ШБ 3.25.18

ПОЯСНЕННЯ: Мікроби якоїсь заразної хвороби впливають насамперед на слабкіший організм, і так само вплив матеріальної природи поширюється насамперед на слабкішу, зумовлену душу, не маючи сили над звільненою душею. Самоусвідомлення досягають звільнені особистості. Щоб усвідомити своє природне становище, потрібне знання і вайраґ’я, відреченість. Без знання неможливо досягнути самоусвідомлення. Коли істота усвідомлює, що вона безмежно мала невід’ємна частка Верховного Духу, вона втрачає прив’язаність до матеріального, зумовленого життя. З цього починається віддане служіння. Не звільнившись від матеріальної скверни, неможливо присвятити себе відданому служінню Господу. Тому в цьому вірші сказано: джн̃а̄на-ваіра̄ґйа-йуктена: коли людина досконало усвідомила своє природне становище і зреклася світу, прийнявши санн’ясу і позбувшись потягу до матерії, тоді вона може стати сповненим любові слугою Господа, присвятивши себе чистому відданому служінню, бгакті-йуктена. Паріпаш́йаті означає, що така особа все бачить в істинному світлі. На таку особу вплив матеріальної природи майже не поширюється. Це підтверджено також і в «Бгаґавад-ґіті»: брахма-бгӯтах̣ прасанна̄тма̄    —    коли людина усвідомила себе, вона стає щаслива і звільняється від впливу матеріальної природи, позбувшись жалю і прагнення. Цей стан Господь називає мад-бгактім̇ лабгате пара̄м    —    рівнем, на якому справді починається віддане служіння. Так само, у «Нарада-панчаратрі» сказано, що для того, щоб залучити чуття до відданого служіння Господу, їх треба очистити. Людина, яка прив’язана до матеріальної скверни, не може бути відданим.