Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.9.42

Текст

ахам а̄тма̄тмана̄м̇ дга̄тах̣
прешт̣гах̣ сан прейаса̄м апі
ато майі ратім̇ курйа̄д
деха̄дір йат-кр̣те прійах̣

Послівний переклад

ахам  —  Я є; а̄тма̄  —  Наддуша; а̄тмана̄м  —  всіх інших душ; дга̄тах̣  —  володар; прешт̣гах̣  —  найдорожчий; сан  —  бувши; прейаса̄м  —  з всіх дорогих; апі  —  певно; атах̣  —  тому; майі  —  в Мені; ратім  —  прив’язанність; курйа̄т  —  треба скерувати; деха-а̄діх̣  —  тіло й розум; йат-кр̣те  —  завдяки чому; прійах̣  —  дуже дорогі.

Переклад

Я Наддуша кожної істоти. Я найвищий повелитель і найдорожча для кожного особа. Перебуваючи в омані, люди прив’язуються до грубого й тонкого тіл, але вони повинні були б бути прив’язані до Мене і тільки до Мене.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Верховний Господь, Бог-Особа,    —    найдорожча особа як для звільнених, так і для зумовлених істот. Коли істота не знає, що Господь    —    це найдорожче, що в неї може бути, тоді вона перебуває в ілюзії зумовленого життя, але коли вона чудово усвідомлює це, її вважають за звільнену. Існують різні ступені пізнання своїх стосунків із Господом, залежно від глибини розуміння того, чому для кожної істоти немає нікого дорожчого за Верховного Господа. Справжню причину цього пояснено в «Бгаґавад-ґіті» (15.7): мамаіва̄м̇ш́о джіва-бгӯтах̣ сана̄танах̣    —    живі істоти одвічно являють собою невід’ємні частки Верховного Господа. Живу істоту називають атма, а Господа    —    Параматма. Живу істоту називають Брахман, а Господа    —    Парабрахман або Парамешвара. іш́варах̣ парамах̣ кр̣шн̣ах̣. Для зумовлених душ, які не усвідомлюють своєї істинної природи, немає нічого дорожчого за матеріальне тіло. Свою прив’язаність вони скеровують на все тіло, тобто на саме тіло і на все пов’язане з ним. Насправді, людина прив’язується до власного тіла і до всього пов’язаного з ним    —    дітей та родичів    —    тільки тому, що в тілі перебуває жива істота. Щойно жива істота, душа, покидає тіло, воно втрачає будь-яку привабливість, навіть якщо це тіло найдорожчої дитини. Отже, прив’язаність викликає насправді жива іскра, вічна частка Всевишнього, а не тіло. А що живі істоти є частки сукупної живої істоти, істинний об’єкт любові для всіх є ця верховна жива істота. Той, хто забув про цей основний принцип любові до всього і всіх, живе в майі і через це, якщо й відчуває любов, то лише минущу. Чим більше людина покрита впливом майі, тим далі вона від джерела істинної любові. Насправді, ніхто не може полюбити когось по-справжньому, поки не досягне досконалості у любовному служінні Господу.

Цей вірш наголошує на тому, що ми повинні скерувати свою любов на Верховного Бога-Особу. Слово курйа̄т вжито у вірші не випадково. Воно означає «людина мусить це зробити». Це слово підкреслює, що ми повинні дедалі більше поглиблювати свою прив’язаність до істинного джерела любові. Майа впливає на живу істоту, частку вищого духу, але не має жодного впливу на Параматму, чи Наддушу. Послідовники філософії майавади визнають, що жива істота перебуває під впливом майі, і тому хочуть з’єднатися з Параматмою. Але, не маючи до Параматми справжньої любові, вони так і залишаються бранцями майі, нездатні навіть наблизитися до Параматми. Брак любові до Параматми не дозволяє їм досягнути досконалості. Якщо багата люидна скупа і не вміє користуватися своїм багатством, то через свою скнарість вона, незважаючи на всі свої статки, живе, як злидар. З іншого боку, людина, яка вміє розпоряджатися грошима, може швидко розбагатіти, навіть якщо починає з дуже незначного капіталу.

Між очима і сонцем існує дуже тісний зв’язок, бо без сонячного світла очі не могли б нічого побачити. Однак інші частини тіла, приваблюючись до сонця як до джерела тепла, користаються з його енерґії ще більше, ніж очі. Не люблячи сонця, очі не зносять прямих сонячних променів, тобто, інакше кажучи, очі не можуть пізнати все благо, яке дають сонячні промені. Так само філософи-емпірики, попри теоретичне розуміння Брахмана, нездатні скористатися з милості Верховного Брахмана, тому що не відчувають до Нього ніякої любові. Численні філософи-імперсоналісти так і залишаються під впливом майі, бо, хоча вони знаходять насолоду в теоретичному пізнанні Брахмана, вони не розвивають, ба й не можуть розвинути прив’язаності до Брахмана. Причина цього в тому, що вони користуються недосконалим методом. Відданий бога Сонця, навіть якщо він незрячий, може навіть з цієї планети бачити бога Сонця в його істинному вигляді. Натомість той, хто не шанує сонце, не зносить його яскравих променів. Так само, навіть якщо відданий не перебуває на рівні ґ’яні, завдяки відданому служінню він розвиває чисту любов до Бога-Особи і може бачити Його в своєму серці. Треба за будь-яких обставин намагатися розвивати любов до Бога, і це вирішить усі проблеми й розв’яже всі суперечності.