ШБ 3.25.27

ПОЯСНЕННЯ: Коли людина виконує віддане служіння Господу, що складається з дев’яти форм діяльності пояснених в авторитетних писаннях: слухання (шраванам), оспівування (кіртанам), пам’ятання, поклоніння, піднесення молитов і особисте слугування,    —    в неї природно не залишається нагоди служити трьом ґунам матеріальної природи, чи вона виконує тільки один, чи два чи всі дев’ять елементів бгакті-йоґи. Якщо людина повністю не задіяла себе в духовному служінні, їй не позбутися прив’язаності до матеріального служіння. Тому невідданих так цікавить так звана гуманітарна чи філантропічна діяльність, як то створення лікарень чи добродійних закладів. Це, безперечно, праведна діяльність, і ті, хто до неї вдаються, отримають можливість для задоволення чуттів, чи в цьому житті, чи в наступному. Однак віддане служіння вище за обмежене задоволення чуттів. Це повністю духовна діяльність. Коли людина присвячує себе духовній діяльності відданого служіння, в неї природно не залишається нагоди пуститися в задоволення чуттів. Свідомість Крішни не слід практикувати сліпо, цю діяльність треба виконувати з глибоким розумінням і досконалою зреченістю. Така практика йоґи, за якої розум людини завжди з відданістю зосереджений на Верховному Богові-Особі, приводить її до звільнення ще за цього життя. Той, хто присвячує себе такій діяльності, встановлює зв’язок із Верховним Богом-Особою. Тому Господь Чайтан’я хвалив цей метод, що рекомендує слухати про Господні розваги з вуст досконалих відданих. Немає значення, що якої матеріальної категорії належать слухачі. Якщо вони смиренно і покірливо слухають про Господні діяння від душі, яка усвідомила свою природу, вони зможуть завоювати Верховного Бога-Особу, що Його не завоювати ніяк інакше. Для самоусвідомлення немає нічого важливішого, як слухати відданих і спілкуватися з ними.