ШБ 3.27.3
Devanagari
तेन संसारपदवीमवशोऽभ्येत्यनिर्वृत: ।
प्रासङ्गिकै: कर्मदोषै: सदसन्मिश्रयोनिषु ॥ ३ ॥
प्रासङ्गिकै: कर्मदोषै: सदसन्मिश्रयोनिषु ॥ ३ ॥
Verse text
тена сам̇са̄ра-падавім
аваш́о ’бгйетй анірвр̣тах̣
пра̄сан̇ґікаіх̣ карма-дошаіх̣
сад-асан-міш́ра-йонішу
аваш́о ’бгйетй анірвр̣тах̣
пра̄сан̇ґікаіх̣ карма-дошаіх̣
сад-асан-міш́ра-йонішу
Synonyms
тена — цим; сам̇са̄ра — повторюваних народежнь і смертей; падавім — шлях; аваш́ах̣ — безпорадно; абгйеті — іде; анірвр̣тах̣ — невдоволенний; пра̄сан̇ґікаіх̣ — через зв’язок із матеріальною природою; карма-дошаіх̣ — неправильними діями; сат — добрих; асат — поганих; міш́ра — змішаних; йонішу — у видах життя.
Translation
Через це, занурюючись у ґуни матеріальної природи, зумовлена душа перевтілюється з одних видів життя в інші, іноді вищі, а іноді нижчі. Поки вона не облишить матеріальну діяльність, їй доведеться залишатися в цьому становищі й пожинати плоди своїх сповнених вад вчинків.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Слово карма-дошаіх̣ у цьому вірші означає «неправильними діями». Це стосується до будь-якої діяльності в матеріальному світі, як доброчесної, так і гріховної, тому що всі ці дії залишаються сповнені вад, тобто осквернені матерією. Нетямуща зумовлена душа гадає, що робить доброчинний акт, коли відкриває лікарні чи освітні заклади, які поліпшують матеріальне становище людей, але вона не розуміє, що ці дії все одно сповнені вад, тому що не звільняють її від переселення з одного тіло до іншого. Тут дуже ясно сказано: сад-асан-міш́ра-йонішу — за свою так звану праведну діяльність у матеріальному світі людина може народитися в шляхетній родині чи на вищих планетах, серед півбогів, але її дії все одно сповнені вад, тому що не дають їй звільнення. Народитися в хорошому місці чи в шшляхетній родині ще не означає уникнути матеріальних страждань, лабет народження, смерті, старості й хвороб. Під впливом чарів матеріальної природи зумовлена душа ніяк не втямить, що будь-який вчинок, призначений задовольнити чуття, сповнений вад, і що тільки віддане служіння Господу може звільнити її від наслідків її сповненої вад діяльності. Не припиняючи цієї сповненої вад діяльності, вона змушена міняти тіло за тілом, іноді отримуючи вище народження, а іноді нижче. Це називається сам̇са̄ра-падавім — життя в матеріальному світі, від якого немає порятунку. Той, хто бажає звільнитися від матеріального існування, повинен скерувати свою діяльність на віддане служіння, іншого виходу немає.