ШБ 3.30.14
Devanagari
तत्राप्यजातनिर्वेदो भ्रियमाण: स्वयम्भृतै: ।
जरयोपात्तवैरूप्यो मरणाभिमुखो गृहे ॥ १४ ॥
जरयोपात्तवैरूप्यो मरणाभिमुखो गृहे ॥ १४ ॥
Verse text
татра̄пй аджа̄та-нірведо
бгрійама̄н̣ах̣ свайам бгр̣таіх̣
джарайопа̄тта-ваірӯпйо
маран̣а̄бгімукго ґр̣хе
бгрійама̄н̣ах̣ свайам бгр̣таіх̣
джарайопа̄тта-ваірӯпйо
маран̣а̄бгімукго ґр̣хе
Synonyms
татра — там; апі — хоча; аджа̄та — не виникло; нірведах̣ — відречення; бгрійама̄н̣ах̣ — підтирмуваний; свайам — сам; бгр̣таіх̣ — тими, кого він підтримував; джарайа̄ — старістю; упа̄тта — наділенний; ваірӯпйах̣ — потворністю; маран̣а — смерть; абгімукгах̣ — наближаючись; ґр̣хе — вдома.
Translation
Нетямущий сім’янин не втрачає прив’язаності до сімейного життя навіть тоді, коли йому доводиться їсти хліб тих, кого він сам колись годував. Спотворений старістю, він готується вдома зустріти смерть.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Сімейна прив’язаність така сильна, що навіть у старості, попри зневагу близьких і родичів, людина не може її позбутися й живе вдома, як старий пес. Ведична культура закликає чоловіка облишити сімейне життя ще тоді, коли є достатньо сил. Писання радять чоловікові не чекати, поки він зробиться немічним, хворим і непридатним до матеріальної діяльності, а ще до того облишити сімейне життя і до кінця своїх днів повністю присвятити себе на служіння Господу. Веди кажуть, що, досягнувши п’ятдесяти років, чоловік повинен піти з сім’ї і стати самітником у лісі. Належно підготувавши себе, він повинен стати санн’ясі й нести духовне знання з дому в дім.