Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.9.43
Текст
лока̄на̄м̇ прапіта̄махам
деваршіх̣ паріпапраччга
бгава̄н йан ма̄нупр̣ччгаті
Послівний переклад
тушт̣ам — задоволений; ніш́а̄мйа — побачивши; пітарам — батька; лока̄на̄м — усього всесвіту; прапіта̄махам — прадіда; деваршіх̣ — великий мудрець Нарада; паріпапраччга — запитав; бгава̄н — ти; йат — як це; ма̄ — в мене; анупр̣ччгаті — запитуєш.
Переклад
Побачивши, що його батько Брахма, прадід усього всесвіту, задоволений ним, Нарада став докладно розпитувати його, так само як і ти мене.
Коментар
ПОЯСНЕННЯ: Коли, розпитуючи самосвідому особу, осягають духовне, трансцендентне, знання, це не те саме, що задавати звичайні запитання шкільному вчителю. Шкільні вчителі наших днів за плату передають учням якусь інформацію, але духовний вчитель не найманець. Крім того, щоб викладати духовне знання, треба бути вповноваженим на це. Ось які вказівки щодо пізнання трансцендентного дає «Бгаґавад- ґіта» (4.34):
паріпраш́нена севайа̄
упадекшйанті те джн̃а̄нам̇
джн̃а̄нінас таттва-дарш́інах̣
Господь Крішна вчить Арджуну, що трансцендентне знання треба отримати від самосвідомої особи, і для цього треба віддатись їй, розпитувати її і слугувати їй. Трансцендентне пізнання — це не обмін валюти; отримати трансцендентне знання можна тільки слугуючи духовному вчителю. Брахмаджі отримав знання прямо від Господа, коли Господь був повністю задоволений ним, і так само, щоб отримати трансцендентне знання, учень повинен задовольнити духовного вчителя. Засвоїти трансцендентне знання можна тільки тоді, коли духовний вчитель задоволений. Це знання не вдасться осягнути просто за рахунок розуміння граматики. Веди проголошують («Шветашватара Упанішада» 6.23):
йатга̄ деве татга̄ ґурау
тасйаіте катгіта̄ хй артга̄х̣
прака̄ш́анте маха̄тманах̣
«Трансцендентне знання відкривається тільки тому, хто непохитно відданий Господеві і духовному вчителю». Такі стосунки між учнем і духовним вчителем вічні. Нинішній учень згодом стає наступним духовним вчителем. Істинним, вповноваженим духовним вчителем стати може тільки той, хто в усьому кориться своєму духовному вчителеві. Брахмаджі став учнем Верховного Господа і отримав від Нього істинне знання. Він передав це знання своєму дорогому учневі Нараді, а Нарада передав це знання своєму учневі В’ясі і т. д. Отже показні стосунки між так званими духовним вчителем та учнем сильно відрізняються від стосунків між Брахмою та Нарадою чи між Нарадою та В’ясою. Стосунки між Брахмою та Нарадою засновані на істині, а показні формальні стосунки між «духовним вчителем» і «учнем» — це стосунки між дурисвітом та обдуреним. Тут чітко сказано, що Нарада не лише люб’язний, скромний і покірливий, але разом із тим вміє панувати над собою. Той, хто не панує над собою, насамперед в статевому житті, неспроможний стати ні учнем, ні духовним вчителем. Треба пройти серйозне виховання і навчитись приборкувати свою мову, гнів, розум, язик, шлунок та ґеніталії. Хто опанував перелічені чуття, того називають ґосвамі. Той, хто не став ґосвамі, не може бути ні учнем, ні духовним вчителем. «Духовний вчитель», який не владає своїми чуттями, — це, поза сумнівом, дурисвіт, а учень такого «духовного вчителя» — обдурений.
Не слід уявляти собі Брахмаджі покійним прадідом. На цій планеті ми звикли, що наші прадіди вмирають, але Брахмаджі, дарма що найстаріший прадід, досі живе, і так само живе Нарада. Тривалість життя на планеті Брахмалока згадано в «Бгаґавад-ґіті». Жителям крихітної Землі важко порахувати навіть тривалість одного Брахминого дня.