Бґ. 14.22-25
Devanagari
श्रीभगवानुवाच
प्रकाशं च प्रवृत्तिं च मोहमेव च पाण्डव ।
न द्वेष्टि सम्प्रवृत्तानि न निवृत्तानि काङ्क्षति ॥ २२ ॥
उदासीनवदासीनो गुणैर्यो न विचाल्यते ।
गुणा वर्तन्त इत्येवं योऽवतिष्ठति नेङ्गते ॥ २३ ॥
समदु:खसुख: स्वस्थ: समलोष्टाश्मकाञ्चन: ।
तुल्यप्रियाप्रियो धीरस्तुल्यनिन्दात्मसंस्तुति: ॥ २४ ॥
मानापमानयोस्तुल्यस्तुल्यो मित्रारिपक्षयो: ।
सर्वारम्भपरित्यागी गुणातीत: स उच्यते ॥ २५ ॥
प्रकाशं च प्रवृत्तिं च मोहमेव च पाण्डव ।
न द्वेष्टि सम्प्रवृत्तानि न निवृत्तानि काङ्क्षति ॥ २२ ॥
उदासीनवदासीनो गुणैर्यो न विचाल्यते ।
गुणा वर्तन्त इत्येवं योऽवतिष्ठति नेङ्गते ॥ २३ ॥
समदु:खसुख: स्वस्थ: समलोष्टाश्मकाञ्चन: ।
तुल्यप्रियाप्रियो धीरस्तुल्यनिन्दात्मसंस्तुति: ॥ २४ ॥
मानापमानयोस्तुल्यस्तुल्यो मित्रारिपक्षयो: ।
सर्वारम्भपरित्यागी गुणातीत: स उच्यते ॥ २५ ॥
Verse text
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча
прака̄ш́ам̇ ча правр̣ттім̇ ча
мохам ева ча па̄н̣д̣ава
на двешт̣і самправр̣тта̄ні
на нівр̣тта̄ні ка̄н̇кшаті
прака̄ш́ам̇ ча правр̣ттім̇ ча
мохам ева ча па̄н̣д̣ава
на двешт̣і самправр̣тта̄ні
на нівр̣тта̄ні ка̄н̇кшаті
уда̄сı̄на-вад а̄сı̄но
ґун̣аір йо на віча̄лйате
ґун̣а̄ вартанта ітй евам̇
йо ’ватішт̣гаті нен̇ґате
ґун̣аір йо на віча̄лйате
ґун̣а̄ вартанта ітй евам̇
йо ’ватішт̣гаті нен̇ґате
сама-дух̣кга-сукгах̣ сва-стгах̣
сама-лошт̣а̄ш́ма-ка̄н̃чанах̣
тулйа-прійа̄прійо дгı̄рас
тулйа-нінда̄тма-сам̇стутіх̣
сама-лошт̣а̄ш́ма-ка̄н̃чанах̣
тулйа-прійа̄прійо дгı̄рас
тулйа-нінда̄тма-сам̇стутіх̣
мана̄пама̄найос тулйас
тулйо мітра̄рі-пакшайох̣
сарва̄рамбга-парітйа̄ґı̄
ґун̣а̄тı̄тах̣ са учйате
тулйо мітра̄рі-пакшайох̣
сарва̄рамбга-парітйа̄ґı̄
ґун̣а̄тı̄тах̣ са учйате
Synonyms
ш́рı̄-бгаґава̄н ува̄ча — Верховний Бог-Особа сказав; прака̄ш́ам — просвітлення; ча — і; правр̣ттім — прихильність; ча — і; мохам — ілюзія; ева ча — також; па̄н̣д̣ава — син Па̄н̣д̣у; на двешт̣і — не ненавидить; самправр̣тта̄ні — приходу; на — не; нівр̣тта̄ні — залишення; ка̄н̇кшаті — бажає; уда̄сı̄нават — ніби нейтральний; а̄сı̄нах̣ — розташований; ґун̣аіх̣ — якостями; йах̣ — той, хто; на — ніколи; віча̄лйате — схвильований; ґун̣а̄х̣ — якості; вартанте — діють; іті евам — знаючи так; йах̣ — той, хто; аватішт̣гаті — залишається; на — ніколи; ін̇ґате — коливається; сама — однаковий; дух̣кга — у нещасті; сукгах̣ — і щасті; сва-стгах̣ — розташований у собі; сама — однаковий; лошт̣а — до грудки землі; аш́ма — каменя; ка̄н̃чанах̣ — золота; тулйа — хто однаково ставиться; прійа — до приємного; апрійах̣ — небажаного; дгı̄рах̣ — твердий; тулйа — рівний; нінда̄ — у безслав’ї; а̄тма-сам̇стутіх̣ — у возвеличенні; ма̄на — в пошані; апама̄найох̣ — безчесті; тулйах̣ — рівний; тулйах̣ — рівний; мітра — до друзів; арі — і ворогів; пакшайох̣ — до партій; сарва — усі; а̄рамбга — зусилля; парітйа̄ґı̄ — той, хто відкинув; ґун̣а-атı̄тах̣ — трансцендентний щодо матеріальних ґун̣ природи; сах̣ — він; учйате — сказано, що є.
