ШБ 2.3.15

ПОЯСНЕННЯ: У «Бгаґавад-ґіті» (6.41) сказано, що навіть той , хто виявився неспроможний належно практикувати йоґу, отримує нагоду народитись у домі вірних брахман чи в якомусь багатому домі, наприклад у царя-кшатрії чи заможного торговця. Але Махараджі Парікшіту поталанило ще більше, бо вже за попереднього життя він був великий відданий Господа. Отож тепер він народився в імператорській родині Куру, ба більше, безпосередньо в родині Пандав. Природно, від раннього дитинства він мав нагоду зблизька бачити, як члени його родини виконували віддане служіння Господу Крішні. Пандави    —    віддані Господа    —    звісно, з усією пишнотою і відданістю вшановували родинні Божества в окремо відведеному для Них палаці. Щасливі діти, які з’являються на світ у таких родинах, звичайно наслідують це поклоніння, навіть у своїх іграх. Милістю Господа Шрі Крішни нам пощастило народитися у вайшнавській сім’ї, і в дитинстві ми, наслідуючи батька, намагалися теж поклонятися Господу Крішні. Наш батько якомога заохочував нас відзначати усі свята, як ось свята Ратга-ятри і Дола-ятри, і не скупився на гроші для роздачі прасаду нам і всій малечі. Наш духовний вчитель, що теж народився у вайшнавській сім’ї, черпав натхнення у своєму батькові, великому вайшнаві    —     Тгакурі Бгактівіноді. Так ведеться у всіх щасливих вайшнавських родинах. Народжена у вайшнавській родині славетна Міра Бай була непохитна віддана Господа Крішни, що підняв пагорб Ґовардгана.

Життєписи багатьох таких відданих майже збіжні, тому що в усіх великих відданих Господа дуже подібні ранні роки життя. На думку Джіви Ґосвамі Махараджа Парікшіт неодмінно мав чути про дитячі розваги Господа Крішни у Вріндавані, тому що він часто розігрував їх зі своїми маленькими товаришами. Згідно із Шрідгарою Свамі, Махараджа Парікшіт у своїх іграх наслідував дорослих, що поклонялися родинному Божеству. Шріла Вішванатга Чакраварті цілком погоджується з думкою Джіви Ґосвамі. Отже, за будь-яким з цих поглядів, Махараджу Парікшіта від самого дитинства природно вабило до Господа Крішни. Він міг наслідувати всі ці вищезгадані речі, і в будь-якому разі це доводить його велику відданість, яку він відчував з дитинства. Це ознака маха-бгаґавати. Таких маха-бгаґават називають ніт’я- сіддги    —    душі, вільні з народження. Є також інші звільнені душі, які може й не звільнені від самого народження, але які розвивають прагнення віддано служити завдяки спілкуванню з відданими. Це садгана-сіддги. У кінцевому підсумку між цими двома категоріями звільнених душ немає різниці. Отже, просто завдяки спілкуванню з чистими відданими кожен може стати садгана-сіддгою, відданим Господа. Конкретний приклад цього    —    наш великий духовний вчитель Шрі Нарада Муні. У попередньому житті він був сином простої служниці, але завдяки спілкуванню з великими відданими він став винятковим в історії трансцендентного служіння Господнім відданим, що на нього рівняються інші.