ВІРШ 23
ТЕКСТ 23
Текст
Текст
твайі карма-вімохіте
тапо ме хр̣дайам̇ са̄кша̄д
а̄тма̄хам̇ тапасо ’наґга
твайи карма-вимохите
тапо ме хр̣даям̇ са̄кш̣а̄д
а̄тма̄хам̇ тапасо 'нагха
Послівний переклад
Дума по дума
пратйа̄дішт̣ам — що отримав наказ ; майа̄ — Мною ; татра—через це; твайі—тобі; карма—обов’язок; вімохіте — в замішанні; тапах̣ — аскеза; ме — Мені; хр̣дайам — серце; са̄кша̄т—безпосередньо; а̄тма̄—саме життя; ахам — Я; тапасах̣ — того, хто виконує аскези; анаґга — о безгрішний.
пратя̄диш̣т̣ам – заповядано; мая̄ – от мен; татра – заради; твайи – на теб; карма – дълг; вимохите – объркан; тапах̣ – отречение; ме – мен; хр̣даям – сърце; са̄кш̣а̄т – направо; а̄тма̄ – живот и душа; ахам – Аз; тапасах̣ – на този, който следва отречения; анагха – о, безгрешни.
Переклад
Превод
Безгрішний Брахмо, знай, що це Я на початку наказав тобі віддатись аскезі, коли ти не міг з’ясувати для себе свого обов’язку. Така аскеза — саме Моє серце, і тому вона невідмінна від Мене.
О, безгрешни Брахма̄, знай, че Аз бях този, който ти каза да се подложиш на отречения, когато ти бе объркан и не можеше да разбереш какъв е дългът ти. Това отречение е моето сърце и душа и затова между него и мен няма разлика.
Коментар
Пояснение
ПОЯСНЕННЯ: Слід розуміти, що аскеза, яка дозволяє віч- на-віч побачити Бога-Особу, — це віддане служіння Господу, і ніщо інше, тому що наблизитись до Господа можна тільки через віддане служіння в трансцендентній любові. Така аскеза належить до сфери внутрішньої енерґії Господа і невідмінна від Нього. Це діяльність внутрішньої енерґії, що проявляє себе як відречення від матеріальної насолоди. Живі істоти зв’язані путами матеріальних умов через свою схильність владарювати. Але, віддано служачи Господу, істота позбувається цього духу насолоди. Відданий само собою відчужується від земних насолод, тому що набуває досконалого знання. Отже, аскеза відданого служіння обіймає в собі знання і зреченість. Така діяльність — це прояв трансцендентної енерґії.
Отречението, чрез което човек може да види Божествената Личност лице в лице, е преданото служене на Бога, защото само като отдава предано служене с трансцендентална любов, човек може да се приближи до Бога. Това отречение е вътрешна енергия на Бога и не се различава от него. Действията на вътрешната енергия се проявяват под формата на непривързаност към материалното наслаждение. Живите същества попадат в материалния затвор заради стремежа си да господстват. Но практиката на преданото служене помага на човека да се освободи от желанието за наслаждение. Преданите по напълно естествен начин стават непривързани към материалните наслаждения и тази непривързаност е резултат от съвършеното знание. Следователно отреченията в преданото служене включват в себе си още знание и непривързаност – така се проявява действието на трансценденталната енергия.
Якщо хтось бажає повернутися додому, до Бога, він не повинен насолоджуватись ілюзорними матеріальними вигодами. Той, хто нічого не відає про трансцендентне блаженство спілкування з Господом, нерозумно бажає втішатися тимчасовим матеріальним щастям. У «Чайтан’я-чарітамріті» сказано, що, якщо хтось щиро хоче побачити Бога і водночас хоче втішатися матеріальним світом, його слід вважати просто за дурня. Якщо хтось хоче залишатися тут, в матеріальному світі, щоб насолоджуватись матерією, йому даремно домагатись вступу до вічного царства Бога. Виявляючи ласку до такого нерозумного відданого, Господь відбирає в нього всі матеріальні статки. Якщо такий нерозумний відданий намагається відродити свій добробут, милостивий Господь знову відбирає всі його надбання. Знову й знову наражаючись у своїх спробах зазнати матеріального процвітання на такі поразки, відданий геть втрачає повагу з боку своїх родичів та друзів. У матеріальному світі родичі й друзі шанують тільки тих, хто вміє якими завгодно засобами нагромаджувати великі статки. Так нерозумний відданий з милости Господа мимохіть виконує вимушену аскезу і врешті- решт здобуває повне щастя в служінні Господу. Отже, для того щоб досягнути в відданому служінні досконалости, не обійтись без аскези, добровільної чи вимушено накинутої Господньою волею. Тому ця аскеза належить до внутрішньої енерґії Господа.
Ако човек иска да се върне вкъщи, при Бога, не бива да се наслаждава на илюзорното материално благополучие. Само глупакът, който не знае нищо за трансценденталното блаженство на общуването с Бога, се стреми да се наслаждава на преходното материално щастие. В Чайтаня чарита̄мр̣та се казва, че човек, който искрено желае да види Бога и в същото време иска да се наслаждава на материалния свят, е глупак. Този, който иска да остане в материалния свят заради материалното наслаждение, няма какво да прави във вечното царство на Бога. Богът проявява милостта си към него, като му отнема всичко, което е притежавал в материалния свят. А ако той се опита да си върне загубеното, милостивият Бог отново го лишава от всичките му притежания. Постоянните неуспехи, с които завършват опитите на предания за постигане на материално благополучие, му спечелват неуважението на всичките му приятели и роднини. В материалния свят роднините и приятелите ценят само хората, които са богати и преуспяващи, независимо с какви средства са спечелили богатствата си. По този начин от милост към своя глупав предан Богът прави така, че го заставя да приеме отречения, докато накрая той постигне пълно щастие, като се посвети на служене на Бога. Следователно отреченията в преданото служене – доброволни или принудително наложени от Бога – са необходимо условие за постигането на съвършенство. Затова те са вътрешна енергия на Бога.
Але взятися до аскези відданого служіння не вдасться, якщо цілковито не очиститись від гріхів. Як сказано в «Бгаґавад-ґіті», лише той, хто повністю звільнився від усіх наслідків скоєних гріхів, може поклонятись Господу. Брахмаджі був вільний від гріхів, і тому вірно скорився Господній вказівці: «Тапа, тапа». І Господь, задоволений ним, виконав його бажання. Отже, задовольнити Господа і завоювати Його цілковиту прихильність може тільки любов вкупі з аскезою. Він провадить безгрішних, і під Його проводом безгрішний відданий досягає найвищої досконалости життя.
Но този, който не се е освободил от греховете си, не е в състояние да се подложи на отречението на преданото служене. Както се казва в Бхагавад-гӣта̄, само човек, който напълно се е освободил от последиците на греховете си, може да обожава Бога. Брахма̄джӣ бил безгрешен и затова самоотвержено изпълнил повелята на Бога (тапа тапа). А Богът, удовлетворен от него, го възнаградил с това, към което Брахма̄ се стремял. Следователно човек може да удовлетвори Бога и да постигне милостта му само чрез любов, придружена от отречения. Богът посочва пътя на праведните и ако вървят по него, чистите предани достигат най-висшето съвършенство на живота.