Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.27.21

ПОЯСНЕННЯ: Шрідгара Свамі щодо цього пише у своєму коментарі, що саме стикання з матеріальною природою ще не зумовлює істоту. Зумовлене життя починається тоді, коли істота осквернюється ґунами матеріальної природи. Коли людина спілкується з представниками правоохоронних органів, це ще не означає, що вона злочинець. Доки вона не порушує закон, її ніхто не каратиме, навіть якщо вона буде крутитися біля поліцейських. Так само звільнена душа не зазнає впливу матеріальної природи, навіть перебуваючи в ній. Навіть Верховний Бог-Особа якось стикається з матеріальною природою, коли сходить у цей світ, але це не впливає на Нього. Треба діяти так, щоб, навіть перебуваючи в матеріальній природі, залишатися вільним від її скверни. Хоча лотос росте в воді, він не доторкається до неї. Саме так треба провадити своє життя, згідно з настановами Бога-Особи Капіладеви, які Він дає в цьому вірші (анімітта-німіттена сва-дгармен̣а̄мала̄тмана̄).

Можна звільнитися від усіх злигоднів і нещасть, просто серйозно присвятивши себе на віддане служіння. У цьому вірші пояснено, як людина проґресує на шляху відданого служіння й досягає досконалості. Спочатку людина повинна з чистою свідомістю виконувати свої визначені обов’язки. «Чиста свідомість» означає «свідомість Крішни». Свої визначені обов’язки треба виконувати у свідомості Крішни. Немає потреби якось змінювати свої обов’язки, треба просто діяти у свідомості Крішни. Виконуючи свої обов’язки у свідомості Крішни, треба впевнитися, чи Крішна, Верховний Бог-Особа, задоволений цією фаховою діяльністю. В іншому місці «Бгаґаватам» сказано: сванушт̣гітасйа дгармасйа сам̇сіддгір харі-тошан̣ам    —    кожен має ті чи інші визначені обов’язки, але виконання цих обов’язків буде досконале тільки тоді, коли цим буде задоволений Верховний Бог-Особа, Харі. Наприклад, обов’язок Арджуни полягав у тому, щоб воювати, але критерієм, який визначав те, наскільки досконало він виконував свій обов’язок, полягав у тому, наскільки задоволений Крішна. Крішна хотів, щоб Арджуна воював, і коли Арджуна вступив у битву задля задоволення Господа, він досягнув досконалості у своїх професійних обов’язках і у відданому служінні. Натомість, коли він, всупереч віол Крішни, не бажав воювати, його дії були недосконалими.

Той, хто хоче, щоб його життя було досконале, повинен виконувати свої визначені обов’язки, прагнучи задовольнити цим Крішну. Треба діяти у свідомості Крішни, тому що така діяльність ніколи не породжує наслідків (анімітта-німіттена). Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта»: йаджн̃а̄ртга̄т карман̣о ’нйатра    —    всі свої дії треба виконувати тільки задля Яґ’ї, тобто для задоволення Вішну. Будь-яка інша діяльність, яку людина виконує не для задоволення Вішну, чи Яґ’ї, зв’язує виконавця. Тому Капіла Муні тут вчить, як стати трансцендентним до пут матерії, діючи у свідомості Крішни, тобто серйозно присвятивши себе відданому служінню. Розвинути таке серйозне ставлення до відданого служіння можна слухаючи про Господа впродовж тривалого часу. Слухати і оспівувати оповіді про Господа    —    це початок відданого служіння. Треба спілкуватися з відданими і слухати від них про трансцендентну появу Господа, Його діяння, зникнення, повчання і т. д.

Існує два різновиди шруті, чи писань. Один різновид    —    це писання, які повідав Сам Господь, а другий    —    це писання, які розповідають про Господа і Його відданих. До першого різновиду належить «Бгаґавад-ґіта», а до другого    —    «Шрімад-Бгаґаватам». Треба знову й знову слухати ці писання у викладі гідних довіри людей, щоб утвердитися на шляху серйозного відданого служіння. Присвятивши себе такому відданому служінню, людина звільняється від скверни майі. У «Шрімад-Бгаґаватам» сказано, що оповіді про Верховного Бога-Особу очищують серце слухача від усієї скверни, породженої впливом трьох ґун матеріальної природи. Постійне й реґулярне слухання зменшує занечищення хіттю й жадібністю до насолоди й панування над матеріальною природою, а коли хіть і жадібність зменшуються, людина піднімається до ґуни добра. Цей той рівень, на якому людина пізнає Брахман, або дух. Завдяки цьому людина утверджується на трансцендентному рівні. А завжди перебувати на трансцендентному рівні означає досягнути свободи від пут матерії.