Skip to main content

Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 2.6.35

Текст

со ’хам̇ сама̄мна̄йамайас тапомайах̣
праджа̄патіна̄м абгівандітах̣ патіх̣
а̄стга̄йа йоґам̇ ніпун̣ам̇ сама̄хітас
там̇ на̄дгйаґаччгам̇ йата а̄тма-самбгавах̣

Послівний переклад

сах̣ ахам  —  я сам (великий Брахма); сама̄мна̄йа-майах̣  —  у ланцюзі учнівської послідовности, яким передають ведичну мудрість; тапах̣-майах̣  —  успішно пройшовши через усі аскези; праджа̄патіна̄м  —  усіх предків живих істот; абгівандітах̣  —  шанований; патіх̣  —  повелитель; а̄стга̄йа  —  успішно опанувавши; йоґам  —  містичні сили; ніпун̣ам  —  майстерний; сама̄хітах̣  —  свідомий себе; там  —  Верховного Господа; на  —  не; адгйаґаччгам  —  зрозумів належним чином; йатах̣  —   від кого; а̄тма  —  сам; самбгавах̣  —  народжений.

Переклад

Хоча мене називають великим Брахмою, досконалим знавцем мудрости ведичної учнівської послідовности, хоча я пройшов через усі аскези, оволодів усіма містичними силами й усвідомив себе і навіть хоча мене шанують за це все великі пращури живих істот, які шанобливо схиляються переді мною, все таки я неспроможний збагнути Його, Господа, причину мого власного народження.

Коментар

ПОЯСНЕННЯ: Брахма    —    найвища з усіх живих істот у всесвіті    —    зізнає свою неспроможність збагнути Верховного Господа попри всю широчінь своєї обізнаности з ведичною мудрістю, попри свої аскези, подвижництво, містичні сили і самоусвідомлення і незважаючи на те, що йому поклоняються великі Праджапаті, прабатьки живих істот. Отже, цього всього ще не досить для того, щоб пізнати Верховного Господа. Брахмаджі спромігся збагнути Господа лише незначною мірою, коли щирим серцем намагався служити Йому (хр̣дауткан̣т̣гйавата̄), тобто коли перебував у настрої відданого служіння. Отже, Господа можна пізнати тільки маючи щире, палке бажання служити Йому    —    Господа не вдасться пізнати силою жодних матеріальних досягнень у науці, умоглядній філософії чи містиці. Це ясно потверджено у «Бгаґавад-ґіті» (18.54–55):

брахма-бгӯтах̣ прасанна̄тма̄
на ш́очаті на ка̄н̇кшаті
самах̣ сарвешу бгӯтешу
мад-бгактім̇ лабгате пара̄м
бгактйа̄ ма̄м абгіджа̄на̄ті
йа̄ва̄н йаш́ ча̄смі таттватах̣
тато ма̄м̇ таттвато джн̃а̄тва̄
віш́ате тад анантарам

Тільки самоусвідомлення, що приводить до вищезгаданих чеснот    —    знання ведичної мудрости, аскетичности і т. ін.,    —     на силі допомогти людині просуватися шляхом відданого служіння. Але без відданого служіння людина залишиться недосконала, тому що навіть усвідомивши себе неможливо поістині пізнати Господа. Усвідомивши себе, людина здобуває право стати відданим, і тільки відданий, прагнучи служити Господу (бгактйа̄), може поступово пізнати Бога- Особу. Не слід, однак, хибно тлумачити слово віш́ате («входить»), як опис злиття з існуванням Всевишнього. Навіть у матеріальному світі ми занурені у Господнє буття. Жоден матеріаліст неспроможний вивільнитись із тенет матерії, тому що його «я» занурене в зовнішню енерґію Господа. Як голіруч не відділити масла від молока, так само чисто матеріальним доброчестям не вивільнити занурену в матерію душу. Віш́ате, якого досягають відданим служінням (бгактйа̄), означає здобути змогу особисто спілкуватися з Господом. Виконувати бгакті, віддане служіння Господеві, означає звільнитись від пут матерії і ввійти до царства Бога, ставши подібним до Нього. Втрата своєї особистости не становить мети бгакті-йоґи і відданих Господа. Існує п’ять типів звільнення, один з них має назву саюдж’я-мукті    —    злиття з існуванням або тілом Господа. Здобуваючи інші форми звільнення, душа зберігає свою індивідуальність як частка Бога і занурюється у повсякчасне трансцендентне любовне служіння Господеві. Отже, слово віш́ате, вжите у цих віршах «Бгаґавад-ґіти», стосується до відданих, які взагалі не прагнуть жодного типу звільнення. Незалежно від обставин віддані задоволені просто з того, що служать Господеві.

Господь Брахма    —    перша жива істота, що пізнала ведичну мудрість безпосередньо від Самого Господа (тене брахма хр̣да̄ йа а̄ді-кавайе). Хто ж тоді може знати веданту глибше за Господа Брахму? Проте сам він визнає, що попри своє довершене знання Вед, не здатний збагнути велич Господа. А що ніхто не може перевершити Господа Брахму, як же тоді можуть досконало пізнати Абсолютну Істину так звані ведантисти? Доки так звані ведантисти не опанують науку бгакті-веданти, тобто веданти в поєднанні з бгакті, вони не зможуть увійти в Господнє буття. Веданта означає самоусвідомлення, а бгакті    —    усвідомлення Бога-Особи, наскільки це можливо. Ніхто не може пізнати Бога-Особу повністю, але принаймні до певної міри Абсолютну Істину, Бога-Особу, можна зрозуміти, віддавшись Йому і присвятивши себе на служіння Йому, але ніяк не інакше. У «Брахма-самхіті» також сказано: ведешу дурлабгам    —    просто вивчаючи веданту, ледве чи вдасться встановити існування Бога-Особи, однак Господь разом з тим адурлабгам а̄тма- бгактау    —    легкодосяжний для Свого відданого. Тому Шріла В’ясадева не дістав задоволення, коли уклав самі «Веданта- сутри»    —    щоб зрозуміти істинну суть веданти, він за порадою свого духовного вчителя, Наради, уклав ще й «Шрімад- Бгаґаватам». Тому «Шрімад-Бгаґаватам»    —    це абсолютний засіб пізнання Абсолютної Істини.