ШБ 2.6.22
Devanagari
यस्मादण्डं विराड् जज्ञे भूतेन्द्रियगुणात्मक: ।
तद् द्रव्यमत्यगाद् विश्वं गोभि: सूर्य इवातपन् ॥ २२ ॥
तद् द्रव्यमत्यगाद् विश्वं गोभि: सूर्य इवातपन् ॥ २२ ॥
Verse text
йасма̄д ан̣д̣ам̇ віра̄д̣ джаджн̃е
бгӯтендрійа-ґун̣а̄тмаках̣
тад дравйам атйаґа̄д віш́вам̇
ґобгіх̣ сӯрйа іва̄тапан
бгӯтендрійа-ґун̣а̄тмаках̣
тад дравйам атйаґа̄д віш́вам̇
ґобгіх̣ сӯрйа іва̄тапан
Synonyms
йасма̄т — з кого; ан̣д̣ам — сферичні всесвіти; віра̄т̣ — і велетенська всесвітня форма; джаджн̃е — з’явились; бгӯта — елементи; індрійа — чуття; ґун̣а-а̄тмаках̣ — якісні; тат дравйам — всесвіти, всесвітню форму і т. д.; атйаґа̄т — перевершив; віш́вам — усі всесвіти; ґобгіх̣ — променями; сӯрйах̣ — сонце; іва — наче; а̄тапан — поширює проміння і тепло.
Translation
З Бога-Особи походять усі сферичні всесвіти, а також всесвітня форма з усіма матеріальними елементами, якостями і чуттями. Проте Він перебуває поза цими матеріальними проявленнями, наче сонце, що існує окремо від свого проміння і тепла.
Purport
ПОЯСНЕННЯ: У попередньому вірші найвищу істину визначено як пурушу, або пурушоттаму, Верховну Особу. Абсолютна Особа — це ішвара, верховний повелитель, що керує Своїми різноманітними енерґіями . Екапад - вібгуті, проявлення матеріальної енерґії Господа, подібне до однієї з Його численних коханих, до якої Господа не надто вабить, про що свідчить вислів у «Ґіті» — бгінна̄ пракр̣тіх̣. Проте область тріпад-вібгуті, що являє собою чисте духовне проявлення Господньої енерґії, так би мовити, привабливіша для Нього . Тому, запліднюючи матеріальну енерґію , Господь створює матеріальні світи, а тоді у кожному з них Він поширює Себе у вигляді велетенської форми вішва-рупи. Вішва-рупа, показана Арджуні, не відначальна форма Господа. Його відначальна форма — це трансцендентна форма Пурушоттами, тобто Сам Крішна. Даний вірш дуже добре пояснює, що Господь поширює Себе подібно до сонця. Сонце поширює себе у формі сильного жару і сліпучого сяйва, проте завжди залишається незалежне від свого світла і тепла. Імперсоналіст бере до уваги тільки проміння Господа, не знаючи нічого про реальну, трансцендентну, вічну форму Господа — Крішну. Тому Крішна у Своїй верховній особистісній формі, з двома руками і флейтою, незбагненний для імперсоналістів, що на силі уявити собі тільки велетенську вішва-рупу Господа. Їм слід зрозуміти, що сонячне проміння проти самого сонця має другорядне значення, і так само велетенська безособистісна форма Господа другорядна проти особистісної форми Пурушоттами. Це доводить «Брахма- самхіта» (5.37):
а̄нанда-чінмайа-раса-пратібга̄віта̄бгіс
та̄бгір йа ева ніджа-рӯпатайа̄ кала̄бгіх̣
ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯто
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
та̄бгір йа ева ніджа-рӯпатайа̄ кала̄бгіх̣
ґолока ева нівасатй акгіла̄тма-бгӯто
ґовіндам а̄ді-пурушам̇ там ахам̇ бгаджа̄мі
«Верховний Бог-Особа, Ґовінда, що сяйвом Свого тіла дарує радість чуттям усіх істот, перебуває у Своїй трансцендентній обителі — Ґолоці. Проте водночас Він присутній в кожному куточку Свого творіння у формі блаженного духовного проміння, рівного могутністю Його власній енерґії насолоди». Отже, завдяки Своїй незбагненній енерґії Він поєднує в Собі одночасно особистісні й безособистісні риси, тобто Він єдиний незрівнянний Господь, що являє довершену єдність у розмаїтті матеріальних і духовних проявів. Він відмінний від усього, однак ніщо не відмінне від Нього.