ШБ 1.13.59
Devanagari
विदुरस्तु तदाश्चर्यं निशाम्य कुरुनन्दन ।
हर्षशोकयुतस्तस्माद् गन्ता तीर्थनिषेवक: ॥ ५९ ॥
हर्षशोकयुतस्तस्माद् गन्ता तीर्थनिषेवक: ॥ ५९ ॥
Verse text
відурас ту тад а̄ш́чарйам̇
ніш́а̄мйа куру-нандана
харша-ш́ока-йутас тасма̄д
ґанта̄ тіртга-нішеваках̣
ніш́а̄мйа куру-нандана
харша-ш́ока-йутас тасма̄д
ґанта̄ тіртга-нішеваках̣
Synonyms
Translation
Відура, охоплений щастям і горем водночас, піде звідти на прощу по священних місцях.
Purport
Піднесена смерть брата вразила Відуру, бо Дгрітараштра прожив ціле життя затятим матеріалістом, але покинув світ як справжній йоґ. Зрозуміло, що він досяг бажаної мети життя єдино завдяки своєму братові Відурі. Тож Відура був радий дізнатися про гідну смерть брата. Однак він жалкував, що не зумів зробити з брата чистого відданого. Цього Відурі зробити не вдалося тому, що Дгрітараштра вороже ставився до Пандав, відданих Господа. Вчинити образу проти стіп вайшнави небезпечніше, ніж проти лотосових стіп Господа. Певно ж, ласка Відури до брата Дгрітараштри була з його боку виявом надзвичайної великодушности, бо Дгрітараштра прожив ціле життя повним матеріалістом. Певно, однак, і те, що здобути таку милість ще за цього життя залежало в кінцевім підсумку від волі Верховного Господа. Тому Дгрітараштра досяг лише звільнення, а вже досягти рівня відданого служіння може тільки той, хто багато разів піднімався до рівня звільнення. Смерть брата і невістки, зрозуміло, дуже засмутила Відуру. Розрадити його могла тільки подорож по місцях прощі. Тож Юдгіштгіра не мав змоги повернути й Відуру, єдиного з живих дядьків.