ШБ 3.32.12-15
Devanagari
आद्य: स्थिरचराणां यो वेदगर्भ: सहर्षिभि: ।
योगेश्वरै: कुमाराद्यै: सिद्धैर्योगप्रवर्तकै: ॥ १२ ॥
भेददृष्टयाभिमानेन नि:सङ्गेनापि कर्मणा ।
कर्तृत्वात्सगुणं ब्रह्म पुरुषं पुरुषर्षभम् ॥ १३ ॥
स संसृत्य पुन: काले कालेनेश्वरमूर्तिना ।
जाते गुणव्यतिकरे यथापूर्वं प्रजायते ॥ १४ ॥
ऐश्वर्यं पारमेष्ठ्यं च तेऽपि धर्मविनिर्मितम् ।
निषेव्य पुनरायान्ति गुणव्यतिकरे सति ॥ १५ ॥
योगेश्वरै: कुमाराद्यै: सिद्धैर्योगप्रवर्तकै: ॥ १२ ॥
भेददृष्टयाभिमानेन नि:सङ्गेनापि कर्मणा ।
कर्तृत्वात्सगुणं ब्रह्म पुरुषं पुरुषर्षभम् ॥ १३ ॥
स संसृत्य पुन: काले कालेनेश्वरमूर्तिना ।
जाते गुणव्यतिकरे यथापूर्वं प्रजायते ॥ १४ ॥
ऐश्वर्यं पारमेष्ठ्यं च तेऽपि धर्मविनिर्मितम् ।
निषेव्य पुनरायान्ति गुणव्यतिकरे सति ॥ १५ ॥
Verse text
а̄дйах̣ стгіра-чара̄н̣а̄м̇ йо
веда-ґарбгах̣ сахаршібгіх̣
йоґеш́вараіх̣ кума̄ра̄дйаіх̣
сіддгаір йоґа-правартакаіх̣
веда-ґарбгах̣ сахаршібгіх̣
йоґеш́вараіх̣ кума̄ра̄дйаіх̣
сіддгаір йоґа-правартакаіх̣
бгеда-др̣шт̣йа̄бгіма̄нена
ніх̣сан̇ґена̄пі карман̣а̄
картр̣тва̄т саґун̣ам̇ брахма
пурушам̇ пурушаршабгам
ніх̣сан̇ґена̄пі карман̣а̄
картр̣тва̄т саґун̣ам̇ брахма
пурушам̇ пурушаршабгам
са сам̇ср̣тйа пунах̣ ка̄ле
ка̄ленеш́вара-мӯртіна̄
джа̄те ґун̣а-вйатікаре
йатга̄-пӯрвам̇ праджа̄йате
ка̄ленеш́вара-мӯртіна̄
джа̄те ґун̣а-вйатікаре
йатга̄-пӯрвам̇ праджа̄йате
аіш́варйам̇ па̄рамешт̣гйам̇ ча
те ’пі дгарма-вінірмітам
нішевйа пунар а̄йа̄нті
ґун̣а-вйатікаре саті
те ’пі дгарма-вінірмітам
нішевйа пунар а̄йа̄нті
ґун̣а-вйатікаре саті
Synonyms
а̄дйах̣ — творець, Господь Брахма; стгіра-чара̄н̣а̄м — нерухомих й рухомих проявів; йах̣ — хто; веда-ґарбгах̣ — вмістище Вед; саха — разом із; р̣шібгіх̣ — мудрецями; йоґа-іш́вараіх̣ — великими йоґами-містиками; кума̄ра-а̄дйаіх̣ — Кумарами та іншими; сіддгаіх̣ — досконалими живими істотами; йоґа-правартакаіх̣ — вчителями системи йоґи; бгеда-др̣шт̣йа̄ — через незалежне бачення; абгіма̄нена — хибними уявленнями; ніх̣сан̇ґена — безкорисливими; апі — хоча; карман̣а̄ — своїми діями; картр̣тва̄т — через свідомість вершителя дій; са-ґун̣ам — наділені духовними якостями; брахма — Брахман; пурушам — Бога-Особу; пуруша-р̣шабгам — перше втілення пуруші; сах̣ — він; сам̇ср̣тйа — досягнувши; пунах̣ — знову; ка̄ле — тоді; ка̄лена — часом; іш́вара-мӯртіна̄ — проявом Господа; джа̄те ґун̣а-вйатікаре — коли починається взаємодія ґун; йатга̄ — як; пӯрвам — перед тим; праджа̄йате — народжується; аіш́варйам — багатство; па̄рамешт̣гйам — царське; ча — і; те — мудреці; апі — також; дгарма — своїми праведними діями; вінірмітам — створене; нішевйа — насолодившись; пунах̣ — знову; а̄йа̄нті — повертаються; ґун̣а-вйатікаре саті — коли відбувається взаємодія ґун природи.
