ШБ 2.9.6
Devanagari
स चिन्तयन् द्वयक्षरमेकदाम्भ-
स्युपाशृणोद् द्विर्गदितं वचो विभु: ।
स्पर्शेषु यत्षोडशमेकविंशं
निष्किञ्चनानां नृप यद् धनं विदु: ॥ ६ ॥
स्युपाशृणोद् द्विर्गदितं वचो विभु: ।
स्पर्शेषु यत्षोडशमेकविंशं
निष्किञ्चनानां नृप यद् धनं विदु: ॥ ६ ॥
Verse text
са чінтайан двй-акшарам екада̄мбгасй
упа̄ш́р̣н̣од двір-ґадітам̇ вачо вібгух̣
спарш́ешу йат шод̣аш́ам екавім̇ш́ам̇
нішкін̃чана̄на̄м̇ нр̣па йад дганам̇ відух̣
упа̄ш́р̣н̣од двір-ґадітам̇ вачо вібгух̣
спарш́ешу йат шод̣аш́ам екавім̇ш́ам̇
нішкін̃чана̄на̄м̇ нр̣па йад дганам̇ відух̣
Synonyms
сах̣ — він; чінтайан — так міркуючи; дві — два; акшарам — склади; екада̄ — якось; амбгасі — у воді; упа̄ш́р̣н̣от — почув поруч; двіх̣ — двічі; ґадітам — промовлені; вачах̣ — слова; вібгух̣ — великі; спарш́ешу — в літерах спарша; йат — які; шод̣аш́ам — шістнадцята; екавім̇ш́ам — та двадцять перша; нішкін̃чана̄на̄м — тих , що живуть у зреченні; нр̣па — царю; йат — що є; дганам — багатство; відух̣ — як відомо.
Translation
Поки Брахмаджі роздумував над цим у воді, він почув, як поруч двічі пролунали два склади, поєднані разом. Один з них був шістнадцята, а другий — двадцять перша літера абетки спарша. Разом вони утворили багатство зреченого способу життя.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У санскриті приголосні поділяють на дві групи: спарша-варни і талав’я-варни. Літери від ка до ма називають спарша-варни, і шістнадцята літера цієї групи — та, тоді як двадцять перша — па. Отож, поєднані разом, вони складають слово тапа, тобто «аскеза». Аскеза становить окрасу і багатство брахман та людей зреченого стану життя. За вченням філософії бгаґавати людське життя призначене для цієї тапи, і ні для чого іншого, тому що тільки аскезою можна усвідомити свою сутність. Людина покликана саме усвідомити себе, а не догоджати чуттям. Отже, тапу, або аскезу, почали виконувати від самого початку творення, і перший до неї вдався найвищий духовний вчитель, Господь Брахма. Справжню користь з людського життя можна здобути тільки виконуючи тапас’ю, а не намагаючись ушляхетнити тваринні заняття. Тварина не знає нічого, крім насолоди чуттів у межах життя за принципом «їж, пий і веселись». Але людина створена для того, щоб виконувати тапас’ю і завдяки тому повернутись додому, назад до Бога.
Коли Господь Брахма, розгублено добираючи способу створити об’єкти матеріального всесвіту і шукаючи джерела свого сидіння-лотосу, занурився під воду, він двічі почув слово тапа. Тапа — це шлях, який знаменує друге народження щирого учня. Слово упа̄ш́р̣н̣от, вжите у даному вірші, заслуговує на окрему увагу. Це слово співзвучне до слова упанайана, що означає «наближення учня до духовного вчителя для практики тапи». Отже, Брахмаджі таким чином отримав від Господа Крішни посвяту, що Брахмаджі сам згодом описав у своїй «Брахма-самхіті». У «Брахма-самхіті» Господь Брахма повторює у кожному вірші: ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі. Отже, перш ніж Брахма зумів побудувати велетенський всесвіт , він отримав від Самого Господа Крішни посвяту в Крішна-мантру і так став вайшнавою, або відданим Господа. У «Брахма-самхіті» зазначено, що Господь Брахма отримав посвячення у Крішна-мантру з вісімнадцяти складів, яку загалом приймають усі віддані Господа Крішни. Ми так само приймаємо цю мантру, тому що ми належимо до Брахма-сампрадаї, яка сходить ланцюгом учнівської послідовности безпосередньо від Брахми до Наради, від Наради до В’яси, від В’яси до Мадгви Муні, від Мадгви Муні до Мадгавендри Пурі, від Мадгавендри Пурі до Ішвари Пурі, від Ішвари Пурі до Господа Чайтан’ї і, зрештою, до Його Божественної Милости Бгактісіддганти Сарасваті, нашого божественного вчителя.
Кожен посвячений в цю учнівську послідовність може досягнути такого самого результату, тобто такої самої здатности творити, як Брахма. Повторення цієї святої мантри — єдиний притулок безкорисливого чистого відданого Господа. Просто виконуючи таку тапас’ю, аскезу, відданий Господа в усьому досягає досконалости, як Господь Брахма.