ШБ 2.4.14

ПОЯСНЕННЯ: У трансцендентних проявлень Верховного Господа , Шрі Крішни , дві сторони . Чистим відданим Він завжди дарує Своє товариство, стаючи чи то членом роду Яду, чи то другом Арджуни, чи то близьким сусідою жителів Вріндавани, чи то сином Нанди з Яшодою, другом Судами, Шрідами та Мадгуманґали, чи то коханим дівчат Враджабгумі і т. д. Так виявляється Його особистісність. А у Своєму безособистісному аспекті Він випромінює безмежне і всепронизуюче брахмаджйоті. Частину цього всепронизуючого брахмаджйоті, що його порівнюють до сонячного проміння, вкрито темрявою махат-таттви, і ця незначна частина відома під назвою матеріальний світ. У матеріальному світі існують незліченні всесвіти на зразок того, який ми бачимо, і в кожному з цих всесвітів є сотні тисяч планет, подібних до тої, що на ній ми живемо. Матеріалісти тою чи іншою мірою зачаровані безмежним сяйвом Господа, відданих, натомість, більше цікавить Його особистісна форма, з якої власне й постає все суще (джанма̄дй асйа йатах̣). Як сонячне проміння зосереджене у Сонці, так осереддям брахмаджйоті є Ґолока Вріндавана, найвища духовна планета в духовному небі. Далеко поза межами матеріального світу безкрає духовне небо всіяне безліччю духовних планет, або Вайкунтг. Матеріалісти мало що знають навіть про матеріальний світ, а про духовне небо годі й казати. Тому їх завжди відділяє від Господа величезна відстань. Навіть якщо в майбутньому матеріалісти спроможуться створити якийсь пристрій, що розвиватиме швидкість вітру чи розуму, то й тоді їм нічого сподіватись досягнути планет духовного світу. Отож Господь і Його обитель завжди лишатимуться для них міфом чи загадкою, в той час як віддані завжди матимуть змогу спілкуватися з Господом.

Багатства Господа в духовному світі безмежні. Господь, поширюючись у Свої повні частки, перебуває в оточенні Своїх супутників, звільнених відданих, на всіх незліченних Вайкунтгах, духовних планетах. Натомість імперсоналістам, що прагнуть розчинитися в бутті Господа, Він дозволяє стати однією з духовних іскор в брахмаджйоті. Вони не мають якостей, потрібних для того, щоб стати супутниками Господа на планетах Вайкунтгах чи на найвищій планеті, Ґолоці Вріндавані, що її у «Бгаґавад-ґіті» названо мад-дгама, а в цьому вірші    —    сва-дгама Господа.

У «Бгаґавад-ґіті» (15.6) мад-дгаму чи сва-дгаму описано так:

Господня сва - дгама не потребує світла сонця , місяця чи електрики. Ця дгама    —    найвища обитель, і той, хто досягає її, ніколи не повертається до матеріального світу.

Планети Вайкунтги і Ґолока Вріндавана самосяйні, і випромінення цих сва-дгам Господа утворює брахмаджйоті. Підтвердження тому можна знайти у Ведах, в «Мундака Упанішаді» (2.2.10), «Катга Упанішаді» (2.2.15) та «Шветашватара Упанішаді» (6.14):

У сва-дгамі Господа не потрібне світло сонця, місяця чи зірок. Не потрібна там і електрика, що вже казати за каганці. Ба більше, саме світло виникає завдяки цим самосяйним планетам, і всяке сяйво    —    це відбите світло сва-дгами.

Той, кого засліпило сяйво безособистісного брахмаджйоті, не в змозі усвідомити особистісного аспекту трансцендентного. Тому в «Ішопанішаді» (15) відданий молить Господа прибрати Своє сліпуче сяйво і дати йому можливість побачити справжню реальність. Там сказано:

«Мій Господи, Ти підтримуєш усе    —    і в матерії, і в дусі,    —     і все буяє тільки з Твоєї ласки. Віддане служіння Тобі, бгакті-йоґа,    —    це істинна основа релігії, сат’я-дгарма, і я виконую це служіння. Тож зглянься на мене, явивши Своє істинне обличчя. Будь ласка, усунь завісу сяйва брахмаджйоті, щоб я міг бачити Твою форму вічного блаженства і знання».