Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 3.1.17

ПОЯСНЕННЯ: Відура, поза сумнівом, був дуже піднесена і праведна душа, інакше б він не з’явився на світ у родині Кауравів. Шляхетне народження, багатство, висока освіта і особиста врода    —    це все плоди колишніх праведних вчинків. Але цих плодів доброчестя ще замало для того, щоб здобути милість Господа і присвятити себе трансцендентному любовному служінню Йому. Відура вважав себе недосить праведним і тому вирішив обійти всі славетні місця прощі у світі, щоб примножити своє доброчестя і наблизитись до Господа. В той час Крішна особисто був присутній у світі, і Відура міг би відразу ж піти прямо до Нього, але він не зробив цього, бо не вважав себе достатньою мірою чистим від гріха. Неможливо до останку віддатись Господу, якщо повністю не очиститись від усіх наслідків гріха. Відура усвідомлював, що, спілкуючись із підступними Дгрітараштрою та Дурйодганою, він втратив своє доброчестя і тому був негідний відразу ж отримати товариство Господа. У «Бгаґавад-ґіті» (7.28) це підтверджує такий вірш:

Гріховні асури, як оце Камса і Джарасандга, нездатні визнати в Господі Крішні Верховного Бога-Особу, Абсолютну Істину. Лише чисті віддані, що дотримуються приписів релігійного життя, визначених у писаннях, можуть присвятити себе карма-йозі, тоді ґ’яна-йозі, а тоді, силою чистої медитації, пізнати чисту свідомість. А коли людина розвиває свідомість Бога, вона може правильно спілкуватися з відданими, дістаючи від цього справжню користь. Сйа̄н махат-севайа̄ віпра̄х̣ пун̣йа-тіртга-нішеван̣а̄т    —    ще в цьому житті можна здобути товариство Господа.

Святі місця призначені очищувати прочан від гріхів. Святі місця розсіяні усім світом, щоб усі, хто бажає, мали змогу очистити своє буття і пізнати Бога. Однак не треба задовольнятись самими тільки відвідинами святих місць і виконанням своїх обов’язків    —    треба шукати зустрічі з великими душами, які живуть у тих святих місцях, служачи Господу. Господь присутній у кожному святому місці в тій чи іншій трансцендентній формі.

Ці форми називають арча-мурті, або Господніми формами, доступними очам звичайних людей. Господь трансцендентний до наших матеріальних чуттів. Його неможливо побачити побачити чи почути такими очима чи вухами, які ми тепер маємо. Господь доступний нашим чуттям тою мірою, якою ми віддали себе служінню Господу і якою ми очистили своє життя від гріха. Але, навіть хоча ми ще не очистились від гріхів, Господь настільки милостивий, що дає нам змогу побачити Його у формі арча-мурті в храмі. Господь усемогутній, і тому Він здатний приймати наше служіння, постаючи перед нами у Своїй формі арча. Не треба припускатися нерозумної помилки, вважаючи арчу в храмі за ідол. Таке арча-мурті аж ніяк не ідол    —    це Сам Господь, і чим більше людина очищується від гріха, тим глибше вона розуміє значення арча-мурті. Для цього так потрібні настанови чистого відданого.

По всій землі Бгаратаварші розкидані сотні й тисячі святих місць, і, дотримуючись традиції, люди приходять туди круглий рік. Можемо згадати хоча б деякі з Господніх проявів арча в різних святих місцях. У Матгурі (місці народження Господа Крішни) Господь присутній як Аді-кешава; в Пурі (Орісса) Господь присутній як Господь Джаґаннатга (відомий також як Пурушоттама); в Аллахабаді (Праяґу) Він присутній як Бінду-мадгава; на горі Мандара Він присутній як Мадгусудана. В Анандаран’ї Він відомий як Ва̄судева, Падманабга і Джанардана; у Вішнуканчі Він відомий як Вішну, а в Майапурі Він відомий як Харі. По всьому світі розсіяні мільйони й мільярди таких Господніх форм арча. Про місію всіх цих арча-мурті у «Чайтан’я-чарітамріті» сказано:

«Господь поширив Себе усім всесвітом для того, щоб дарувати радість відданим, дати звичайним людям можливість очиститися від гріхів і встановити у світі релігійні засади».