Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.25.36

ПОЯСНЕННЯ: Існують три категорії відданих: першого класу, другого і третього. Але навіть віддані третьої категорії належать до звільнених душ. Як пояснено в цьому вірші, навіть якщо в них немає знання, просто споглядаючи чудово прикрашений образ Божества у храмі, віддані поринають у думки про Господа і з їхньох свідомості зникає все стороннє. Просто зосередившись на свідомості Крішни і залучивши чуття до служіння Господу, людина непомітно для себе самої досягає звільнення. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта». Просто виконуючи вільне від скверни віддане служіння згідно з вказівками писань, людина досягає природи Брахмана. У «Бгаґавад-ґіті» сказано: брахма-бгӯйа̄йа калпате. Іншими словами, у своєму природному стані жива істота є Брахман, тому що вона невід’ємна частка Верховного Брахмана. Але забувши про свою справжнє природу вічного слуги Господа, вона потрапляє під вплив майі і стає її рабом. Майа    —    це стан живої істоти, в якому вона забуває про своє істинне природне становище. А насправді жива істота одвічно є Брахман.

Пройшовши відповідне навчання і усвідомивши своє становище, людина розуміє, що вона слуга Господа. «Брахман»    —    це стан самоусвідомлення. Навіть відданий третього класу, який не розвинув глибокого розуміння Абсолютної Істини, а просто з великою відданістю кланяється Господу, думає про Нього, споглядає Господа в храмі і приносить в дар Божеству квіти і плоди, непомітно для себе досягає звільнення. Ш́раддгайа̄нвіта̄х̣    —    віддані поклоняються Господу і приносять Божеству дари з великою відданістю. Божества Радги і Крішни, Лакшмі і Нараяни чи Сіти й Рами так приваблюють відданих, що коли вони заходять до храму і бачать ці чудово вбрані Божества, вони повністю поринають у думки про Господа. Це стан звільнення. Іншими словами, тут Капіла Муні підтверджує, що навіть відданий третього класу перебуває на трансцендентному рівні і вищий за тих, хто намагається досягнути звільнення філософськими роздумами чи іншими методами. Навіть великі імперсоналісти, як оце Шукадева Ґосвамі або четверо Кумар, привабились красою Божеств у храмі, Їхніми прикрасами чи ароматом піднесених Господу туласі, і стали відданими. Хоча вони вже перебували на рівні звільнення, замість того, щоб залишитися імперсоналістами, вони стали відданими, зачаровані красою Господа.

Дуже важливим тут є слово віла̄са. Віла̄са означає «діяння», чи «розваги» Господа. Правила храмового поклоніння вимагають, щоб відданий не просто приходив до храму і споглядав прекрасний образ Божества, але щоб він також слухав «Шрімад-Бгаґаватам», «Бгаґавад-ґіту» чи інші подібні до них писання, що їх реґулярно читають у храмі. У Вріндавані в кожному храмі заведено щодня читати шастри. Навіть відданий третього класу, який не має знання писань і не має часу читати «Шрімад-Бгаґаватам» чи «Бгаґавад-ґіту», отримує можливість послухати про Господні розваги. Таким чином його розум завжди занурений у думки про Господа    —    про образ Господа, про Його діяння і про Його трансцендентну природу. В такому стані свідомості Крішни людина перебуває на рівні звільнення. Тому Господь Чайтан’я вказував, що у відданому служінні є п’ять найважливіших методів: 1) повторювати святі імена Господа    —    Харе Крішна, Харе Крішна, Крішна Крішна, Харе Харе    /    Харе Рама, Харе Рама, Рама Рама, Харе Харе, 2) спілкуватися з відданими і якомога більше їм слугувати, 3) слухати «Шрімад-Бгаґаватам», 4) приходити до храму, щоб споглядати його убранство і Божества, і, якщо можливо, 5) жити в такому місці, як Вріндавана чи Матгура. Самих цих п’яти елементів відданого служіння досить, щоб відданий досягнув найвищої досконалості. Це підтверджує «Бгаґавад-ґіта», а також ці вірші «Шрімад-Бгаґаватам». Усі ведичні писання погоджуються, що відданий третього класу також може непомітно досягнути звільнення.