ШБ 1.18.24-25
Devanagari
एकदा धनुरुद्यम्य विचरन् मृगयां वने ।
मृगाननुगत: श्रान्त: क्षुधितस्तृषितो भृशम् ॥ २४ ॥
जलाशयमचक्षाण: प्रविवेश तमाश्रमम् ।
ददर्श मुनिमासीनं शान्तं मीलितलोचनम् ॥ २५ ॥
मृगाननुगत: श्रान्त: क्षुधितस्तृषितो भृशम् ॥ २४ ॥
जलाशयमचक्षाण: प्रविवेश तमाश्रमम् ।
ददर्श मुनिमासीनं शान्तं मीलितलोचनम् ॥ २५ ॥
Verse text
екада̄ дганур удйамйа
вічаран мр̣ґайа̄м̇ ване
мр̣ґа̄н ануґатах̣ ш́ра̄нтах̣
кшудгітас тр̣шіто бгр̣ш́ам
вічаран мр̣ґайа̄м̇ ване
мр̣ґа̄н ануґатах̣ ш́ра̄нтах̣
кшудгітас тр̣шіто бгр̣ш́ам
джала̄ш́айам ачакша̄н̣ах̣
правівеш́а там а̄ш́рамам
дадарш́а мунім а̄сінам̇
ш́а̄нтам̇ міліта-лочанам
правівеш́а там а̄ш́рамам
дадарш́а мунім а̄сінам̇
ш́а̄нтам̇ міліта-лочанам
Synonyms
екада̄ — якось; дганух̣ — стріли й лук; удйамйа — міцно взявши; вічаран — переслідуючи; мр̣ґайа̄м — на ловах; ване — в лісі; мр̣ґа̄н — оленів; ануґатах̣ — женучись; ш́ра̄нтах̣ — втомлений; кшудгітах̣ — голодний; тр̣шітах̣ — спраглий; бгр̣ш́ам — вкрай; джала-а̄ш́айам — джерело води; ачакша̄н̣ах̣ — шукаючи; правівеш́а — вступив у; там — відомого; а̄ш́рамам — хижу Шаміки Ріші; дадарш́а — побачив; мунім — мудреця; а̄сінам — що сидів; ш́а̄нтам — у повній тиші; міліта — заплющивши; лочанам — очі.
Translation
Якось Махараджа Парікшіт з луком і стрілами полював у лісі. Переслідуючи оленів, він змучився і, голодний та спраглий, шукав води, аж нарешті натрапив на хижу славетного Шаміки Ріші. Мудрець сидів заплющивши очі й не озивався.
Purport
Верховний Господь дуже ласкавий до Своїх чистих відданих, і належного часу Він прикликає їх до Себе, створюючи їм сприятливі для повернення до Нього умови. Махараджа Парікшіт був чистий відданий Господа, тож йому не було з чого відчувати сильну втому, голод та спрагу, бо відданий Господа ніколи не переймається такими вимогами тіла. Однак з Господньої волі навіть такий відданий може начебто відчути втому й спрагу, якщо Господь хоче створити умови, які допоможуть йому зректися світської діяльности. Щоб дістати змогу повернутися до Бога, треба спочатку остаточно позбутися прив’язаности до матеріальних стосунків, і тому якщо відданий надто занурений у матеріальні справи, Господь влаштовує умови, які допомагають відданому збайдужіти до цього. Верховний Господь не забуває Свого чистого відданого ніколи, навіть коли той занурюється у так звані світські справи. Іноді Господь приміщає відданого у скрутне становище, і тоді відданий вже не може не зректися всіх матеріальних справ. Відданий розуміє це як знак від Господа, дарма що інші вбачають у цьому нещастя і причину для відчаю. Махараджі Парікшіту було визначено стати знаряддям для того, щоб Господь Шрі Крішна явив «Шрімад-Бгаґаватам» — так, як колись його прадід Арджуна став знаряддям для явлення «Бгаґавад-ґіти». Якби волею Господа Арджуна не впав в оману прив’язаности до родини, Господь не оповів би «Бгаґавад-ґіти», призначеної для добра всіх небайдужих. І так само якби Махараджа Парікшіт тоді не відчув втоми, голоду й спраги, то Шріла Шукадева Ґосвамі, найперший авторитет з «Шрімад-Бгаґаватам», не розповів би його. Отже, цей вірш знайомить з обставинами, внаслідок яких для добра всіх небайдужих повідано «Шрімад-Бгаґаватам». Тому, як кожен зачин, вірш починається зі слова «якось...».