Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.2.27

Текст

паріто ватсапаір ватса̄м̇ш́
ча̄райан вйахарад вібгух̣
йамунопаване кӯджад
двіджа-сан̇куліта̄н̇ґгріпе

Послівний переклад

парітах̣  —  оточений; ватсапаіх̣  —  пастушками; ватса̄н  —  телятами; ча̄райан  —  випасаючи і піклуючись; вйахарат  —  насолоджуючись прогулянками; вібгух̣  —  Всемогутній; йамуна̄  —  річки Ямуни; упаване  —  сади при березі; кӯджат  —  лунали голоси; двіджа  —  двічінароджені птахи; сан̇куліта  —  що густо поросли; ан̇ґгріпе  —  в деревах.

Переклад

Дитячі роки Всемогутній Господь провів серед пастушків та корів, гуляючи берегами Ямуни з їхніми густими лісами та садами, сповненими пташиного співу.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Нанда Махараджа був ленником царя Камси, але він був вайш’я, тобто належав до громади торговців та пастухів, і тому тримав тисячі корів. Обов’язок вайш’ї    —    піклуватися про корів, так само як обов’язок кшатрії    —    піклуватися про людей. Господь був ще малим, тож Йому та Його друзям пастушкам доручили пасти телят. Ці пастушки в минулих життям були великі ріші та йоґи. Лише після багатьох таких праведних життів змогли вони увійти в товариство Господа, щоб на рівних бавитися з Ним. Цим пастушкам було байдуже до того, хто такий насправді Крішна, вони просто гралися з Ним, як із найближчим і найдорожчим другом. Вони так любили Господа, що цілу ніч тільки й думали про те, як наступного ранку зустрінуться з Господом і разом підуть до лісу пасти телят.

Ліси понад берегом Ямуни являють собою чудові сади, повні манґових та хлібних дерев, яблунь, ґуав, апельсинів, фруктових пальм, винограду, ягід та численних інших рослин та запашних квітів. А що ці ліси розкидалися на берегах Ямуни, то, природно, ці ліси та гілки їхніх дерев прикрашали павичі, лелеки та качки. Всі ці дерева, птахи й тварини були праведниками, які народились у трансцендентній обителі Вріндавани тільки для того, щоб дарувати радість Господу і Його вічним супутникам, пастушкам.

Ще малою дитиною, граючись із Своїми приятелями, Господь повбивав багатьох демонів, серед яких були і Аґгасура, Бакасура, Праламбасура та Ґардабгасура. Хоча Він виглядав, наче вріндаванський хлопчак, насправді Він був подібний до прихованого від сторонніх очей полум’я. Одна жарина, яка непомітно жевріє, здатна запалити велике багаття, отож і Господь, ще дитиною в домі Махараджі Нанди, почав вбивав усіх тих великих демонів. Земля Вріндавани, місце дитячих забав Господа, існує і нині. Кожен, хто туди приїздить, відчуває справжнє трансцендентне блаженство, дарма що зараз Господь і недоступний для нашого недосконалого фізичного зору. Господь Чайтан’я вчив, що ця земля невідмінна від Господа і що віддані повинні їй поклонятись. Послідовники Господа Чайтан’ї, передусім Ґаудія-вайшнави, з великою вірою шанують цю заповідь. Тому що земля Вріндавани невідмінна від Господа, такі віддані, як Уддгава та Відура прийшли туди п’ять тисяч років тому, щоб відчути присутність Господа, видиму чи невидиму. Святі місця Вріндавани й нині обходять тисячі відданих Господа, готуючись до повернення додому, до Бога.