Translation
Люба мати, є люди, які поклоняються Верховному Богові-Особі з якоюсь корисливою ціллю, але навіть півбоги, як оце Брахма, великі мудреці, як Санат-кумара, і великі муні, як Марічі, змушені знову повертатися в матеріальний світ під час творення всесвіту. Коли три ґуни матеріальної природи починають взаємодіяти, Брахма, творець проявленого космосу і вмістище ведичної мудрості, а також великі мудреці, вчителі духовної практики й системи йоґи, під впливом чинника часу повертаються назад у матеріальний світ. Завдяки своїй безкорисливій діяльності вони звільняються й досягають першого втілення пуруші, але під час творення вони повертаються, отримуючи таку саму форму й таке саме становище, як і перед тим.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Як усім відомо, сам Брахма досягає звільнення, проте своїх відданих він звільнити неспроможний. Півбоги, як оце Брахма і Господь Шіва, нездатні дарувати живій істоті звільнення. Як підтверджує «Бгаґавад-ґіта», з лабет майі звільняється тільки той, хто віддається Крішні, Верховному Богові-Особі. У цьому вірші Брахму названо а̄дйах̣ стгіра-чара̄н̣а̄м. Він первинна істота, перше створіння, і, з’явившись на світ, він починає творити весь проявлений космос. Верховний Господь наділяє його досконалим знанням щодо того, як творити. Тут його названо веда-ґарбга, і це означає, що він досконало розуміє смисл Вед. Його завжди оточують такі великі особистості, як Марічі, Каш’япа та сім мудреців, а також великі йоґи-містики, Кумари та багато інших живих істот, що перебувають на дуже високому духовному рівні. Разом з тим він має особисті інтереси, окремі від Господніх бажань. Слова бгеда-др̣шт̣йа̄ означають, що іноді Брахма вважає себе незалежним від Верховного Господа або одним з трьох однакого незалежних втілень. Брахмі доручено творити, Вішну підтримує, а Рудра, Господь Шіва, знищує. Їх трьох визнають за втілення Верховного Господа, яким доручено керувати окремими ґунами матеріальної природи, але ніхто з них не має незалежності від Верховного Бога-Особи. Слова бгеда-др̣шт̣йа̄ вжито в цьому вірші тому, що в Брахми є невеличка схильність вважати себе так само незалежним, як Рудра. Брахма іноді думає, що він не залежить від Верховного Господа, і Брахмині віддані теж так вважають. Через це, коли після знищення матеріального світу ґуни матеріальної природи знову починають взаємодіяти й починається нове творення, Брахмі доводиться повернутися сюди. Хоча Брахма досягає Верховного Бога-Особи в образі першого втілення пуруші, Маха-Вішну, сповненого всіх трансцендентних якостей, він не може залишитися в духовному світі.
Треба відзначити, що Брахма повертається до матеріального світу не так, як інші істоти. Брахма, великі ріші та великий вчитель йоґи (Шіва) не належать до звичайних живих істот, вони наділені великою могутністю і всією містичною досконалістю йоґи. Але разом з тим у них залишається схильність прагнути злиття з Усевишнім, і тому їм доводиться повертатися в цей світ. «Шрімад-Бгаґаватам» зазначає, що, поки жива істота вважає себе за рівну Верховному Богові-Особі, вона ще не завершила свого очищеня і не здобула досконалого знання. Навіть досягнувши першу пуруша-аватару, Маха-Вішну, після знищення матеріального творіння, такі особи знову падають або повертаються в матеріальний світ.
It is a great falldown on the part of the impersonalists to think that the Supreme Lord appears within a material body and that one should therefore not meditate upon the form of the Supreme but should meditate instead on the formless. For this particular mistake, even the great mystic yogīs or great stalwart transcendentalists also come back again when there is creation. All living entities other than the impersonalists and monists can directly take to devotional service in full Kṛṣṇa consciousness and become liberated by developing transcendental loving service to the Supreme Personality of Godhead. Such devotional service develops in the degrees of thinking of the Supreme Lord as master, as friend, as son and, at last, as lover. These distinctions in transcendental variegatedness must always be present.