5
ТЕКСТ 5
Текст
Текст
чірам̇ прасуптасйа тамасй ана̄ш́райе
ш́ра̄нтасйа кармасв анувіддгайа̄ дгійа̄
твам а̄віра̄сіх̣ кіла йоґа-бга̄скарах̣
чирам̇ прасуптася тамасй ана̄шрайе
шра̄нтася кармасв анувиддхая̄ дхия̄
твам а̄вира̄сӣх̣ кила йога-бха̄скарах̣
Послівний переклад
Дума по дума
локасйа — живих істот; мітгйа̄-абгіматех̣ — введених в ілюзію оманним его; ачакшушах̣ — сліпих; чірам — дуже довго; прасуптасйа — поснулих; тамасі — у темряві; ана̄ш́райе — без притулку; ш́ра̄нтасйа — стомлених; кармасу — до матеріальної діяльності; анувіддгайа̄ — прив’язаним; дгійа̄ — з інтелектом; твам — Ти; а̄віра̄сіх̣ — з’явився; кіла — справді; йоґа — системи йоґи; бга̄скарах̣ — сонце.
локася – на живите същества; митхя̄-абхиматех̣ – заблудени от лъжливото его; ачакш̣уш̣ах̣ – слепи; чирам – в продължение на много дълго време; прасуптася – спящи; тамаси – в мрак; ана̄шрайе – без убежище; шра̄нтася – уморени; кармасу – към материалните дейности; анувиддхая̄ – привързани; дхия̄ – с интелигентността; твам – Ти; а̄вира̄сӣх̣ – си се появил; кила – наистина; йога – на системата йога; бха̄скарах̣ – слънцето.
Переклад
Превод
Любий Господи, Ти наче сонце, що розсіює пітьму зумовленого життя, в якій перебувають живі істоти. Їхнє око знання закрите і вони споконвічно сплять у цій темряві, не маючи притулку біля Твоїх лотосових стіп. У своїй ілюзії вони занурюються в матеріальні дії та їхні наслідки і виглядають дуже стомленими.
О, Господи, Ти си като слънцето, защото разсейваш мрака на обусловения живот, погълнал живите същества. Тъй като очите на тяхното знание са затворени, те вечно спят, потънали в този мрак и лишени от твоя подслон. Невежи и заблудени, те се занимават с материалните си дейности и произтичащите от тях последици и изглеждат много уморени.
Коментар
Пояснение
ПОЯСНЕННЯ: Як видно з цих віршів, Шріматі Девахуті, славетна матір Господа Капіладеви, дуже співчуває нещасним людям, які, не знаючи мети життя, сплять у мороці ілюзії. Вайшнава, відданий Господа, природно відчуває бажання пробудити цих людей. Так само Девахуті прохає свого славетного сина осяяти життя зумовлених душ знанням, щоб вони могли покласти край своєму жалюгідному зумовленому існуванню. Девахуті називає тут Господа йоґа-бга̄скара — «сонце всіх систем йоґи». Вона вже попрохала свого великого сина описати бгакті-йоґу, яку Господь назвав найвищою системою йоґи.
Тази строфа показва, че Шрӣматӣ Девахӯти, великата майка на Бог Капиладева, изпитва силно съчувствие към изстрадалите обикновени хора, които не знаят целта на живота си и спят, потънали в мрака на илюзията. Всеки ваиш̣н̣ава, предан на Бога, смята за свой дълг да пробуди спящите живи същества. Девахӯти моли славния си син да озари живота на обусловените души, за да сложи край на мъчителното им обусловено съществуване. Тук Богът е наречен йога-бха̄скара, слънцето на цялата йога. Девахӯти бе помолила великия си син да опише пътя на бхакти йога и разказвайки ѝ за него, Той нарече бхакти йога най-висшата йога система.
Бгакті-йоґа подібна до сонця, що своїм сяйвом рятує від темряви зумовлені душі, стан яких описано в цьому вірші. Вони не мають очей, щоб побачити, що їм справді потрібно. Вони не знають, що мета життя полягає не в тому, щоб нарощувати матеріальні потреби, бо тіло існуватиме всього лише кілька років. Живі істоти вічні й мають вічні потреби. Якщо людина дбає тільки про потреби тіла, не дбаючи про свої вічні потреби, то вона приєднується до цивілізації, розвиток якої приводить живі істоти до найтемніших місцин невігластва. Занурившись у сон у цій пітьмі, істота не лише не відновлює сили, але навпаки, дедалі більше стомлюється. Вона вигадує всілякі засоби, щоб позбутися цієї втоми, але це їй не вдається, і вона залишається в своїй ілюзії. Єдиний спосіб звільнитися від втоми, що приходить у боротьбі за існування, — це шлях відданого служіння, шлях свідомості Крішни.
Бхакти йога е слънчевата светлина, осветяваща пътя, по който обусловените души, чието положение е описано в тази строфа, могат да постигнат освобождение. Те нямат очи, с които да видят истинския си интерес. Те не разбират, че целта на живота не е в това да се увеличават материалните потребности – тялото съществува само броени години, а живите същества са вечни и имат свои вечни потребности. Ако човек се грижи само за нуждите на тялото, без да се замисля за вечните потребности, той е част от цивилизация, която с прогреса си го води до най-мрачните области на невежеството. Дремейки в този мрак, човек не отдъхва, напротив, постепенно го обзема все по-голяма умора. Той измисля какви ли не методи, с които да преодолее умората си, но не успява и остава объркан. Единственият начин човек да се отърси от умората, натрупала се в борбата за съществуване, е пътят на преданото служене, пътят на Кр̣ш̣н̣а съзнание.