ШБ 1.18.26

З вірша зрозуміло, що муні, в хижу якого вступив цар, перебував у йоґічному трансі. На трансцендентний рівень виводять три шляхи: ґ’яна, тобто теоретичне пізнання трансцендентного, йоґа, тобто справжнє досягнення трансу, увійти в який можна керуючи психічними й фізичними процесами в тілі, а також бгакті-йоґа, найбільш визнаний шлях, на якому чуття залучають до відданого служіння Господеві. З «Бгаґавад-ґіти» також можна дізнатися, як в істоті розвивається здатність сприймати, що поступово спрямовується з матерії на саму істоту. Причиною з’явлення й розвитку наших матеріальних розуму й тіла є жива істота, душа, але під впливом трьох якостей матерії ми забуваємо свою справжню сутність. Шлях ґ’яни    —    це умоглядні роздуми про реальність душі. Однак бгакті-йоґа має діло безпосередньо з духовною душею, залучаючи її до діяльности. Над рівнем сприйняття існує тонший рівень чуттів. Підносячись над рівнем чуттів, досягають ще тоншого рівня розуму, далі    —    дихальної діяльности і поступово    —    інтелекту. Піднісшись над інтелектом, осягають живу душу. Для цього вдаються до механічних методів йоґи    —    практикують медитацію, стримуючи чуття, керуючи диханням і застосовуючи інтелект, щоб піднятися до трансцендентного становища. Такий транс припиняє всю матеріальну діяльність тіла. Коли цар побачив муні, той перебував саме в такому стані. Як саме він побачив мудреця, оповідає наступний вірш.