Шрімад-бгаґаватам (бгаґавата пурана) 1.13.54
Текст
пратйа̄хр̣та-шад̣-індрійах̣
харі-бга̄ванайа̄ дхваста-
раджах̣-саттва-тамо-малах̣
Послівний переклад
джіта-а̄санах̣ — той, хто опанував сидячі пози; джіта-ш́ва̄сах̣ — той, хто опанував метод керувати диханням; пратйа̄хр̣та—повернувши; шат̣—шість; індрійах̣—чуттів; харі — Абсолютного Бога-Особу; бга̄ванайа̄ — заглибившись; дгваста — підкоривши; раджах̣ — страсть; саттва — добро; тамах̣ — невігластво; малах̣ — занечищення.
Переклад
Тому, хто опанував сидячі пози [йоґічні асани] і дихання, доступно скерувати чуття на Абсолютного Бога-Особу і так піднятися над занечищенням трьома ґунами матеріальної природи — земними добром, страстю й невіглаством.
Коментар
Шлях йоґи починається з підготовчих ступенів, що ними є асана, пранаяма, прат’яхара, дг’яна, дгарана та інші. Махараджа Дгрітараштра, виконуючи ці підготовчі дії, не міг не досягти успіху: адже він сидів у святому місці і старався зосередитися на єдиному об’єкті — на Верховному Богові-Особі (Харі). Так усі його чуття були залучені до служіння Господеві. Цей метод допомагає відданому одразу звільнитися від занечищення трьома матеріальними ґунами природи. Навіть найвища ґуна, матеріальна ґуна добра, тримає людину в матеріальному рабстві, а інші ґуни — страсти та невігластва — і поготів. Страсть і невігластво посилюють матеріалістичні нахили й прагнення матеріальної насолоди, а сильна хіть штовхає до накопичення багатства і боротьби за владу. Той, хто подолав у своєму розумі ці дві ниці схильності і вивищився до рівня добра, що його відзначає знання й доброчестя, все ще не здатний опанувати чуттів, а саме очей, язика, носа, вух та дотику. Однак той, хто віддається лотосовим стопам Господа Харі, як описано вище, може повністю вийти з-під впливу ґун матеріальної природи і втвердитись у служінні Господу. Отже, метод бгакті- йоґи безпосередньо залучає чуття до любовного служіння Господеві. Це втримує людину від матеріальної діяльности. Метод, яким досягають прат’яхари, тобто становища, за якого чуття повертають від матеріальної прив’язаности до любовного трансцендентного служіння Господеві, називається пранаяма, а його вершина — це самадгі, коли людина прагне всіма силами вдовольнити Верховного Господа Харі.