Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.6.35
Текст
даіва-карма̄тма-рӯпін̣ах̣
ках̣ ш́раддадгйа̄д упа̄картум̇
йоґама̄йа̄-балодайам
Послівний переклад
етат — цей; кшаттах̣ — Відуро; бгаґаватах̣ — Верховного Бога-Особи; даіва-карма-а̄тма-рӯпін̣ах̣ — велетенської форми трансцендентної діяльності, часу і природи; ках̣ — хто ще; ш́раддадгйа̄т — може прагнути; упа̄картум — цілковито виміряти; йоґама̄йа̄ — внутрішньої енерґії; бала-удайам — проявлену силою.
Переклад
О Відуро, хто здатний оцінити обсяг трансцендентного часу, діяльності й могутності велетенської форми, проявленої внутрішньою енерґією Верховного Бога-Особи?
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Послідовники «жаб’ячої філософії» можуть скільки завгодно розумувати щодо вірати, всесвітньої форми, проявленої йоґамайею, внутрішньою енерґією Верховного Бога-Особи, але насправді визначити розміри цього велетенського прояву нікому не під силу. У «Бгаґавад-ґіті» (11.16) Арджуна, відомий усім як великий відданий Господа, каже:
паш́йа̄мі тва̄м̇ сарвато ’нанта-рӯпам
на̄нтам̇ на мадгйам̇ на пунас тава̄дім̇
паш́йа̄мі віш́веш́вара віш́ва-рӯпа
«Господи, о велетенська формо вішва-рупа, о владико всесвіту, у всіх сторонах світу я бачу безліч рук, тіл, вуст і очей, яким немає кінця! Я не знаходжу краю цьому прояву, і не бачу ні його середини, ні початку».
@purp para = Господь повідав «Бгаґавад-ґіту» саме Арджуні і саме йому, на його прохання, показав вішва-рупу. Він наділив Арджуну особливим зором, який давав змогу бачити вішва-рупу, але навіть тоді, споглядаючи незліченні руки й вуста Господа, Арджуна не міг охопити своїм зором усієї велетенської форми Господа. Якщо навіть Арджуна виявився нездатний визначити обсягу Господньої енерґії, то на що сподіватися іншим? Вони можуть тільки будувати здогади, так само далекі від істини, як філософствування жаби в колодязі. Якось схильна до філософствування жаба вирішила визначити довжину й ширину Тихого океану, спираючись на своє знайомство із власною криницею діаметром в один метр. Намагаючись зрівнятися в розмірах із Тихим океаном, вона стала роздиматися доти, доки не луснула. Ця притча добре передає природу намагань умоглядних філософів, які під ілюзорним впливом зовнішньої енерґії Господа, силкуються визначити межі величі Верховного Господа. Найліпший шлях до досконалості — це стати поміркованим, смиренним відданим Господа, слухати про Нього від істинного духовного вчителя і таким чином виконувати трансцендентне служіння Йому, як радить попередній вірш.