Translation
Верховний Господь сказав: О сину Па̄н̣д̣у, в кому просвітлення, прив’язаність та ілюзія не викликають зненависті, коли вони є, і хто не прагне їх, коли вони зникають, хто стійко і спокійно переносить усі перипетії будь-яких взаємодій матеріальних якостей, залишаючись безучасним і трансцендентним, знаючи, що діють лише ґун̣и; хто, заглибившись у самого себе, однаково ставиться до щастя й нещастя; для кого грудка землі, камінь або золото суть одне, хто однаково приймає бажане й небажане, хто стійкий, хто завжди — вихваляють його чи ображають, шанують чи зневажають — залишається врівноваженим; хто однаково ставиться як до друга, так і до ворога і хто зрікся всієї матеріальної діяльності — про таку людину можна сказати, що вона піднеслась над ґун̣ами природи.
Purport
Арджуна задав три питання, й Господь послідовно відповідає на них. У цих віршах Кр̣шн̣а спочатку вказує, що особистість, яка перебуває на трансцендентному рівні, нікому не заздрить й нічого не жадає. Якщо істота живе в цьому світі в матеріальному тілі, то слід розуміти, що вона перебуває під владою одного з трьох ґун̣ матеріальної природи. Коли вона взагалі покидає матеріальне тіло, вона вивільнюється з пазурів матеріальних ґун̣ природи. Але доки вона ще перебуває в матеріальному тілі, їй слід залишатись нейтральною. Жива істота повинна віддано служити Господу й відтак вона перестане ототожнювати себе з тілом. Доки людина усвідомлює своє матеріальне тіло, вона діє лише для задоволення своїх почуттів, але коли вона переносить свідомість на Кр̣шн̣у, її власне чуттєве задоволення припиняється само по собі. Живій істоті не потрібне матеріальне тіло, і їй немає потреби коритися його вказівкам. Модуси матеріальної природи діють у тілі, але духовна за своєю природою сутність перебуває осторонь цієї діяльності. Як же відмежуватися од ґун̣ природи? Жива істота досягає трансцендентного стану тоді, коли вона вже не прагне ані насолоджуватися тілом, ані покинути його. Така віддана душа, не докладаючи зайвих зусиль, природним чином звільнюється від впливу ґун̣ матеріальної природи.
Далі Арджуна запитує про поведінку людини в трансцендентному стані. Матеріалісти підвладні впливові так званих «слави» й «ганьби», що стосуються тіла, але людину в трансцендентному стані не турбують оманні хвала й зневага. Вона виконує свої обов’язки в свідомості Кр̣шн̣и й спокійно сприймає як шану, так і образи з боку інших. Вона приймає лише те, що сприяє виконанню її обов’язків у свідомості Кр̣шн̣и, бо інакше ніщо матеріальне — камінь то, чи золото — непотрібне їй. Вона вважає своїм близьким другом кожного, хто сприяє її діяльності в свідомості Кр̣шн̣и, і не відчуває ненависті до своїх так званих «ворогів». Вона однаково ставиться до всього. З її погляду все перебуває на одному рівні, бо вона добре розуміє, що матеріальне існування аж ніяк не заторкує її. Соціальні й політичні проблеми не порушують її спокою, бо вона знає справжню ціну тимчасовим переворотам та заворушенням. Вона не робить нічого заради себе. Вона може братись за будь-яку справу заради Кр̣шн̣и, але для себе не робить нічого. Діючи так, людина неодмінно досягає трансцендентного стану.