Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.28.41

Текст

бгӯтендрійа̄нтах̣-каран̣а̄т
прадга̄на̄дж джіва-сам̇джн̃іта̄т
а̄тма̄ татга̄ пр̣тгаґ драшт̣а̄
бгаґава̄н брахма-сам̇джн̃ітах̣

Послівний переклад

бгӯта  —  п’ять елементів; індрійа  —  чуття; антах̣-каран̣а̄т  —  від розуму; прадга̄на̄т  —  від прадгани; джіва-сам̇джн̃іта̄т  —  від души-джіви; а̄тма̄  —  Параматма; татга̄  —  так; пр̣тгак  —  відмінні; драшт̣а̄  —  споглядач; бгаґава̄н  —  Бог-Особа; брахма-сам̇джн̃ітах̣  —  називається Брахман.

Переклад

Верховний Бог-Особа, відомий як Парабрахман,    —    це споглядач. Він відмінний від душі-джіви, індивідуальної живої істоти, що поєднується з чуттями, п’ятьма елементами і свідомістю.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Цей вірш дає чітке поняття про сукупне ціле. Жива істота відмінна від матеріальних елементів, а найвища жива істота, Бог-Особа, творець матеріальних елементів, відмінний від індивідуальної живої істоти. Цієї філософії, відомої як ачінт’я-бгедабгеда-таттва, навчав Господь Чайтан’я. Усе суще одночасно єдине і відмінне між собою. Космічний прояв, який Верховний Господь створив Своєю матеріальною енерґією, теж одночасно єдиний з Ним і відмінний від Нього. Матеріальна енерґія невідмінна від Господа і разом з тим, діючи в іншій сфері, відмінна від Нього. Так само індивідуальна жива істота єдина з Верховним Господом і відмінна від Нього. Ця філософія «одночасної єдності і відмінності» являє собою досконалий висновок вчення «Бгаґавад-ґіти», що підтверджує тут Капіладева.

Живих істот порівнюють до іскор вогню. Як сказано в попередньому вірші, багаття, полум’я, дим і дрова становлять єдине ціле. Так само живі істоти, матеріальні елементи і Верховний Бог-Особа поєднанні в єдине ціле. Становище живих істот не відрізняється від становище іскорок у вогнищі, що становлять його невід’ємні частки. Матеріальну енерґію тут порівняно до диму. Вогонь    —    це також невід’ємна частка Верховного Господа. У «Вішну Пурані» сказано, все, що ми бачимо чи відчуваємо, так у матеріальному, як і в духовному світах, суть поширення різних енерґій Верховного Господа. Як вогонь, залишаючись в одному місці, розливає навколо себе світло й тепло, так Верховний Бог-Особа поширює всім творінням Свої різноманітні енерґії.

Існує чотири філософські доктрини вайшнавізму: шуддга-адвайта (очищений нондуалізм), двайта-адвайта (одночасна єдність і відмінність), вішішта-адвайта (умовний нондуалізм) і двайта (дуалізм). Усі ці чотири вчення спираються на твердження «Шрімад-Бгаґаватам», викладені в цих двох віршах.