ШБ 1.9.37

ПОЯСНЕННЯ: Битва на Курукшетрі відбувалася за всіма правилами війни, і водночас була пройнята духом розваги, наче поєдинок двох друзів. Дурйодгана закинув Бгішмадеві, що той просто не хоче вбивати Арджуни, бо відчуває до нього батьківську прихильність. Кшатрія не може стерпіти докору у будь-чому, що стосується бою. Тому Бгішмадева дав слово, що наступного дня він уб’є всіх п’ятьох Пандав особливо виготовленою для цього зброєю. Дурйодгана був задоволений обітницею і взяв ці особливі стріли собі, щоб дати їх Бгішмі наступного дня під час бою. Арджуна хитрощами дістав ті стріли від Дурйодгани, і Бгішмадева зрозумів, що це була витівка Господа Крішни. Тому він поклявся, що завтра або Крішна муситиме Сам взятись до зброї, або Його друг Арджуна загине. Наступного дня Бгішмадева бився так несамовито, що і Арджуна, і Крішна опинились у скрутному становищі. Арджуна був майже переможений, перебіг бою загострився до того, що він міг загинути будь- якої миті. Тоді Крішна вирішив задовольнити Свого відданого, Бгішму, і виконати його клятву, вважаючи її важливішою за власне слово. Тоді Він, як здавалося, зламав Свою обітницю. Перед початком битви на Курукшетрі Крішна пообіцяв, що не вдасться до зброї і не використає Свою силу на користь жодної зі сторін. Проте щоб захистити Арджуну, Він зійшов з колісниці, підхопив колесо і у великім гніві кинувся на Бгішмадеву, наче лев, що кидається розтерзати слона. Бігши так, Він загубив верхній одяг, але в гніві навіть не помітив цього. Бгішмадева одразу опустив свою зброю і став, чекаючи, щоб Крішна, Його коханий Господь, убив його. Але тої самої миті час, відведений на битву того дня, закінчився. Арджуна був врятований. Звичайно, Арджуна не міг загинути, бо на його колісниці був Сам Господь. Але Бгішмадева прагнув побачити, як Господь, рятуючи Свого друга, візьме до рук зброю    —    і Він створив таку ситуацію, в якій Арджуна був на грані загибелі. Він став перед Бгішмадевою, показуючи, що клятва Бгішмадеви виповнилась: Він узяв у руку колесо.