Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.18.22
Текст
вйапохйа деха̄дішу сан̇ґам ӯд̣гам
враджанті тат па̄рама-хам̇сйам антйам̇
йасмінн ахім̇сопаш́амах̣ сва-дгармах̣
Послівний переклад
йатра — до кого; ануракта̄х̣ — сильно прив’язані; сахаса̄ — одразу; ева — певно; дгіра̄х̣ — ті, що опанували себе; вйапохйа — відкидаючи ; деха — грубе тіло й тонкий розум ; а̄дішу—стосовно; сан̇ґам—прив’язаність; ӯд̣гам—взяту; враджанті — відходять; тат — до того; па̄рама хам̇сйам — найвищого рівня досконалости; антйам — і вище; йасмін–на якому ; ахім̇са̄ — ненасильство ; упаш́амах̣ — та зреченість ; сва-дгармах̣ — характерний спосіб діяльности.
Переклад
Люди, що опанували себе і розвинули прив’язаність до Верховного Господа Шрі Крішни, на силі одразу відкинути світ матеріальної прив’язаности разом із грубим тілом та тонким тілом розуму і стати на шлях до найвищої досконалости життя у зреченні, на якому в людині самі собою розвиваються якості ненасильства й зречености.
Коментар
Поступово розвинути в собі прив’язаність до Верховного Бога-Особи можуть тільки ті, хто опанував себе. Вміння панувати над собою означає, що людина не дозволяє собі задовольняти чуття понад потребу. А ті, хто не опанував себе, йдуть на поводі своїх чуттів. Сухі філософські роздуми — це тонка форма чуттєвої втіхи для розуму. Чуттєва втіха приводить на шлях, що веде у темряву. Натомість ті, хто панує над собою, можуть просуватися вперед шляхом звільнення від зумовленого життя у матеріальному світі. Тому Веди закликають не йти шляхом темряви, а рухатись до світла, до звільнення. Щоб насправді опанувати себе, треба не штучно утримувати свої чуття від матеріального задоволення, а, залучивши очищені чуття до трансцендентного служіння Господеві, розвинути справжню прив’язаність до Нього. Чуттів не приборкати силою, але їх можна застосовувати належним чином. Тому очищені чуття завжди використовуються у трансцендентному любовному служінні Господеві. Цей досконалий рівень діяльности чуттів називають бгакті-йоґою. Отже ті, хто з відданістю практикує бгакті- йоґу, насправді панують над собою і тому задля служіння Господеві на силі одразу відкинути прив’язаність до дому чи тіла. Це — рівень парамахамс. Хамси, лебеді, з води, змішаної з молоком, вибирають тільки молоко. А парамахамсами називають тих, хто вибирає служити Господеві замість служити майі. Вони природно набувають усіх чеснот, як-то смиренности, ненасильства, свободи від марнославства, терпимости, простоти, шанобливости, святобливости, відданости і щирости. У відданому Господа самі собою проявляються всі ці добрі якості. Парамахамси, які цілковито присвятили себе на служіння Господеві, трапляються дуже рідко. Вони — рідкість навіть серед звільнених душ. Істинним ненасильством є вільність від заздрости. В цьому світі кожен заздрить на ближнього. Але досконалий парамахамса без останку віддає себе на служіння Господеві і ніколи й ні над ким не чинить насильства. Він любить кожну живу істоту, свідомий її зв’язку з Верховним Господом. Справжнє зречення означає повну залежність від Бога. Кожна жива істота залежить від когось іншого, бо так вона створена. Насправді кожний залежить від ласки Верховного Господа, але щойно істота забуває за свій зв’язок з Ним, вона потрапляє у залежність від умов матеріальної природи. Бути зреченим означає відректися своєї залежности від умов матеріальної природи і поставити себе в повну залежність від Господньої милости. Справжня незалежність означає повну віру в милість Господа і незалежність від матеріальних умов. Рівень парамахамси — це найвища досконалість бгакті-йоґи, шляху відданого служіння Верховному Господу.