ШБ 3.2.28

ПОЯСНЕННЯ: Кожен, хто хоче насолодитися дитячими розвагами Господа, повинен ступати у слід жителів Враджі, як оце Нанда, Упананда й інші віддані, яких пов’язують із Крішною стосунки батьківської любові. Іноді дитина чогось домагається і, щоб добитися свого, розривається від плачу, галасуючи на всю околицю, а коли дістає те, чого бажає, відразу ж починає сміятися. Такі сльози і сміх тішать батьків та старших родичів, тому Господь плакав і сміявся, сповнюючи Своїх відданих-батьків трансцендентною втіхою. Насолоджуватися такими розвагами Господа можуть тільки жителі Враджі, як оце Нанда Махараджа, але до них не мають доступу імперсоналісти, що поклоняються Брахману чи Параматмі. Іноді, коли в лісі на Крішну нападали демони, Він на якусь мить здавався приголомшеним, а тоді, скинувши, як левеня, на них очима, убивав їх. Його друзі вражено спостерігали, а повернувшись додому, розповідали про все батькам. Таким чином всі захоплювалися надзвичайними достоїнствами свого любого Крішни. Крішна тішив не тільки Своїх батьків, Нанду і Яшоду, Він був за сина всім старшим жителям Вріндавани і дружив з усіма ровесниками та ровесницями. Крішну любили всі, Він був душею і життям для всіх, навіть для тварин, корів та телят.