ШБ 3.22.29-30
Devanagari
बर्हिष्मती नाम पुरी सर्वसम्पत्समन्विता ।
न्यपतन् यत्र रोमाणि यज्ञस्याङ्गं विधुन्वत: ॥ २९ ॥
कुशा: काशास्त एवासन् शश्वद्धरितवर्चस: ।
ऋषयो यै: पराभाव्य यज्ञघ्नान् यज्ञमीजिरे ॥ ३० ॥
न्यपतन् यत्र रोमाणि यज्ञस्याङ्गं विधुन्वत: ॥ २९ ॥
कुशा: काशास्त एवासन् शश्वद्धरितवर्चस: ।
ऋषयो यै: पराभाव्य यज्ञघ्नान् यज्ञमीजिरे ॥ ३० ॥
Verse text
бархішматі на̄ма пурі
сарва-сампат-саманвіта̄
нйапатан йатра рома̄н̣і
йаджн̃асйа̄н̇ґам̇ відгунватах̣
сарва-сампат-саманвіта̄
нйапатан йатра рома̄н̣і
йаджн̃асйа̄н̇ґам̇ відгунватах̣
куш́а̄х̣ ка̄ш́а̄с та ева̄сан
ш́аш́вад-дгаріта-варчасах̣
р̣шайо йаіх̣ пара̄бга̄вйа
йаджн̃а-ґгна̄н йаджн̃ам іджіре
ш́аш́вад-дгаріта-варчасах̣
р̣шайо йаіх̣ пара̄бга̄вйа
йаджн̃а-ґгна̄н йаджн̃ам іджіре
Synonyms
бархішматі — Бархішматі; на̄ма — за назвою; пурі — місто; сарва-сампат — всіх багатств; саманвіта̄ — повне; нйапатан — впали; йатра — де; рома̄н̣і — волосини; йаджн̃асйа — Господа Вепра; ан̇ґам — Своє тіло; відгунватах̣ — обтрушуючи; куш́а̄х̣ — трава куша; ка̄ш́а̄х̣ — трава каша; те — вони; ева — певно; а̄сан — стали; ш́аш́ват-харіта — вічнозелених; варчасах̣ — маючи колір; р̣шайах̣ — мудреці; йаіх̣ — якими; пара̄бга̄вйа — перемагаючи; йаджн̃а-ґгна̄н — тих, хто заважає проводити жертвопринесення; йаджн̃ам — Господу Вішну; іджіре — поклонялися.
Translation
Місто Бархішматі, сповнене всіх багатств, дістало свою назву від того, що на цьому місці впали волосини з тіла Господа Вішну, коли Він проявив образ Господа Вепра. Коли Він обтрушував Своє тіло, ці волосини, впавши, перетворилися на вічнозелену траву куша і каша [ще один різновид трави, з якої плетуть підстилки]. Після того, як Господь переміг демонів, що перешкоджали жертвопринесенням мудреців, мудреці використали цю траву в поклонінні Господу Вішну.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: Кожне місце, безпосередньо пов’язане з Верховним Господом називають пітга-стгана. Бархішматі, столиця Сваямбгуви Ману, славилося не тому, що було дуже багатим, а тому, що на цьому місці впали волосини з тіла Господа Варахи. Ці волосини з тіла Господа перетворилися на зелену траву, яку мудреці використали для поклоніння Господу, після того як Він убив демона Хіран’якшу. Яґ’я означає «Вішну», або «Верховний Бог-Особа». У «Бгаґавад-ґіті» сказано, що карма повинна бути яґ’яртга. Яґ’яртга-карма означає «діяльність, яку виконують тільки для задоволення Вішну». Якщо людина виконує ту чи іншу дію задля власної чуттєвої насолоди чи задля якоїсь іншої мети, вона буде зв’язана її наслідками. Якщо людина хоче звільнитися від наслідків своєї діяльності, вона повинна робити все для задоволення Вішну, або Яґ’ї. Саме так виконували свої обряди великі мудреці і святі люди в столиці Сваямбгуви Ману, Бархішматі.