ШБ 1.18.41
Devanagari
निशम्य शप्तमतदर्हं नरेन्द्रं
स ब्राह्मणो नात्मजमभ्यनन्दत् ।
अहो बतांहो महदद्य ते कृत-
मल्पीयसि द्रोह उरुर्दमो धृत: ॥ ४१ ॥
स ब्राह्मणो नात्मजमभ्यनन्दत् ।
अहो बतांहो महदद्य ते कृत-
मल्पीयसि द्रोह उरुर्दमो धृत: ॥ ४१ ॥
Verse text
ніш́амйа ш́аптам атад-архам̇ нарендрам̇
са бра̄хман̣о на̄тмаджам абгйанандат
ахо бата̄м̇го махад адйа те кр̣там
алпійасі дроха урур дамо дгр̣тах̣
са бра̄хман̣о на̄тмаджам абгйанандат
ахо бата̄м̇го махад адйа те кр̣там
алпійасі дроха урур дамо дгр̣тах̣
Synonyms
ніш́амйа — почувши; ш́аптам — прокляв; атат-архам — який зовсім не підлягає осуду; нара-індрам — царя, найліпшого з людей; сах̣ — те; бра̄хман̣ах̣ — брахмана-ріші; на — не; а̄тма- джам — свого сина; абгйанандат — привітав; ахо — який жаль; бата — сумні; ам̇гах̣ — гріхи; махат — великі; адйа — сьогодні; те — ти; кр̣там — вчинив; алпійасі — незначну; дрохе — образу; урух̣ — велику; дамах̣ — кару; дгр̣тах̣ — наклав.
Translation
Батько почув від сина, що той прокляв царя, хоча його, найліпшого з людей, не слід було засуджувати в жодному разі. Ріші не подякував синові, а став побиватись: О горе! Який тяжкий гріх вчинив мій син. За дрібну образу він так жорстоко покарав людину!
Purport
Цар — це найліпший з людей. Він представник Бога і ніколи не підлягає осудові ні за які дії. Іншими словами, цар не може вчинити неправильно. Цар може засудити до страти злочинного нащадка брахмани, і при тому гріх вбивства брахмани на нього не ляже. Навіть якщо цар в чомусь помиляється, його ніколи не слід засуджувати. Лікар може неправильним лікуванням вбити свого пацієнта, однак такого вбивцю ніколи не засуджують на смерть — то що вже казати за доброго й побожного царя, яким був Махараджа Парікшіт? У ведичному суспільстві царя виховують так, щоб він став раджарші, великим мудрецем, хоча він і править як цар. Лише завдяки цареві, який добре править, в державі можливе спокійне життя без страху. Раджарші правили своєю державою так добре і праведно, що їхні піддані шанували їх як Господа. Цього вчать Веди. Царя називають нарендрою, найліпшим з людей. Яке право мав нетямущий, погордливий син брахмани, хай навіть він і здобув силу істинного брахмани, засуджувати такого царя, як Махараджа Парікшіт?
Шаміка Ріші був досвідчений праведний брахмана, і тому він не схвалив дій свого недостойного сина. Він почав побиватися через вчинок свого сина. Цар за загальним правилом не підлягав жодному осудові, а вже такий добрий цар, як Махараджа Парікшіт, і поготів. Образа, що її вчинив цар, не варта була й згадки, а проклясти царя на смерть, як вчинив Шрінґі, було великим гріхом. Тому Шаміка Ріші дуже шкодував про все, що сталося.