ШБ 3.28.30
Devanagari
यच्छ्रीनिकेतमलिभि: परिसेव्यमानं
भूत्या स्वया कुटिलकुन्तलवृन्दजुष्टम् ।
मीनद्वयाश्रयमधिक्षिपदब्जनेत्रं
ध्यायेन्मनोमयमतन्द्रित उल्लसद्भ्रु ॥ ३० ॥
भूत्या स्वया कुटिलकुन्तलवृन्दजुष्टम् ।
मीनद्वयाश्रयमधिक्षिपदब्जनेत्रं
ध्यायेन्मनोमयमतन्द्रित उल्लसद्भ्रु ॥ ३० ॥
Verse text
йач чгрі-нікетам алібгіх̣ парісевйама̄нам̇
бгӯтйа̄ свайа̄ кут̣іла-кунтала-вр̣нда-джушт̣ам
міна-двайа̄ш́райам адгікшіпад абджа-нетрам̇
дгйа̄йен маномайам атандріта улласад-бгру
бгӯтйа̄ свайа̄ кут̣іла-кунтала-вр̣нда-джушт̣ам
міна-двайа̄ш́райам адгікшіпад абджа-нетрам̇
дгйа̄йен маномайам атандріта улласад-бгру
Synonyms
йат — це обличчя Господа; ш́рі-нікетам — лотос; алібгіх̣ — бджолами; парісевйама̄нам — оточений; бгӯтйа̄ — вишуканістю; свайа̄ — своєю; кут̣іла — кучерявого; кунтала — волосся; вр̣нда — пасмами; джушт̣ам — прикрашене; міна — риби; двайа — пари; а̄ш́райам — обитель; адгікшіпат — соромлячи; абджа — лотос; нетрам — очі; дгйа̄йет — повинен медитувати; манах̣-майам — сформувавши в розумі; атандрітах̣ — уважний; улласат — що танцюють; бгру — з бровами.
Translation
Так йоґ медитує на прекрасне, обрамлене кучерями, обличчя Господа, якому додають краси лотосові очі і на якому танцюють брови. Врода цього обличчя засоромила б лотос, навколо якого в’ються бджоли і плаває пара рибок.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У цьому вірші треба звернути особливу увагу на слова дгйа̄йен маномайам. Маномайам не означає «уявний». Імперсоналісти гадають, що йоґ може вигадати яку завгодно форму, але у цих віршах сказано, йоґ повинен медитувати на форму, яку вже бачили віддані. Віддані ніколи не вигадують Господнього образу. Їх не задовольняє жодна вигадка. Господь має багато вічних форм і кожному відданому подобається якась із них. Поклоняючись цій формі, відданий служить Господу. Писання дають численні описи форми Господа. Як уже згадано, первинну форму Господа можна представити вісьмома способами: її можна відтворити з глини, каменю, дерева, фарб, піску і т. д., залежно від можливостей відданого. Маномайам — це образ Господа, викарбуваний в розумі. Образ, утворений у розумі, належить до вісьмох різновидів авторитетних зображень Господа. Це не плід уяви. На істинний образ Господа можна медитувати різними способами, однак це не означає, що цей образ можна собі вигадати.
У цьому вірші вжито два порівняння: обличчя Господа порівняно до лотоса, тоді як Його чорне волосся порівняно до бджіл, що гудуть і в’ються навколо квітки лотоса, а Його очі — до двох рибок, які плавають біля цього лотоса. Лотосова квітка, біля якої плавають рибки і в’ються бджоли, виглядає дуже гарно. Обличчя Господа довершене й самодостатнє. Його врода затьмарює природну вроду лотоса.