Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.27.20

Текст

квачіт таттва̄вамарш́ена
нівр̣ттам̇ бгайам улбан̣ам
анівр̣тта-німіттатва̄т
пунах̣ пратйаватішт̣гате

Послівний переклад

квачіт  —  в певних випадках; таттва  —  першоелементів; авамарш́ена  —  розглядом; нівр̣ттам  —  усунутий; бгайам  —  страх; улбан̣ам  —  великий; анівр̣тта  —  не усунута; німіттатва̄т  —  тому що причина; пунах̣  —  знову; пратйаватішт̣гате  —  з’являється.

Переклад

Навіть якщо за допомогою роздумів і аналізу першоелементів людина позбувається страхітливої загрози матеріального рабства, ця загроза може повернутся будь-якої миті, тому що її причину не усунено.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Причина матеріального рабства полягає в тому, що жива істота під впливом оманного его, через яке вона прагне панувати над матеріальною природою, сама віддає себе в полон матерії. У «Бгаґавад-ґіті» (7.27) сказано: іччга̄-двеша-самуттгена. Жива істота відчуває в собі дві схильності. Одна схильність    —    це іччга̄, тобто бажання панувати над матеріальною природою чи бути так само великим, як Верховний Господь. Кожен у матеріальному світі хоче бути великим. Друга схильність    —    це двеша, або «заздрість». Заздрячи Крішні, Верховному Богові-Особі, людина думає: «Чому Крішна повинен бути суттю всього сущого? Я нічим не гірший за Крішну». Ці два почуття, бажання бути Господом і заздрість до Господа, становлять причину матеріального рабства. Доки у мислителя, шукача спасіння чи послідовника філософії порожнечі залишається якесь бажання бути найвищим, бути всім сущим чи заперечувати існування Бога, залишається причина їхнього рабства, і тому про їхнє звільнення не може бути й мови.

Девахуті мудро каже: «Людина може теоретично проаналізувати елементи матеріальної природи і сказати, що вона звільнилася, але доки існує причина її рабства, вона не може бути вільною». «Бгаґавад-ґіта» теж каже, що досконалого успіху в своїх пошуках знання досягає тільки той, хто за багато життів усвідомлює свою природу і віддається Верховному Господу, Крішні. Між теоретичної свободою від матеріальної рабства і справжньої свободою пролягає величезна різниця. «Бгаґаватам» (10.14.4) каже, що людина, яка залишає благословенний шлях відданого служіння і просто намагається пізнати світ за допомогою роздумів, просто марнує свій цінний час (кліш́йанті йе кевала-бодга-лабдгайе). Результат такої добровільної праці один    —    втомлива праця, інших результатів немає. Розумові труди мислителя не дають йому нічого іншого, крім втоми. Ілюструючи такі зусилля, «Шрімад-Бгаґаватам» порівнює їх із працею людини, яка молотить порожню полову    —    така людина не має жодної користі зі своєї праці, тому що все зерно вже обмолечене. Так само, просто будуючи умоглядні теорії неможливо звільнитися від матеріального рабства, тому що причина цього рабства залишається. Треба усунути причину, тоді зникне і її наслідок. Це пояснює Верховний Бог-Особа у наступних віршах.