний Господь сказав: О сину Па̄н̣д̣у, в кому просвітлення, прив’язаність та ілюзія не викликають зненависті, коли вони є, і хто не прагне їх, коли вони зникають, хто стійко і спокійно переносить усі перипетії будь-яких взаємодій матеріальних якостей, залишаючись безучасним і трансцендентним, знаючи, що діють лише ґун̣и; хто, заглибившись у самого себе, однаково ставиться до щастя й нещастя; для кого грудка землі, камінь або золото суть одне, хто однаково приймає бажане й небажане, хто стійкий, хто завжди — вихваляють його чи ображають, шанують чи зневажають — залишається врівноваженим; хто однаково ставиться як до друга, так і до ворога і хто зрікся всієї матеріальної діяльності — про таку людину можна сказати, що вона піднеслась над ґун̣ами природи.
Пояснение
Коментар
Арджуна задава три различни въпроса и Бог отговаря на всеки поотделно. В тези стихове Кр̣ш̣н̣а посочва най-напред, че една трансцендентална личност не завижда на никого и не копнее за нищо. В материалния свят въплътеното живо същество се намира под влиянието на една от гун̣ите на природата. Извън тялото си то е и извън лапите на материалните гун̣и. Но докато се намира в материално тяло, би трябвало да бъде безучастно. То би трябвало да се заеме с предано служене на Бога, така че отъждествяването с материалното тяло постепенно да бъде забравено. Когато има съзнание само за материалното, човек действа за сетивно наслаждение, но ако пренасочи съзнанието си към Кр̣ш̣н̣а, наслаждаването на сетивата естествено отмира. Ние не се нуждаем от това материално тяло и няма защо да се подчиняваме на неговите изисквания. Качествата на материалните гун̣и в тялото ще продължават да действат, но като вечна душа себето остава безучастно към тези дейности. Как остава безучастно? То нито желае да се наслаждава на тялото, нито желае да го напусне. Така, трансцендентално установен, преданият се освобождава от само себе си; не е необходимо да полага усилия, за да отхвърли влиянието на материалните гун̣и.
Арджуна задав три питання, й Господь послідовно відповідає на них. У цих віршах Кр̣шн̣а спочатку вказує, що особистість, яка перебуває на трансцендентному рівні, нікому не заздрить й нічого не жадає. Якщо істота живе в цьому світі в матеріальному тілі, то слід розуміти, що вона перебуває під владою одного з трьох ґун̣ матеріальної природи. Коли вона взагалі покидає матеріальне тіло, вона вивільнюється з пазурів матеріальних ґун̣ природи. Але доки вона ще перебуває в матеріальному тілі, їй слід залишатись нейтральною. Жива істота повинна віддано служити Господу й відтак вона перестане ототожнювати себе з тілом. Доки людина усвідомлює своє матеріальне тіло, вона діє лише для задоволення своїх почуттів, але коли вона переносить свідомість на Кр̣шн̣у, її власне чуттєве задоволення припиняється само по собі. Живій істоті не потрібне матеріальне тіло, і їй немає потреби коритися його вказівкам. Модуси матеріальної природи діють у тілі, але духовна за своєю природою сутність перебуває осторонь цієї діяльності. Як же відмежуватися од ґун̣ природи? Жива істота досягає трансцендентного стану тоді, коли вона вже не прагне ані насолоджуватися тілом, ані покинути його. Така віддана душа, не докладаючи зайвих зусиль, природним чином звільнюється від впливу ґун̣ матеріальної природи.
Следващият въпрос се отнася до поведението на трансцендентално установената личност. Материалистът се влияе от така наречените чест и безчестие, отнасящи се до тялото, но трансцендентално установеният е безразличен към фалшивите чест и позор. Той изпълнява дълга си в Кр̣ш̣н̣а съзнание и не се интересува дали хората го почитат, или хулят. Приема нещата, благоприятни за задълженията му в Кр̣ш̣н̣а съзнание, а иначе не се нуждае от нищо материално, било то камък или злато. Във всеки вижда свой приятел, който му помага в Кр̣ш̣н̣а съзнание, и не изпитва омраза към въображаем враг. Отнася се еднакво към всички и възприема всичко на едно и също ниво, защото отлично знае, че самият той няма нищо общо с материалното съществуване. Събитията от социалния и политическия живот не го засягат, защото познава същността на преходните катаклизми и вълнения. Той не предприема нищо заради себе си. Заради Кр̣ш̣н̣а е готов на всичко, но за себе си не прави нищо. С такова поведение човек става действително трансцендентален.
Далі Арджуна запитує про поведінку людини в трансцендентному стані. Матеріалісти підвладні впливові так званих «слави» й «ганьби», що стосуються тіла, але людину в трансцендентному стані не турбують оманні хвала й зневага. Вона виконує свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и й спокійно сприймає як шану, так і образи з боку інших. Вона приймає лише те, що сприяє виконанню її обов’язків у свідомості Кр̣шн̣и, бо інакше ніщо матеріальне — камінь то, чи золото — непотрібне їй. Вона вважає своїм близьким другом кожного, хто сприяє її діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, і не відчуває ненависті до своїх так званих «ворогів». Вона однаково ставиться до всього. З її погляду все перебуває на одному рівні, бо вона добре розуміє, що матеріальне існування аж ніяк не заторкує її. Соціальні й політичні проблеми не порушують її спокою, бо вона знає справжню ціну тимчасовим переворотам та заворушенням. Вона не робить нічого заради себе. Вона може братись за будь-яку справу заради Кр̣шн̣и, але для себе не робить нічого. Діючи так, людина неодмінно досягає трансцендентного стану.