ШБ 3.5.24
Devanagari
स वा एष तदा द्रष्टा नापश्यद् दृश्यमेकराट् ।
मेनेऽसन्तमिवात्मानं सुप्तशक्तिरसुप्तदृक् ॥ २४ ॥
मेनेऽसन्तमिवात्मानं सुप्तशक्तिरसुप्तदृक् ॥ २४ ॥
Verse text
са ва̄ еша тада̄ драшт̣а̄
на̄паш́йад др̣ш́йам екара̄т̣
мене ’сантам іва̄тма̄нам̇
супта-ш́актір асупта-др̣к
на̄паш́йад др̣ш́йам екара̄т̣
мене ’сантам іва̄тма̄нам̇
супта-ш́актір асупта-др̣к
Synonyms
сах̣ — Бог-Особа; ва̄ — чи; ешах̣ — ці всі; тада̄ — тоді; драшт̣а̄ — споглядач; на — не; апаш́йат — бачив; др̣ш́йам — створений космос; ека-ра̄т̣ — неподільний володар; мене — подумав; асантам — неіснуючі; іва — наче; а̄тма̄нам — довершені прояви; супта — непроявлені; ш́актіх̣ — матеріальна енерґія; асупта — проявила; др̣к — внутрішня енерґія.
Translation
Господь, неподільний володар усього сущого, був єдиним споглядачем. Космічного прояву в той час не було, і Він відчув Себе незавершеним без Своїх довершених і відокремлених часток. Матеріальна енерґія спала, і була проявлена тільки внутрішня енерґія.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Господь — це верховний споглядач, тому що тільки від Його погляду матеріальна енерґія приходить у дію і проявляє космос. До творення існував тільки споглядач, а зовнішньої енерґії, на яку Господь кидає погляд, не було. Господь почувся дещо незавершеним, як чоловік почувається самотнім без своєї дружини, якщо вдатись до такого поетичного порівняння. Господь хотів створити проявлений космос, щоб дати ще один шанс зумовленим душам, зануреним у сон забуття. Космічний прояв дає зумовленим душам нагоду повернутися додому, до Бога, — в цьому основне його призначення. Господь такий милостивий, що відчуває певну незавершеність, коли цього прояву немає, і тоді починається творення матеріального світу. Хоча світ внутрішньої енерґії був проявлений, інша енерґія, здавалося, спала, і Господь захотів розбудити її, немов чоловік, що хоче розбудити дружину задля взаємної втіхи. Тільки з ласки до зануреної в сон енерґії Господь хоче, щоб вона прокинулася й також насолоджувалася, як інші дружини. Це все Господь влаштовує для того, щоб пробудити зумовлені душі до справжнього життя в духовній свідомості, щоб вони стали так само досконалі, як вічно звільнені душі на Вайкунтгалоках. Господь Сам є сач-чід-ананда-віґраха і тому хоче, щоб усі частки Його численних енерґій прилучилась до блаженства обміну расою. Найвищий стан буття, сповнений досконалого духовного блаженства і вічного життя, — це спілкуватися з Господом у Його вічній раса-лілі.