ШБ 1.17.22
Devanagari
राजोवाच
धर्मं ब्रवीषि धर्मज्ञ धर्मोऽसि वृषरूपधृक् ।
यदधर्मकृत: स्थानं सूचकस्यापि तद्भवेत् ॥ २२ ॥
धर्मं ब्रवीषि धर्मज्ञ धर्मोऽसि वृषरूपधृक् ।
यदधर्मकृत: स्थानं सूचकस्यापि तद्भवेत् ॥ २२ ॥
Verse text
ра̄джова̄ча
дгармам̇ бравіші дгарма-джн̃а
дгармо ’сі вр̣ша-рӯпа-дхр̣к
йад адгарма-кр̣тах̣ стга̄нам̇
сӯчакасйа̄пі тад бгавет
дгармам̇ бравіші дгарма-джн̃а
дгармо ’сі вр̣ша-рӯпа-дхр̣к
йад адгарма-кр̣тах̣ стга̄нам̇
сӯчакасйа̄пі тад бгавет
Synonyms
ра̄джа̄ ува̄ча — цар сказав; дгармам — релігію; бравіші — те, що ти кажеш; дгарма-джн̃а — знавцю законів релігії; дгармах̣ — уособлення релігії; асі — ти є; вр̣ша-рӯпа-дгр̣к — прихований під подобою; йат — хоч що; адгарма-кр̣тах̣ — той, хто діє всупереч релігії; стга̄нам — місце; сӯчакасйа — той, хто ототожнює; апі — також; тат — той; бгавет — стає.
Translation
Цар промовив: О істота, що ховається під подобою бика! Тобі відома істина релігії, а твої слова спираються на принцип, за яким те саме, що чекає на порушника релігійних заповідей, чекає й на того, хто звинувачує злочинця. Ти — не хто інший, як саме уособлення релігії.
Purport
Відданий вважає, що ніхто не може незалежно, сам по собі, бути добродійником чи кривдником, тому що все відбувається з дозволу Верховного Господа. І тому відданий нікого не вважає безпосередньо відповідальним за свої дії. В будь-якому випадку він вважає за певне, що і добро, і невдача послані від Бога і є виявом Його ласки. Отримавши щось добре, ніхто не заперечуватиме, що то послане від Бога, однак щодо втрат чи нещастя можуть виникнути сумніви, чи може Господь бути такий неласкавий до Свого відданого, щоб примістити його у скрутне становище. Ісусові Христу випали, як видавалось, страшні випробування: темні люди розіп’яли його, але він нітрохи не гнівався на кривдників. Саме так слід приймати усе, сприятливе воно чи ні. Тому в очах відданого той, хто звинувачує кривдника, — такий самий грішник, як і його кривдник. Відданий Господньою милістю терпляче зносить усі нещастя. Махараджа Парікшіт побачив саме таку поведінку і це навело його на думку, що бик є самим уособленням релігії. Іншими словами, для відданого не існує страждань, бо він бачить Бога у всьому і так звані страждання сприймає теж як вияв милости Господа. Корова й бик зовсім не скаржилися цареві на уособленого Калі, що мучив їх, хоча звичайно в такому становищі всі звертаються до представників державної влади зі скаргами. Незвичайна поведінка бика привела царя до висновку, що бик — не хто, як саме уособлення релігії, бо більше ніхто не зумів би розібратися у таких тонкощах її законів.