ШБ 2.9.22

ПОЯСНЕННЯ: Найвища досконалість життя полягає в тому, щоб свідомо здобути милість бачити Господа на живі очі. Цього може досягнути кожен, хто готовий віддано служити Господу за приписами достовірних явлених писань, що їх визнають істинні ачар’ї, духовні вчителі. Наприклад, «Бгаґавад- ґіта»    —    це визнане ведичне писання, яке шанують усі великі ачар’ї, як-от Шанкара, Рамануджа, Мадгва, Чайтан’я, Вішванатга, Баладева, Сіддганта Сарасваті та багато інших. Там, у «Бгаґавад-ґіті», Бог-Особа, Шрі Крішна, просить завжди про Нього думати, завжди залишатись Його відданим, завжди поклонятися Йому, і тільки Йому, і завжди кланятись перед Ним. Хто чинитиме так, неодмінно повернеться додому, назад до Бога, поза сумнівом. В іншому місці «Бгаґавад- ґіти» Господь дає той самий наказ: покинути всі інші заняття і повністю, беззастережно віддатись Господеві. І такого відданого Господь візьме під Свій повний захист. Це таємні способи досягнути найвищої досконалости. Господь Брахма, вільний від комплексу зверхности, діяв неухильно на цих засадах і досягнув найвищого рівня досконалости, побачивши Господню обитель і Самого Господа з усім Його оточенням. Усвідомити безособистісне сяйво Господнього тіла, чи навіть усвідомити Параматму,    —    це не найвища досконалість.

У цьому вірші варте уваги слово манішіта. Кожен пишається своєю так званою вченістю, є для того підстави чи нема. Але Господь каже, що найвища досконалість знання    —     це пізнати Його і Його обитель, цілковито вільну від ілюзії.