ШБ 3.25.17

ПОЯСНЕННЯ: У стані чистої свідомості, свідомості Крішни, істота може побачити себе як крихітну частку духу, невідмінну від Верховного Господа. Як сказано у «Бгаґавад-ґіті», джіва, індивідуальна душа, вічно залишається невід’ємною часткою Верховного Господа. Як промені сонця являють собою крихітні часточки сонячного сяйва, так і живі істоти являють собою крихітні часточки Верховного Духу. Між індивідуальною душею і Верховним Господом не існує відмінності, яка існує між окремими матеріальними речами. Індивідуальна душа завжди була крихітною часточкою духу. Не слід думати, що, як частка, індивідуальна душа була відокремлена від сукупного духу. Філософія майавади проголошує, що існує тільки сукупний дух, а те, що відоме як джіва,    —    це його частка, яка потрапила в пастку ілюзії. Однак ця філософія неприйнятна, тому що дух неможливо поділити на шматки, як матерію. Ця частка духу, джіва, була часткою завжди і залишається нею вічно. Доки існує Верховний Дух, доти існують Його невід’ємні частки. Доки існує Сонце, існуватимуть корпускули сонячного світла.

Щодо розміру джіви у Ведах сказано, що він становить одну десятитисячну долю кінчика волосини. Іншими словами, вона нескінченно мала. Верховний Господь безмежно великий, а жива істота, індивідуальна душа, безмежно мала, хоча за своєю природою невідмінна від Верховного Духу. Особливо слід відзначити в цьому вірші два слова: нірантарам і ан̣іма̄нам. Нірантарам означає «невідмінна» або «однакової природи». Ан̣іма̄нам, ще одне вжите тут означення індивідуальної душі, означає «безмежно мала». Верховний Дух пронизує все, а індивідуальна душа    —    це крихітний за розмірами прояв духу. Акган̣д̣ітам означає не лише «неподільна», але також «завжди безмежно мала за своєю природою». Корпускули сонячного світла неможливо відділити від Сонця, але разом з тим ці корпускули за своїм об’ємом значно менші за саме Сонце. Так само жива істота за своєю природою і якостями однакова з Верховним Духом, однак безмежно мала за обсягом.